Постанова № 24078121, 07.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2500/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріГрачовій В.М. за участю: позивача відповідача Кузнєцової А.А., Утєлісової Д.Т. Гончаренко С.Б., Трачук Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариста з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Укрекологія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання частково недійсними податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрекологія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000160630, №0000110630 від 08.02.2012 р., які винесені відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за наслідками перевірки ревізори відповідача прийшли до висновку, що позивачем порушено п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим позивачу нараховано суму податкового зобов"язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податку на прибуток у розмірі 393.513,19 грн.; встановлено порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальній сумі 729.060,00 грн. 08.02.2012 р. Винесено повідомлення - рішення № 0000160630, №0000110630.

Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що порушують права і законні інтереси підприємства, що стало підставою для звернення до суду.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на законність проведеної перевірки та обґрунтованість висновків, а тому повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги не мотивовані.

В судовому засіданні представники позивача надали клопотання про зменшення позовних вимог в частині визнання завищення у ІІІ кварталі 2010 р. валових витрат по рядку 04.10 на суму податку в розмірі 2843,91 грн., штрафні санкції на суму 710,98 грн.; завищення валових витрат по рядку 04.1 на суму податку в розмірі 2884,35 грн., штрафні санкції на суму 721,09 грн.; не врахування валових витрат у ІV кварталі 2010 р. на суму податку в розмірі - 856,17 грн., штрафні санкції на суму - 214,04 грн.; не врахування валових витрат у І кварталі 2011 р. по рядку 04.1 на суму податку в розмірі - 105774,50 грн.; завищення у ІІ кварталі валових витрат по рядку 04.1 на суму податку в розмірі 4622,54 грн.; завищення валових витрат у ІІІ кварталі по рядку 04.1 на суму податку в розмірі 61145,96 грн.; завищення податкового кредиту у серпні 2010 р. по контрагенту ТОВ „Дайвекс" на суму податку в розмірі 899,27 грн., штрафні санкції на суму 224,82 грн.; завищення податкового кредиту у грудні 2010 р. по контрагенту ПрАТ „Сі-Ес-Ті Інвест" на суму податку в розмірі 166,67 грн., штрафні санкції 41,67 грн.; завищення податкового кредиту у квітні 2011 р. по контрагенту ТОВ „Вибір" на суму податку в розмірі 4183,32 грн., штрафні санкції на суму 1,00 грн.; в іншій частині позовних вимог просили задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача не заперечували проти задоволення клопотання про зменшення позовних вимог, в іншій частині вимог просили відмовити.

В ході судового розгляду у зв'язку з реорганізацією в системі держаної податкової служби судом ухвалено про заміну найменування відповідача на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що з 01.12.2011 року по 16.01.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області проведено перевірку питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки був складений акт №14/08-06-335/31933095 від 23.01.2012р., яким встановлені порушення, зокрема:

1. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, ч.1,5 ст.205, п.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. всього на суму 341.346,28 грн.

2. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість", п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. на загальну суму 296.901,71 грн.

На підставі вищезазначеного акту СДПІ ГМК у м.Кривому Розі винесені податкові повідомлення-рішення №0000160630, №0000110630 від 08.02.2012 р., якими позивачу нараховані зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 393513,19 грн., з них основний платіж складає 341346,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 52167,19 грн.; по податку на додану вартість у розмірі 335546,81 грн., з них основний платіж 296901,71 грн. та штрафні санкції у розмірі 38645,10 грн.

Вищезазначені санкції застосовані на підставі висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності договорів поставки, договорів суборенди з ТОВ „У-Транс", ПП „Антре-Едвертайзінг", які укладені без мети настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства, що призвело до завищення валових витрат та податкового кредиту. Крім того, акт містить висновки про завищення валових витрат по контрагентам ТОВ „Еко-Технологія", ПП ОСОБА_7, ГЗК „Укрмеханобр" ПАТ „ММК ім.Ілліча"; а також завищення податкового кредиту по контрагентам ПП „Ажур-М", ТОВ „Вел-Маркет", ТОВ „Дайвекс", ПрАТ „Сі-Ес-Ті Інвест", ТОВ „Вибір".

Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів укладених з контрагентами ТОВ „У-Транс", ПП „Антре Едвертайзінг", суд зазначає наступне.

Так встановлено, що на момент укладення договорів поставки та договорів суборенди контрагенти ТОВ „У-Транс", ПП „Антре-Едвертайзінг" були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ, на стадії банкрутства не перебували.

Відповідно до приписів ЦК України сторони можуть укласти будь-який договір, передбачений актами цивільного законодавства, визначивши його зміст (права і обов'язки) самостійно, але не виходячи за межі норм цивільного законодавства, які мають імперативний характер. Таким чином, однією із вимог, що висуваються до договорів, в якості правочинів, вважаються вимоги їх дійсності. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності будь-якого правочину, до того моменту, поки не буде доведена його недійсність, або якщо вона прямо не зазначена в законі. Правочин вважається нікчемним лише в тому разі, якщо це прямо передбачено в законі (ст.ст. 219, 220 тощо). Всі інші правочини є оспорюваними і їх недійсність може бути доведена в суді лише за наявності до цього певних підстав. Необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для визнання правочину недійсним також необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Ст.228 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори поставки та договори суборенди не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Також, акт перевірки №. 14/08-06-335/31933095 від 23.01.2012 р. не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Нормами ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Тому, відповідач не міг робити висновок у акті від 23.01.2012 р. про нікчемність правочинів, на підставі припущень щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, без відповідних рішень суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішенням № 0000160630, №0000110630 від 08.02.2012 р. в частині нарахування податкових зобов'язань в зв'язку з визначенням нікчемними правочинів з ТОВ „У-Транс", ПП „Антре-Едвертайзінг", є протиправними та не обґрунтованими.

Щодо завищення валових витрат по контрагентам ТОВ „Еко-Технологія", ПП ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1. ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.5.2.1, п.5.2.7 п.5.2 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

У ІV кварталі 2009 р. та І, ІІ кварталі 2010 р. ТОВ „НВП „Укрекологія" за надані послуги з перевезення обладнання та ремонт оргтехніки здійснило попередню оплату послуг контрагентам ТОВ „Еко-Технологія", ПП ОСОБА_7

У звітному періоді ТОВ „НВП „Укрекологія" не віднесло до складу валових витрат попередню оплату послуг ТОВ „Еко-Технологія", ПП ОСОБА_7, що підтверджується додатками 2.9, 2.10, які є невід'ємними частинами акту №187/08-06-335/31933095 від 06.12.2010 р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ „НВП „Укрекологія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р.

Керуючись п.5.2.7 п.5.2. ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ „НВП „Укрекологія" включило до складу валових витрат попередні оплати послуг ТОВ „Еко-Технологія", ПП ОСОБА_7 у ІІІ кварталі 2010 року.

Таким чином висновок відповідача про подвійне декларування та завищення валових витрат за попередні періоди по контрагентам ТОВ „Еко-Технологія", ПП ОСОБА_7 є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується завищення податкового кредиту за послуги перевезення руди по контрагентам ПП „Ажур-М", ТОВ „Вел-Маркет", суд зазначає наступне.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

П.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість" визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-2673 від 30.07.2010р. ПП «Ажур-М» виконало в липні 2010 року послугу по перевезенню аглоруди з майданчика ТОВ «НВП «Укрекологія» на рудний склад ГЗК «Укрмеханобр». Розрахунки між підприємствами відбулися в безготівковій формі в повному обсязі. По факту здійснення оплати ПП «Ажур-М» видало податкову накладну.

Згідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-1621 від 29.10.2010 р. ТОВ «Вел-Маркет» виконало в жовтні 2010р. послугу по перевезенню аглоруди з майданчика ТОВ «НВП «Укрекологія» на рудний склад ГЗК «Укрмеханобр» Оплата за надані послуги була проведена в безготівковій формі в повному обсязі. По факту здійснення розрахунків ТОВ «Вел-Маркет» видало податкові накладні.

П.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

На момент видачі податкових накладних ПП „Ажур-М", ТОВ „Вел-Маркет" були належним чином зареєстрованими платниками податків на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 р встановлює, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тому притягнення до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Таким чином, порушення податкових вимог ПП „Ажур-М", ТОВ „Вел-Маркет" зі сплати податкових зобов'язань, а також анулювання свідоцтв платника податків на додану вартість після виконання зобов'язань за договорами та видачі податкових накладних, не є підставою для відмови у формуванні податкового кредиту ТОВ „НВП „Укрекологія", оскільки активи позивача були зменшенні за рахунок здійснення розрахунків за надані послуги, що призвело до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №000160630 від 08.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 291652,45 грн. та штрафної санкції на суму 38377,61 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0000110630 від 08.02.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 336473,90 грн. та штрафної санкції на суму 50949,16 грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2012 року

Суддя О.В. Єфанова