Постанова № 24078879, 13.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/6451/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

при секретарі - Янушевській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Мрія 2000"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000462301 від 10.02.2011 р. та № 0000482301 від 10.02.2011 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "Мрія 2000" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000462301 від 10.02.2011 р. та № 0000482301 від 10.02.2011 р.

15.02.2012року Позивач збільшив свої позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування також податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000462301 та № 000482301 від 23.01.2012року.

13.03.2012року представник Позивача заявив клопотання про відкликання позовної заяви в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000462301 від 10.02.2011 р. та №000482301 від 10.02.2011 р. Ухвалою суду від 13.02.2012року позовні вимоги в цій частині були залишені без розгляду.

В судовому засіданні представник Позивача свої уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що з 17.12.2010року по 20.01.2011року уповноваженими особами Відповідача була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008року по 30.09.2010року. За результатами перевірки, на думку представника Позивача, Відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження підприємством валових витрат на суму 32320,00грн. та заниження валових витрат на суму 26933,00грн., що призвели до донарахування податку на прибуток в сумі 14813,00грн. та відповідних фінансових санкцій. Безнадійну заборгованість товариства в сумі 32320,00грн. перед ТОВ "ТПК Фанкор" Відповідач безпідставно одночасно відніс до валового доходу та до зменшення валових витрат. Одночасно Відповідач прийшов до висновку про заниження підприємством за вказаний період податкового кредиту на суму 398520,00грн., що з не зрозумілих Позивачу причин призвело до збільшення податку на додану вартість на загальну суму 397995,00грн. Податковий кредит по придбаним та ввезеним на митну територію України товарам товариство сформувало у повній відповідності до вимог чинного законодавства виходячи із митної вартості товарів, що ввозилися на митну територію України.

Представник Відповідача проти позову заперечив і зазначив, що дійсно з 17.12.2010року по 20.01.2011року уповноваженими особами Відповідача була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008року по 30.09.2010року. В ході перевірки було встановлено, що протягом перевіряємого періоду Позивач до свого податкового кредиту відносив суми ПДВ сплачені при імпорті комплектуючих до комп'ютерів виходячи із загальної митної їхньої вартості, а не із договірної, тобто безпідставно збільшив свій податковий кредит на суму 398520,00грн. Крім цього, на думку представника Відповідача, у Позивача в 3 кварталі 2009року виникла безнадійна заборгованість в сумі 32320,00грн. перед ТОВ "ТПК Фанкор". Вказану заборгованість Позивач не провів по бухгалтерському обліку, що призвело до несплати податку на прибуток в сумі 14813,00грн. та відповідних фінансових санкцій.

10.02.2011року відносно Позивача було винесено чотири податкових повідомлення - рішення - №0000482301 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, №000462301 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток, №000472301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та №0000562302 про застосування штрафних санкцій за порушення обігу готівки. За результатами розгляду скарги платника податкові повідомлення - рішення № 000472301 та № 0000562302 були скасовані повністю, а податкові повідомлення - рішення №0000482301 та № 000462301 були скасовані частково і 22.01.2012 року були винесені нові податкові повідомлення - рішення № 000462301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток ( 14813,00грн. основного платежу та 3703,00грн. фінансових санкцій) та № 000482301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість ( 298521,00грн. основного платежу та 74630,00грн. фінансових санкцій).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, враховуючи доводи представників Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та правовими нормами Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що були чинними на день виникнення зазначених відносин.

Саме Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Предметом даного судового розгляду після уточнення Позивачем своїх позовних вимог є:

- податкове повідомлення - рішення № 000462301 від 23.01.2012року, відповідно до якого Позивачу збільшенні грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14813,00грн. основного платежу та 3703,00грн. фінансових санкцій;

- податкове повідомлення - рішення № 000482301 від 23.01.2012 року, відповідно до якого Позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 298521,00грн. основного платежу та 74630,00грн. фінансових санкцій.

Датою видачі вказаних податкових повідомлень - рішень Позивач вважає 23.01.2012 року, тобто дату, яка зазначена в податкових - повідомленнях рішеннях, що були вручені Позивачу. Представник Відповідача зазначив, що датою видачі зазначених рішень є 22.01.2012 року, так як саме вказана дата зазначена в копіях вказаних рішень, що залишилися в справах ДПІ.

На підставі пояснень представників сторін та дослідивши спірні податкові повідомлення - рішення, що були вручені Відповідачу, суд приходить до висновку, що їх датою є 23.01.2012року.

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні № 000462301 від 23.01.2012року Позивачу збільшенні грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14813,00грн. основного платежу та 3703,00грн. фінансових санкцій у зв'язку із порушеннями вимог пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 та пп.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Правовими нормами пп.1.22.1 п.1.22 та п.1.25 ст.1, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надані лише визначення поняття "безповоротна фінансова допомога" та поняття "безнадійна допомога". Вказані правові норми не містять обов'язкових приписів щодо Позивача як платника, та не містять жодних правових наслідків за їх невиконання. Вказані правові норми не можуть слугувати підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій.

Безспірно, відповідно до вимог пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. До валового доходу платника включаються також суми безповоротної фінансової допомоги, в тому числі безнадійної заборгованості, отриманої (утвореної) платником податку у звітному періоді.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно у Позивача як покупця товару в третьому кварталі 2009року виникла заборгованість в сумі 32320,00грн. перед ТОВ "ТПК Фанкор". В розумінні вимог пп.1.22.1 п.1.22 та п.1.25 ст.1, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказана заборгованість набула статусу безнадійної заборгованості та безповоротної фінансової допомоги, так як Позивач вказану заборгованість не погасив, а ТОВ "ТПК Фанкор" ( продавець товару) ліквідоване, про що 27.07.2009року зроблено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані кошти не перейшли і не можуть перейти у власність ТОВ "ТПК Фанкор" і є складовою валового доходу Позивача.

Відповідно до вимог пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості.

Разом з тим, за приписами пп.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Вказана правова норма передбачає не обов'язок, а лише право продавця товарів (робіт, послуг) збільшити суму валових витрат звітного періоду на суму безнадійної допомоги. Позивач у справі не був продавцем у відносинах із ТОВ "ТПК Фанкор", а тому доводи Відповідача щодо необхідності збільшення Позивачем своїх валових витрат на аналогічну суму безнадійної заборгованості (26933,00грн. - це сума безнадійної заборгованості без ПДВ) не відповідають чинному на той час законодавству.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 та пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивач зобов'язаний був збільшити свої валові доходи на суму непогашеної заборгованості в розмірі 32320,00грн. перед ТОВ "ТПК Фанкор". В цій частині вимоги Відповідача, що викладені в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні є обґрунтованими.

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні № 000482301 від 23.01.2012 року Позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 298521,00грн. основного платежу та 74630,00грн. фінансових санкцій у зв'язку із порушеннями вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В судовому засіданні безспірно встановлено та визнається сторонами по справі, що протягом перевіряємого періоду Позивач здійснював імпорт товарів на митну територію України ( комплектуючих до комп'ютерів). На підставі належним чином оформлених вантажно - митних декларацій Позивачем митним органам було сплачено 2788973,00грн. податку на додану вартість. Вказана сума податку визначалася із митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Позивачем вказана сума була віднесена до податкового кредиту.

В розумінні вимог ст.72 КАС України вказані обставини щодо належності оформлення Позивачем митних документів при ввезенні на митну територію зазначеного товару та сплати при цьому всіх митних платежів, в тому числі податку на додану вартість на загальну суму 2788973,00грн., визнаються сторонами і перед судом не доказувалися.

Суть спору по даній справі зведена до слідуючого. На думку представника Відповідача, незважаючи на те, що Позивач сплатив при ввезенні зазначеного товару вказану суму ПДВ виходячи із загальної суми їх митної вартості, до свого податкового кредиту Позивач, нібито, має право віднести лише суму ПДВ виходячи із договірної вартості товарів.

Така позиція Відповідача не узгоджується із вимогами чинного на той час законодавства.

Так, безспірно, за загальним правилом положень пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Разом з тим, Відповідач не врахував, що при визначенні бази оподаткування товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, перш за все, слід враховувати вимоги п.4.3 ст.4 цього ж Закону.

Відповідно до положень п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для забезпечення дотримання вказаних норм наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 р. N 821 затверджено Порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України ( надалі - Порядок).

Як зазначено в п.1.1 Порядку, його розроблено відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України".

Цей Порядок визначає процедуру контролю за справлянням податку на додану вартість (далі - ПДВ) при митному оформленні товарів, імпортованих на митну територію України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності - юридичними особами та громадянами-підприємцями (далі - суб'єкти ЗЕД) (п.1.2. Порядку).

За приписами п.1.8 Порядку прямо підтверджено, що відповідно до вимог пункту 4.3 статті 4 Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками ПДВ, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, увізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

В судовому засіданні встановлено, що Позивач при сплаті податку на додану вартість виходив із митної вартості, зазначеної у відповідних ввізних митних деклараціях, яка безспірно є більшою за договірну.

Ці обставини підтверджені дослідженими в судовому засіданні відповідними митними деклараціями Позивача за вказаний спірний перевіряємий період та визнаються Відповідачем як в ході перевірки ( сторінка 15 Акту перевірки), так і в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в розумінні вимог п.4.3 ст.4 та пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивач мав право до свого податкового кредиту за відповідні звітні періоди віднести всю суму сплаченого ним податку на додану вартість при митному оформленні товарів, імпортованих ним на митну територію України.

Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №000482301 від 23.01.2012року, відповідно до якого Приватному підприємству "Мрія 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373151,00грн. (298521,00грн. основного платежу та 74630,00грн. фінансових санкцій) винесено без підстав, передбачених чинним законодавством України та без врахування всіх обставин, що мали значення при його винесенні, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Приватного підприємства "Мрія 2000" підлягають частковому відшкодуванню за рахунок Державного бюджету в сумі 5,10грн.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,166,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000482301 від 23.01.2012року, відповідно до якого Приватному підприємству "Мрія 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373151,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 000462301 від 23.01.2012року в частині збільшення Приватному підприємству "Мрія 2000" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6733,00грн. основного платежу та 1683,00грн. фінансових санкцій.

Судові витрати Приватного підприємства "Мрія 2000" підлягають частковому відшкодуванню за рахунок Державного бюджету в сумі 5,10грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя: М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 16 березня 2012 р.