Постанова № 24080031, 19.04.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року 15:24 Справа № 0870/57/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Сподіновій А.М.

за участю представників:

позивача: Жигунової О.М.,

відповідача: Крошки В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 0001160808 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 60275 грн. за грудень 2010 року.

Згідно з ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно зі ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21 вересня 2011 року №981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та на виконання наказу ДПС України від 10.10.2011 №49 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було проведено реорганізацію та змінено назву. З 27.03.2012 повна назва відповідача по справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Виходячи з вищезазначеного, суд прийшов до висновку про заміну відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків на його правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі за результатами позапланової виїзної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 №0001160808, яким ДП «Запорізький титано - магнієвий комбінат» зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 60 275 грн. 00 коп.

Вказане повідомлення-рішення прийнято з посиланням на порушення платником податку п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» та винесення з цих підстав податкового повідомлення-рішення. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168 (із внесеними змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено відсутність постачання в межах договорів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Авангард - Інвест» від 22.11.2010 №365, від 19.08.2010 №287, від 19.08.2010 №228 піддонів дерев'яних, чавуну та коксового дріб'язку за період з 01.12.2010 по 31.12.2010. В зв'язку з чим, ДП «ЗТМК» занижено податок на додану вартість.

За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань.

Перевіркою, на підставі акту зустрічної перевірки ТОВ «Авангард -Інвест», встановлено відсутність необхідних умов у контрагента позивача для ведення господарської діяльності згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст.. 228 Цивільного кодексу України та ознаки нікчемності угоди з ДП «ЗТМК». Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питань, що викладені в запереченнях підприємства до акта перевірки від 08.06.2011 №140/08-08/00194731, за наслідками якої було складено Акт від 14.07.2011 № 168/08-08/00194731.

За результатами матеріалів перевірки СДПІ та на підставі вищезазначеного акту перевірки 27.07.2011 прийнято податкове повідомлення - рішення за №0001160808 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Платником зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг контролюючими органами вищого рівня податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги без задоволення.

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено відсутність постачання в межах договорів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Авангард - Інвест» від 22.11.2010 №365, від 19.08.2010 №287, від 19.08.2010 №228 піддонів дерев'яних, чавуну та коксового дріб'язку за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

Також в акті перевірки відповідачем визнані договори від 22.11.2010 №365, від 19.08.2010 №287, від 19.08.2010 №228, укладені між позивачем та ТОВ «Авангард - Інвест» нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями, визначено: «Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом».

П.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку на додану вартість податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими на кладними.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку зменшення розміру відємного значення з податку на додану вартість по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань або несплати чи сплати ним не у повному обсязі податкових зобов'язань та таке інше. Не передбачено Податковим кодексом України й обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення вищезазначених обставин щодо цього продавця, або контрагентів цього продавця.

Зазначимо, що позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 27.07.2011 № 0001160808.

Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (ідентифікаційний номер - 00194731) 30 грн. 12 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Суддя /підпис/ О.О. Артоуз