Постанова № 24078873, 14.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/999/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Швець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна Компанія "Житомиробленерго" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0003832301,-

встановив:

У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 05 грудня 2011 року за № 0003832301. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 18.11.2011 року № 6097/23-1/22048622/0100, в якому зафіксовано порушення з боку ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" вимог ст. 203, ч.ч. 1,2, ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Комплектенергопоставка", товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1, п. 201.1, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість у сумі 621455 грн. 00 коп. З висновками Акту перевірки позивач не погоджується, оскільки вважає безпідставним твердження податкового органу про те, що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" неправомірно до складу податкового кредиту серпня 2011 року за результатами операцій по придбанню товарів було включено ПДВ у сумі 621455 грн. 00 коп. з огляду на те, що угоди по придбанню товарів були укладені з ТОВ "Комплектенергопоставка" без наміру створення реальних наслідків договорів.

Вказав, що до складу податкового кредиту серпня 2011 року було віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 621455 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "Комплектенергопоставка" у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, необхідних для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та у відповідності до норм чинного законодавства. Підприємством в повній мірі та належним чином оформленими первинними документами підтверджено факт здійснення операцій з придбання товарів у ТОВ "Комплектенергопоставка" та формування податкового кредиту у серпні 2011 року. Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 20.12.1999 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість являється платником податку на додану вартість.

18 листопада 2011 року на підставі направлень від 07.11.2011 року № 2657 та відповідно до вимог ст. ст. 75, 78, 82 Податкового кодексу України, податковими інспекторами ДПІ у м. Житомирі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "ЕК" "Житомиробленерго" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Комплектенергопоставка" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, про що складено Акт № 6097/23-1/22048622/0100.

Перевіркою товариства встановлено порушення:

- ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Комплектенергопоставка", товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1, п. 201.1, п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість у сумі 621455 грн. 00 коп. за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2011 року № 0003832301, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 776819 грн. 00 коп. (за основним платежем - 621544 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 155364 грн. 00 коп.).

Суд не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки та з прийняти податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Товариством у серпні 2011 року до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 621455 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "Комплектенергопоставка".

Як встановлено судом:

- 18.01.2010 року між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (який виступає як Замовник) та ТОВ "Комплектенергопоставка" (який виступає як Постачальник) укладено договір поставки № 1, згідно якого Постачальник, на умовах визначених цим договором, зобов'язується поставляти і передавати у власність Замовнику товар, а Замовник зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

- 27.08.2010 року між ТОВ "Комплектенергопоставка" (який виступає як Постачальник) та ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (який виступає як Замовник) укладено договір поставки № 27/08/10, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику продукцію електротехнічного призначення, а Замовник зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

- 31.01.2011 року між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Комплектенергопоставка" (який виступає як Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 40, відповідно до якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцю бензини моторні (по талонах), а Покупець прийняти і оплатити даний товар.

- 31.01.2011 року між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Комплектенергопоставка" (який виступає як Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 41, згідно якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцю пальне дизельне (по талонах), а Покупець прийняти і оплатити даний товар.

- 25.03.2011 року між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Комплектенергопоставка" (який виступає як Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 292, відповідно до якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцю прилади для вимірювання електричних величин (Лот № 1), а Покупець прийняти і оплатити даний товар.

Дані договори виконано в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, накладними товарно-матеріальних цінностей, актами прийому товарно-матеріальних цінностей, які надавалися під час перевірки, що не заперечується відповідачем та наявні в матеріалах справи.

Розрахунки з постачальником ТОВ "Комплектенергопоставка" проводилися шляхом перерахування коштів з розрахункових рахунків підприємства ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" на розрахунковий рахунок постачальника в серпні 2011 року, заборгованість перед постачальником у позивача відсутня. Факт повної сплати за отриманий товар не заперечується представником відповідача.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту слугувало не підтвердження позивачем наявності поставок товарів (послуг) від ТОВ "Комплектенергопоставка", що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочини укладені між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ТОВ "Комплектенергопоставка" здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. У даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Комплектенергопоставка" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у м. Житомирі нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу матеріальних цінностей, а позивач в свою чергу провів повний розрахунок за товар, про що свідчать платіжні доручення та податкові накладні.

На час вчинення договорів ТОВ "Комплектенергопоставка" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ТОВ "Комплектенергопоставка" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

З аналізу Податкового кодексу України видно лише один випадок не включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений кодекс не передбачає.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" виконало всі вимоги ст. 198 ПК України щодо формування податкового кредиту, а саме податковий кредит сформований внаслідок здійснення операцій, які використані в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства, здійснення операції мало реальний характер та підтверджується належним чином складеними первинними документами, операції з поставки та закупівлі товару повністю виконані сторонами, що призвело до настання реальних правових наслідків, право на нарахування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які відповідно до ст. 201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні документи, надані позивачем на підтвердження обставин справи, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

При цьому суд також враховує, що в силу статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначені в Акті договори між позивачем та його контрагентом недійсними в установленому законом порядку не визнані.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ "Комплектенергопоставка" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ в м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з ТОВ "Комплектенергопоставка" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а купівля товару пов`язана з господарською діяльністю позивача.

У листі ДПА України № 20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

У відповідності із ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні, представник відповідача не надав належних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки порушень ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" вимог податкового законодавства та правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2146 грн. 00 коп. підлягає відшкодуванню на користь ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" з Державного бюджету України.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 69, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 05 грудня 2011 року за № 0003832301.

Відшкодувати на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна Компанія "Житомиробленерго" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 2146 гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2012 р.