Постанова № 24078099, 15.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3654/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріМосковська О.Г за участю: представника прокуратури - Волкогон Т.В. представника позивача - Вовк К.А. представника відповідача - Шепелев А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпроптеровська в інтересах держави в особі УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" про стягнення заборгованності

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2012 року Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV відповідач має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по Списку №2 на загальну суму 183 925,66 грн.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Із посиланням на статтю 121 Конституції України зазначав, що на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228»(код ЄДРПОУ 03113615) є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 2, пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи сплачують також збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.

При цьому, відповідно до пункту 8 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року.

З огляду на зазначене, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається.

Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до статі 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (зі змінами).

Згідно із частиною 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із пунктами 6.4, 6.5 цієї Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Таким чином, підприємства здійснюють сплату витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ще до виплати пільгових пенсій Пенсійним фондом.

За даними Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за 2011 року управлінням Пенсійного фонду здійснені витрати на виплату і доставку пенсій пенсіонерам, які працювали у Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228», та у 2011 році отримували пенсію відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підприємством не сплачено витрати, понесені Пенсійним фондом, а саме: по Списку №2 за 2011 рік здійснені витрати на суму 183925,66 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та актом звірки. За даними УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська сума плати підприємства за 2011 рік становить 0 90852,72 грн.; УПФУ в Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська - 23461,91 грн., УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська - 3864,00 грн.; УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - 37144,63 грн.; УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська - 13519,46 грн.

Станом на час розгляду справи заборгованість Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» перед Пенсійним фондом України складає 183925,66 грн.

При цьому ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Статтею 23 Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу у розмірі 183925,66 грн. відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів сплати боргу відповідачем під час судового розгляду справи не надано, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20, частин 10, 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228» (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова-210, р/р 26028000000002 в ДОД «Укрсоцбанк», МФО 305017, код ЄДРПОУ 03113615) на користь Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (р/р 25604303013175 в Управлінні Ощадбанку м. Дніпропетровська, МФО 305482, ОКПО код 21928462) заборгованість з відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 183925,66 грн. (сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять грн. 66 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.05.2012 року.

Суддя Н.В. Захарчук