Рішення № 24076867, 14.05.2012, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 1811/791/12

2/1811/71/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 року Липоводолинський районний суд Сумської області

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що постановою суду від 09 вересня 2011 року кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, було закрито внаслідок акту амністії. ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 22 січня 2011 року умисно завдав йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. В результаті отриманих тілесних ушкоджень позивачу було завдано майнової шкоди, що виразилась в тому, що внаслідок отриманих поранень він амбулаторно лікувався в Лебединській ЦРЛ, а тому витрачав кошти на лікування та ніс витрати пов'язані з цим. Крім цього, злочинними діями ОСОБА_2 йому завдано моральної шкоди, що виразилась в фізичному болю, душевних стражданнях та переживаннях. Просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 2543 гривні 65 копійок та моральну шкоду в сумі 20000 гривень. Оскільки на момент вчинення злочину відповідач був неповнолітній, тому просить стягнути наведені кошти в солідарному порядку з ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_3

Відповідачі позов ОСОБА_1 визнали частково, мотивуючи це тим, що понесені відповідачем витрати є завищеними. Доказів на обґрунтування своїх заперечень не надали.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 09 вересня 2011 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році», а кримінальну справу, порушену відносно нього за цим фактом, було закрито (а.с. 7).

ОСОБА_4 звинувачувався в тому, що 22 січня 2011 року, вчинив хуліганські дії відносно позивача і при цьому завдав останньому тілесних ушкоджень у вигляді подвійного перелому щелепи, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 7).

Згідно постанови суду, цивільний позов під час розгляду кримінальної справи не вирішувався і був залишений без розгляду, внаслідок закриття кримінальної справи в зв'язку з застосуванням акту амністії (а.с. 7).

В зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивач амбулаторно лікувався в Лебединській ЦРЛ з 23 січня 2011 року по 18 лютого 2011 року (а.с. 57).

Сторонами не заперечувались та не оспорювались ті обставини, що ОСОБА_2 було скоєно злочин відносно позивача, що позивач проходив курс лікування в зазначені періоди, а також наслідки пов'язані з цим у вигляді завдання відповідачем майнової та моральної шкоди позивачу.

Ст. 14 Закону України «Про амністію в 2011 році» передбачає, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Ст. 1202 ЦК України передбачає, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Стосовно розміру завданої майнової шкоди.

Суд вважає доведеною та документально підтверджену позивачем завдану йому майнову шкоду в сумі 1143 гривні 44 копійки.

Завдана позивачеві майнова шкода за період лікування в Лебединській ЦРЛ підтверджується:

1. Довідкою № 654, виданою Лебединською ЦРЛ, згідно якої ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в цьому закладі в період з 23 січня по 18 лютого 2011 року з діагнозом закритий перелом нижньої щелепи зліва (а.с. 57). В цій же довідці міститься перелік ліків, придбаних позивачем за час лікування, що підтверджує необхідність та обґрунтованість придбання позивачем лікарських засобів, згідно наведених нижче чеків та документів.

2. Чеками на придбання позивачем лікарських засобів, а отже і витрачених ним коштів за цей період:

- Товарними чеками на придбання медикаментів № 153 від 04 лютого 2011 року на суму 17 гривень 40 копійок, № 142 від 31 січня 2011 року на суму 25 гривень та № 131 від 23 січня 2011 року на суму 81 гривня 87 копійок (а.с. 59, 60, 61);

- Товарними чеками на придбання медикаментів в ПП «ОСОБА_5» від 27 січня 2011 року та від 18 лютого 2011 року на суму 94 гривні 70 копійок, 26 гривень 30 копійок, 15 гривень (а.с. 61);

- Накладною № 1 від 24 січня 2011 року (аптека ПП «Ханенко») в частині придбання медикаментів (бинт, вата, хлоргексідін, спринцівка) на суму 24 гривні 25 копійок, 5 гривень 25 копійок, 19 гривень 20 копійок, 4 гривні 65 копійок (а.с. 60).

Всього суд вважає доведеною суму витрачених коштів за період лікування в Лебединській ЦРЛ в сумі 313 гривень 62 копійки.

Наведені докази свідчать про доведеність завданої позивачеві майнової шкоди (у вигляді придбання ліків за час лікування в Лебединській ЦРЛ з 23 січня по 18 лютого 2011 року) в сумі 313 гривень 62 копійки.

В той же час, суд вважає такими, що не підлягають відшкодуванню позивачу витрати, згідно накладної від 29 січня 2011 року, пов'язані з придбанням продуктів харчування на суму 23 гривні 20 копійок (а.с. 59), оскільки суду не надано доказів тому, що це було пов'язано з посиленим харчуванням і що купівля цих продуктів була результатом завдання позивачу тілесних ушкоджень.

Такими, що не підлягають задоволенню, суд вважає і вимоги позивача щодо стягнення витрат, пов'язаних з придбанням активованого вугілля, мезиму та фесталу (згідно накладної № 1 від 24 січня 2011 року на суму 4,6 гривень, 13 гривень, 8,25 гривень), оскільки їх придбання викликано харчовим отруєнням позивача і жодним чином не пов'язане з завданням останньому тілесних ушкоджень відповідачем.

В зв'язку з тим, що позивач проходив курс лікування в Лебединській ЦРЛ, що знаходиться в м. Лебедин (поза межами місця проживання позивача) і, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, він вимушений був неодноразово добиратися до місця лікування та повертатися додому, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимушені витрати позивача на пальне, придбане в період лікування - з 23 січня 2011 року по 18 лютого 2011 року.

Понесені позивачем зазначені витрати на пальне, підтверджуються чеками на придбання пального, що співпадають з датами відвідування лікарні згідно довідки ЦРЛ, на загальну суму 829 гривень 82 копійки в період лікування позивача в Лебединській ЦРЛ (а.с. 57, 61-62):

Дата лікування Чек на пальне

23 січня 2011 року - чек від 23 січня 2011 року на суму - 159 гривень 98 копійок (а.с. 62);

24 січня 2011 року - чек від 24 січня 2011 року на суму - 100 гривень (а.с. 61);

27 січня 2011 року - чек від 27 січня 2011 року на суму - 159 гривень 95 копійок (а.с. 61);

03 лютого 2011 року - чек від 04 лютого 2011 року на суму - 99 гривень 93 копійки (а.с. 62);

11 лютого 2011 року - чек від 11 лютого 2011 року на суму - 159 гривень 98 копійки (а.с. 61);

18 лютого 2011 року - чек від 18 лютого 2011 року на суму - 149 гривень 98 копійки (а.с. 61).

Щодо стягнення витрат, пов'язаних з купівлею пального згідно наданих чеків від 31 січня 2011 року, 27 лютого 2011 року (на а.с. 61), 07, 25, 28 лютого 2011 року, 02, 13 березня 2011 року (на а.с. 62), то в цій частині суд також вважає, що позов не підлягає задоволенню тому, що суду не надано доказів обґрунтованості понесених витрат і, крім цього, дати придбання пального виходять за межі періоду лікування та не відповідають даті відвідування лікарні (зокрема чек від 07 лютого).

Отже, суд вважає доведеною завдану відповідачем майнову шкоду позивачу в сумі 1143 гривні 44 копійки.

Відносно завданої позивачу моральної шкоди.

Моральна шкода, згідно вимог ст. 23 ЦК України, відшкодовується внаслідок порушення прав особи в розмірах, визначених судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичного, душевного страждань, та з урахуванням вини особи, яка їх завдала. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд вважає доведеною завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, що підтверджується постановою суду, а також тим, що завдання моральної шкоди обумовлено спричиненням відповідачем ударами тілесних ушкоджень потерпілому. Завдання тілесних ушкоджень викликає біль та фізичні страждання.

ОСОБА_1, в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, знаходився на амбулаторному лікуванні, що також є підтвердженням спричиненої йому моральної шкоди.

Щодо суми відшкодування.

Виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, характеру та ступеня тяжкості завданих тілесних ушкоджень, тривалості лікування потерпілого, а також давності спричинення тілесних ушкоджень, крім того, за умов розумності та справедливості, суд вважає належною та достатньою завдану позивачу моральну шкоду в сумі 2500 гривень.

Отже, позивачем доведено завдання йому відповідачем майнової шкоди в сумі 1143 гривні 44 копійки та моральної шкоди в сумі 2500 гривень.

Згідно ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Оскільки на момент розгляду справи та винесення рішення відповідач ОСОБА_2 набув повноліття, тому відповідно до ч. 3 ст. 1179 КК України позов ОСОБА_1 в частині стягнення коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди, заявлений до другого відповідача - ОСОБА_3, не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов ОСОБА_1, про відшкодування майнової та моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню і на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути кошти: на відшкодування майнової шкоди - 1143 гривні 44 копійки, та на відшкодування моральної шкоди - 2500 гривень.

Оскільки позивачем не надано доказів на обґрунтування понесених витрат на правову допомогу, суд вважає, що в цій частині вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Пропорційно до задоволених вимог позивача, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати в сумі 111 гривень 88 копійок судового збору.

На підставі ст.ст. 23, 1166-1168, 1179, 1195, 1202 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 61, 80, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Капустинці, Липоводолинського району, Сумської області, проживаючого: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Капустинці, Липоводолинського району, Сумської області, проживаючого: Сумська область, Липоводолинський район, с. Капустинці, на відшкодування майнової шкоди 1143 гривні 44 копійки, та на відшкодування моральної шкоди 2500 гривень, всього 3643 гривні 44 копійки.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити в зв'язку з необґрунтованістю вимог.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати в сумі 111 гривень 88 копійок судового збору, за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ - 37654293, отримувач коштів - УДКСУ у Липоводолинському районі Сумській області, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО - 837013, розрахунковий рахунок - 31214206700238, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сибільов О. В.