Постанова № 24078880, 14.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/5208/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В., Корольовій О.С.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 року за №0001552301,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 0001552301 про нарахування податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 74961 грн. основного платежу та 18740 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань взаємовідносин з СПД ОСОБА_1 за період з 01.02.2010 року по 31.02.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.05.2011 року № 2053/23-01/32008278/0100. Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, у зв"язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 93701,00 грн, в т.ч. грошового зобов"язання за основним платижем 74961 грн та штрафних (фінансових) санкцій 18740 грн. Вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим і таким, що суперечить закону, оскільки всі господарські операції, проведені з СПД ОСОБА_1 підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Крім того, не згоден з висновком податкового органу про нікчемність договорів купівлі-продажу мастильних матеріалів у СПД ОСОБА_1 оскільки при їх укладені дотримано всі вимоги законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з вищенаведених підстав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав письмовий відзив на позовну заяву. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м.Житомирі була проведена виїзна позапланова перевірка ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань взаємовідносин з СПД ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) за період з 01.02.2011 року по 31.02.2011 року, про що складено акт від 04.05.2011р. № 2053/23-01/32008278/0100 (далі-акт перевірки).

На підставі акту винесене податкове-повідомлення рішення № 0001552301 від 13.05.2011 року, в якому зазначено порушення п. 198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 93701,0 грн. (основний платіж 74961,0 грн. та штрафна санкція 18740,0 грн) за лютий 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки ДП "Житомирський облавтодор" було включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року ПДВ в сумі 74960,79 грн. (згідно Декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року вх.№9001151863 від 17.03.2011 року та Додатку №5 до декларації за лютий 2011 року вх.№9001153819 від 17.03.2011 року) від постачальника СПД ОСОБА_1.

Згідно наданих для перевірки журналу обліку довіреностей та видаткових накладних на придбання ПММ від постачальника фактично отримували працівники Філії Новоград-Волинська ДЕД та Філія Новоград-Волинський райавтодор.

Отримане пальне від постачальника згідно наданих для перевірки документів зберігалось на складах ПММ та цистернах для зберігання нафтопродуктів, що знаходяться на дорожно-ремонтних пунктах філій.

Згідно наданих для перевірки документів (авізо, видаткові накладні, оборотно-сальдові, відомості, журнали-ордери по бухгалтерським рахункам 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки", 203 "Пальне", 361 "Розрахунки з покупцями") встановлено, що паливно-мастильні матеріали передавались на інші філії ДП "Житомирський облавтодор" для проведення ремонтно - дорожних робіт.

Списання пального (бензин, дизельне пальне) проводилось на підставі заправочних листків на видачу ПММ, згідно яких формувались акти спасання пального окремо по кожному дорожно-ремонтному пункту. Згідно наданих для перевірки документів та письмового пояснення ДП "Житомирський облавтодор" нафтопродукти використовувались для заправлення автотранспорту для виконання дорожніх робіт, які передавались для замовника Служби автомобільних доріг в Житомирській області, код ЄДРПОУ 03451526, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в).

Розрахунки з постачальником СПД ОСОБА_1 проводились шляхом перерахування коштів з розрахункових рахунків Філій та Головного підприємства ДП "Житомирський облавтодор" (по авізо) на розрахунковий рахунок постачальника.

Податкові накладні від постачальника СПД ОСОБА_1 було включено до реєстрів отриманих податкових накладних за лютий 2011 року Філією Новоград-Волинська ДЕД (сума ПДВ 70843,98 грн.) Філією Новоград-Волинський райавтодор (сума ПДВ 4116,81 грн.), на підставі яких формувався податковий кредит ДП "Житомирський облавтодор", оскільки філії ДП "Житомирський облавтодор" відповідно до наказу ДП "Житомирський облавтодор" від 28.05.2003 року № 100 сплачують податок на додану вартість консолідовано та відповідальним за внесення податку на додану вартість до бюджету є ДП "Житомирський облавтодор".

Також в акті зазначено, що для перевірки не було надано товаро-транспортні накладі за формою, передбаченою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі- Інструкція №281).

Враховуючи викладене, ДПІ в м.Житомирі вважає, що операції з оприбуткування, приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів не проводились, тобто не встановлено факту передачі товарів від покупця, у зв"язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі нафтопродуктів, належним чином оформлених документів, що засвідчують транспортування, зберігання нафтопродуктів, сертифікатів відповідності.

Таким чином, підприємством не доведено факт транспортування, отримання та зберігання паливно-мастильних матеріалів від СПД ОСОБА_1 у лютому 2011 року всього на суму 449764,74 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 74960,79 грн.

Крім того, податковий орган вказує на те, що правочини між ДП "Житомирський облавтодор" та СПД ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,3,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичих наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками ДПІ в м.Житомирі, які викладені в акті перевірки, та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 ПКУ визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у СПД ОСОБА_1 товару (паливно-мастильних матеріалів), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач в лютому 2011 року придбав у СПД ОСОБА_1 згідно договору № 8 від 26.01.2006 року та № 8 від 10.01.2011 року паливно-мастильні матеріали на загальну суму 449764,74 грн. В підтвердження факту здійснення даних господарських операцій СПД ОСОБА_1 були виписані податкові та видаткові накладні, підписані акти приймання-передачі нафтопродуктів. Факт перевезення даних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товаро-транспортних накладних та подарожних листів.

Згідно наданих позивачем пояснень, приймання зазначеного товару здійснювалось філією "Новоград-Волинськи райавтодор" та філією "Новоград-Волинська ДЕД", які є відокремленими структурними підрозділами ДП "Житомирський облавтодор". Придбання паливно-мастильних матеріалів було здійснено для провадження їх господарськоїдіяльності, основними видами якої є будівництво та ремонт автомобільних доріг. Вказані ПММ передавалися для використання в межах здійснення господарської діяльності позивача також на інші філії підприємства, що не заперечується актом перевірки.

Судом також встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_1 був здійснений розрахунок за придбані товари, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень про перерахування коштів.

Тобто, позивачем в ході розгляду справи підтверджено факт придбання, транспортування та використання в межах оподатковуваних операцій паливно-мастильних матеріалів, отриманих від СПД ОСОБА_1, а суми податкового кредиту повністю підтверджені долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних.

Щодо порушення вимог п.201.1, п.201.7 ст.201 ПКУ, то суд вважає дані висновки безпідставними з огляду на таке.

Зазначені норми Податкового кодексу України містять вимоги щодо оформлення та видачі податкової накладної.

Зокрема, п.201.1 ст.201 ПКУ передачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п.201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Однак, враховуючи, що позивач у взаємовідносинах з СПД ОСОБА_1 був покупцем ПММ, тому він не міг порушити дані норми Кодексу, оскільки саме на останнього законом покладено обов"язок належним чином оформити та видати покупцю податкову накладну.

Крім того, акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних.

Щодо порушень Інструкції №281 при проведенні транспортування та обліку нафтородуктів суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Розділом V вказаного Закону передбачена відповідальність за порушення у сфері ведення бухгалтерського обліку у вигляді накладення адміністративних штрафів на керівників та інших посадових осіб підприємств.

Зокрема, ст.164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність на порушення ведення бухгалтерського обліку у встановленому порядку.

Разом з тим, норми Податкового кодексу передбають право платника на включення до податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, та не позбавляють особу даного права у зв"яку з допущеними порушеннями при складанні інших бухгалтерських документів.

Щодо ненадання під час перевірки сертифікатів відповідності на нафтопродукти та свідоцтва про визнання, то суд вважає дані доводи відповідача безпідставними, оскільки вказані документи не є первинними документами в розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік", а томутвони не підтверджують та не спростовують здійснення господарських операцій.

Крім того, доводи відповідача про те, що правочини укладені СПД ОСОБА_1 є нікчемними, суд вважає, необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та СПД ОСОБА_1 договори № 8 від 26.01.2006 року та № 8 від 10.01.2011 року на поставку нафтопродуктів не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким, тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в м.Житомира податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року № 0001552301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2012 р.