Ухвала суду № 2408055, 04.12.2007, Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 10-225 2007 р.

Головуючий у 1 інстанції Іонніков В.М.

Категорія ст.236 КПК України

Доповідач Михайловський В.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2007 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої - судді Мельничук Н.М.

суддів Михайловського В.І., Шеніна П.О.

при секретарі Білоус Т.А.

з участю прокурора Капинос О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2007 року,

встановив:

Цією постановою скасована постанова старшого слідчого з особливо-важливих справ СВ ПМ ДПА в Житомирській області від 6 вересня 2007 року про порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ПМП "Лівіс" ОСОБА_2, а саме за ознаками злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України. У порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по факту незаконного заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, а саме за ст.191 ч. 5 КК України - відмовлено.

Згідно змісту постанови суду старшим слідчим СВ ПМ ДПА в Житомирській області була порушена кримінальна справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем директором ПМП "Лівіс" - за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України.

У скарзі до суду ОСОБА_2 вказує на незаконність постанови, просить її скасувати з тих підстав, що на момент порушення кримінальної справи у розпорядженні органу досудового слідства не було достатніх даних про наявність в його діях ознак злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України.

2

У постанові про порушення кримінальної справи вказано, що службові особи ПМП "Лівіс" заволоділи чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у особливо великих розмірах. Підставою для порушення кримінальної справи був висновок перевірки Коростишівської міжрайонної ДПІ ПМП "Лівіс" від 19 липня 2007 року, відповідно до якого встановлено, що на протязі жовтня-грудня 2006 року службові особи ПМП "Лівіс" заявили про необхідність відшкодування з державного бюджету ПДВ у сумі 267603 гривні 33 копійки, з яких 134270 гривень було відшкодовано шляхом перерахування грошових коштів з державного бюджету на поточний рахунок вказаного підприємства. Досудовим слідством вказано, що ПМП "Лівіс" придбало у ТОВ "Аркум-ЛДТ" та ТОВ "Імест" товари, як у підприємств, які за місцем реєстрації не знаходяться та мають ознаки фіктивності.

Вказане в акті від 19.07.2007 року порушення мотивовано тим, що при отриманні матеріалів для перевірки не було підтверджено даних обліку суб'єкту господарювання. Під час обшуку працівниками податкової міліції ДПА в Житомирській області були вилучені певні документи, які потребують дослідження. У постанові про порушення кримінальної справи слідчим вказана сума у розмірі 134270 гривень, яка була перерахована з державного бюджету на поточний рахунок підприємства.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи.

В обгрунтування апеляції прокурор посилається на ті обставини, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті не врахував вимоги ст.94 КК України, розглянув справу однобічно, з порушенням вимог ст. 2368 КПК України. Судом першої інстанції прийнято до уваги лише висновки про відсутність порушень податкового законодавства за результатами попередніх перевірок, однак залишено поза увагою акт Коростишівської МДПІ від 19.07.2007 року, в якому вказано, що причиною відсутності порушень податкового законодавства за результатами попередніх перевірок стало ненадання зустрічних підтверджуючих інформаційних довідок по ТОВ "Аркум ЛТД" та товариства "Імест" на час проведення вказаних перевірок.

Також не відповідає дійсності твердження суду про те, що операція по перерахуванню коштів з державного бюджету на поточний рахунок не проводилась, оскільки наведені обставини можливо встановити шляхом проведення певних слідчих дій.

Про наявність обставин, які вказують на вчинення злочину свідчить, на думку апелянта, і сам порядок взаємовідносин з ТОВ "Аркум ЛТД" та ТОВ "Імест", які мають ознаки фіктивності. Вказане підтверджується у повному об'ємі зібраними доказами.

Є також необгрунтованими твердження суду про те, що у матеріалах дослідчої перевірки відсутні дані, які вказують наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, слідчим отримано достатньо даних про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної

3

справи.

Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію, адвоката ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 23 б8 4.6, 9, 10, 13 КПК України суд, при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи дослЦПКує матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Розглядаючи скаргу на постанову слідчого від 6.09.2007 року про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції зазначених вимог кримінально-процесуального закону не дотримався та зробив помилковий висновок про те, що у слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області на момент порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ст.191 ч.5 КК України не було достатніх приводів і підстав.

Судом залишено поза увагою письмові матеріали справи та докази, наведені в акті документальної перевірки від 19 липня 2007 року за №205/23/01-13/13549414, яка проведена Коростишівською МДПІ Житомирської області.

Згідно зазначеної перевірки, а також наданих матеріалів кримінальної справи вбачається, що органами досудового слідства отримані дані, відповідно до яких в порушення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством "Лівіс" завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 267603.33 гривень. При цьому надані документально підтверджені дані про те, що частина зазначених коштів у розмірі 134270 гривень була реально відшкодована шляхом перерахування грошових коштів на рахунок вищевказаного підприємства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наданих органами досудового слідства, ТОВ "Аркум ЛТД" та ТОВ "Імест" мають ознаки фіктивності, а матеріальні цінності, у свою чергу, підприємством "Лівіс" закуповувалися в інших осіб. На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та фактично втрутився в оцінку доказів, що відповідно до вимог ст. 2368 КПК України є неприпустимим.

В порушення вимог кримінально-процесуального закону, який регулює порядок розгляду справ зазначеної категорії та п.п.2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 11 лютого 2005 року "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" судом фактично надана оцінка наявності або відсутності тих чи інших доказів, здобутих органами досудового слідства вже після порушення кримінальної

4 справи.

Зміст постанови суду першої інстанції від 14 листопада 2007 року фактично вказує на необхідність підтвердження або спростування обставин, які відповідно до ст. 64 КПК України підлягають доказуванню, а також на вимоги повного доведення вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України.

З'ясування зазначених обставин та ретельне дослідження доказів з певними юридичними висновками відносно доведеності вини у вчиненні злочину, у даному випадку, можливе лише під час проведення досудового та судового слідства як самостійних стадій кримінального процесу.

Враховуючи, що під час розгляду вказаної справи суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 23 б8 КПК України, проігнорував вказівки попереднього рішення апеляційного суду від 17 жовтня 2007 року, фактично продублювавши постанову Богунського районного суду м.Житомира від 24 вересня 2007 року, постанова суду від 14 листопада 2007 року не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

З досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи: постанови про порушення кримінальної справи від 6.09.2007 року, довідок: про придбання транспортного засобу, Коростишівської ДПІ щодо відшкодування бюджетних коштів, акту документальної перевірки Коростишівської МДПІ від 19.07.2007 року, довідки інспекції держтехнагляду від 29.05.2007 року, податкових накладних, повідомлення та актів перевірок наявності і місцезнаходження підприємств "Імест", ТОВ "Аркум" вбачається, що органами досудового слідства здобуто достатньо даних, які згідно змісту ст. 94 КПК України стали приводом і підставами для порушення кримінальної справи.

А тому, з урахуванням вищенаведених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти рішення по суті поданої скарги ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Житомирській області від 6 вересня 2007 року, яким відмовити у задоволенні скарги та направити матеріали вказаної справи для подальшого проведення досудового слідства.

Керуючись ст.365, 366, 2368 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 14 листопада 2007 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого з особливо-важливих справ СВ ПМ ДПА в Житомирській області від 6 вересня 2007 року про порушення кримінальної справи за ст.191 ч.5 КК України.

5

Матеріали справи направити прокурору для організації проведення досудового слідства.