Рішення № 24076873, 07.03.2012, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 2-293/11

2/1811/1836/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 року Липоводолинський районний суд Сумської області

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Міщенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Липова Долина Сумської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1,

про стягнення суми страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «СК «Країна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення суми страхового відшкодування.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 26 серпня 2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, винним в якій був визнаний він. Вартість матеріального збитку, нанесеного страхувальнику ОСОБА_2 відшкодувала ПАТ «СК «Країна» в сумі 24008 гривень 86 копійок. Тому позивач просить в порядку регресу стягнути зі ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 24008,86 гривень.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, позов не визнав, мотивуючи це тим, що завдані страхувальнику ОСОБА_2 збитки значно завищені.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, вважає позов ПАТ «СК «Країна» обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 серпня 2008 року в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, що керував автомобілем Газ-3302, д.з. НОМЕР_2 та водія ОСОБА_3, що керував автомобілем Хюндай, д.з. НОМЕР_3 (а.с. 6).

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2008 року, водія ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за цим фактом за ст. 124 КУпАП (а.с. 8).

Оскільки транспортний засіб - автомобіль Хюндай, яким керував водій ОСОБА_3, був застрахований, згідно договору № 23/009242/ПР/2.1.5.1 від 11 квітня 2008 року, укладеному між страхувальником ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Країна» (добровільне страхування наземного транспортного засобу) - а.с. 4-5, тому на підставі зазначеного договору позивач по справі виплатив ОСОБА_2 24008 гривень 86 копійок, як страхове відшкодування завданих йому збитків під час наведеної дорожньо-транспортної пригоди (вигодонабувач - ТОВ «ПростоФінанс» погодилось з виплатою страхового відшкодування страхувальнику - а.с. 159).

Не заперечував відповідач тієї обставини, що на момент ДТП він на належній правовій підставі керував транспортним засобом.

Згідно п. 3 наведеного Договору, об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням.

П. 6.1, п. 6.3.1 Договору передбачено, що підлягає відшкодуванню пряма шкода, заподіяна страхувальнику у зв'язку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків, одним з яких (страховим випадком) є ДТП.

Сума завданих страхувальнику - ОСОБА_2 збитків, а також факт виплати страхового відшкодування підтверджується наданими позивачем доказами:

- довідкою ДАІ про зазначену ДТП (а.с. 6-7), з якої вбачається належність транспортного засобу ОСОБА_1;

- постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за цим фактом (а.с. 8), постанова не оскаржена та не скасована;

- заявою про повідомлення про факт пошкодження застрахованого транспортного засобу, заявою про виплату страхового відшкодування, звітом про оцінку пошкоджень транспортного засобу та матеріалами до нього (а.с. 12-39), якими підтверджується розмір завданих збитків страхувальнику;

- розрахунком розміру страхового відшкодування, згідно якого розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику ОСОБА_2, складає 24008,86 гривень та страховим актом (а.с. 40, 41-42);

- платіжним дорученням, згідно якого страхувальник ОСОБА_2 отримав страхове відшкодування від ПАТ «СК «Країна» в сумі 24008,86 гривень (а.с. 43).

Наведені докази не були спростовані відповідачем, а надані позивачем докази суд вважає такими, що доводять ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування своїх вимог.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач ОСОБА_1 посилався на ті обставини, що до звіту про оцінку пошкоджень транспортного засобу, були внесені зайві витрати, а також завищена сума завданих страхувальнику збитків. Крім цього, відповідач вважає, що огляд пошкоджень проводився без його участі, неповноважними особами.

Ці посилання відповідача суд вважає непереконливими та не доведеними з огляду на наступне.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не надав жодного належного доказу на обґрунтування своїх заперечень, не зазначивши та не довівши того, які саме зайві витрати були внесені до розміру завданої шкоди, в той же час як вони спростовуються іншими доказами по справі, а саме тим, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про час та місце проведення огляду, що підтверджується направленими на його адресу телеграмами (а.с. 135), чого сам відповідач також і не заперечував, що такі телеграми на його адресу направлялись і він був про це сповіщений.

Не заперечував відповідач і тієї обставини, що перед проведеними оглядами 02 жовтня 2008 року та 07 жовтня 2008 року він неодноразово сповіщався про час та місце його проведення, але ці огляди не були проведені з об'єктивних причин.

Відповідач визнав ту обставину, що на огляди пошкодженого транспортного засобу 02 жовтня 2008 року та 07 жовтня 2008 року він не з'являвся, хоча і був сповіщений про це (а.с. 29, 31, 135).

Крім цього, з наданого позивачем листа № 5769 від 21 серпня 2010 року вбачається, що на адресу відповідача позивачем направлялась претензія, щодо необхідності відшкодувати виплачену суму страхового відшкодування, але відповідач відмовився від отримання цього листа (а.с. 156-157).

Це підтверджує обізнаність відповідача, стосовно наявного спору щодо виплати страхового відшкодування, а також відсутність підстав для сумніву в доведеності розміру завданих збитків страхувальнику.

Не доведено відповідачем і тієї обставини, що оцінка пошкоджень проводилась неповноважними особами. Ці обставини спростовані доказами, поданими позивачем, а саме, копіями відповідних свідоцтв (а.с. 37, 134), що підтверджують повноваження аварійних комісарів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проводили огляд та оцінку пошкоджень.

Крім цього, в судовому засіданні був досліджений оригінал звіту про оцінку пошкоджень з фотознімками, з якого вбачається наявність пошкоджень та правомірність виплати суми страхового відшкодування страхувальнику в розмірі, визначеному позивачем (а.с. 143-153).

Згідно вимог ст. 59 ЦПК України наданий позивачем звіт може бути спростований лише висновком експерта або іншим доказом (рецензією), з якого вбачалось би завищення суми завданих збитків.

На обґрунтування цього відповідачем не надано суду належних доказів, клопотання про проведення повторної оцінки пошкоджень заявлено відповідачем не було (хоча йому і роз'яснювались наслідки не вчинення процесуальної дії). Також відповідач погодився з тією обставиною, що проведення повторної оцінки пошкоджень на час розгляду справи неможливе, з огляду на відсутність пошкодженого транспортного засобу.

З цих же підстав суд вважає непереконливими і посилання відповідача на ту обставину, що до описаної вище події ДТП, страхувальнику виплачувалось страхове відшкодування за іншу ДТП (а.с. 129-133), оскільки на момент ДТП, учасником якої був відповідач, страхове відшкодування вже було виплачено і ця обставина жодним чином не виключає та не спростовує наявності пошкоджень, завданих діями відповідача, а отже не доводить і його заперечень стосовно заявлено позову.

Надаючи перевагу доказам, поданим позивачем, суд виходить і з того, що відповідач не був позбавлений можливості бути присутнім під час оглядів пошкодженого транспортного засобу, але свідомо проігнорував їх (чого не заперечив і сам відповідач). Ця обставина дає суду підстави вважати звіт про оцінку пошкоджень транспортного засобу та протоколи оглядів до нього (а.с. 12-36, 143-155) переконливими, належними та допустимими доказами по справі, що доводять вимоги позивача.

В зв'язку з цим суд вважає обґрунтованим та доведеним позов ПАТ СК «Країна» та надає перевагу доказам, наданим позивачем.

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, суд вважає, доведеною провину ОСОБА_1 в скоєнні зазначеної ДТП, а отже ОСОБА_1 є відповідальною особою, з якої страхувальник ОСОБА_2 мав би право вимагати стягнення завданих йому збитків, що підтверджується копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та довідкою про ДТП (а.с. 6-8).

Оскільки відповідальною особою за вчинену дорожньо-транспортну пригоду, а отже і за завдання збитків страхувальнику ОСОБА_2 є відповідач по справі ОСОБА_1, страховик - ПАТ «СК «Країна» виплатила страхове відшкодування за договором страхування в повному обсязі, тому суд вважає, що до ПАТ «СК «Країна» перейшло право вимоги до відповідача по справі.

З огляду на наведені докази, суд вважає доведеною суму, що підлягає стягненню з відповідача - 24008 гривень 86 копійок, а заперечення відповідача не переконливими та такими, що не виключають можливості стягнення з нього коштів в порядку регресу.

Таким чином, позов ПАТ «СК «Країна» підлягає задоволенню і з ОСОБА_1 належить стягнути на користь позивача в порядку регресу виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 24008,86 гривень.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь ПАТ «СК «Країна».

На підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 61, 80, 81, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Липова Долина, Сумської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрованого - АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», код ЄДРПОУ 20842474, м. Київ, вул. Електриків, 29-а, страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 24008 гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», судові витрати в сумі 240 гривень 08 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сибільов О. В.