Ухвала суду № 24075726, 25.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року справа №2а/1270/1135/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,

при секретарі: Дровниковій К.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, діючих за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 р. у справі № 2а/1270/1135/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Стахановський вагонобудівний завод" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 р. у справі № 2а/1270/1135/2012 позовні вимоги задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0001958013 від 25 січня 2012 року.

Не погодившись з судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.03.12. по справі № 2а/1270/1135/2012 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача та прокурор до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» є юридичною особою та перебуває на податкову обліку в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 17.07.1997 як платник податку на додану вартість(а.с. 19-21).

20 липня 2011 року позивачем було подано до Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року (а.с. 82-84, 160-177), якою визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у сумі 9 187 934 грн.

05.01.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2011 року (а.с. 139-154).

За результатами даної перевірки складено акт № 1/08-3/00210890 від 06.01.2012, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.3 статті 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та п.п 4.6.1, 4.6.4, 4.6.5 п. 4.6 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 на 1185515 грн., що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 1185515 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012р. № 0001958013 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1185515 грн. (а.с. 12).

Задовольняючи позов платника податків, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та право на бюджетне відшкодування ПДВ за червень 2011 року на суму 1 185 515,00 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до висновків акту невиїзної перевірки податковий орган зазначає, що правочини, вчинені між ТОВ «СВЗ» з ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» у червні 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

Підставами для висновків стала інформація, яка свідчила про можливість порушення ВАТ «СВЗ» податкового законодавства, а саме надходження до СДПІ ВПП у м. Луганську акту від 11.11.2011р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Антикор Груп» та акту від 21.11.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Донбас-Нафтогаз», якими встановлені порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» по другій ланці постачання та здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля між ТОВ «Антикор Груп» з ТОВ «Інкосбуд Плюс» та між ТОВ «Донбас-Нафтогаз» з ТОВ «Оріал».

Оскільки встановлена неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій по основним постачальникам позивача: ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» ,податковий орган приймає рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу за червень 2011 року на суму 1185515 грн.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки відповідно до приписів ст.200 Податкового Кодексу України, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Органи Державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування здійснюють шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податків в установі банку, що його обслуговує протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважалися бюджетною заборгованістю.

Доводи апелянта про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України , колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001958013 від 25 січня 2012 рок суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1185515 грн. виникла в результаті здійснення позивачем господарської діяльності у червні 2011 року між позивачем та ТОВ «Антикор Груп» щодо виконання договору поставки № 03/05 від 30.05.2011 (а.с. 56-70 ), а також з ТОВ «Донбас-Нафтогаз» щодо укладено договору № 14/01 від 14.01.2011 (а.с. 44-47), виконання яких підтверджено первинними документами:податковими накладними (а.с. 23, 25, 30, 34, 52) та платіжними дорученнями (а.с. 28, 32, 36, 51),фактичного використання товару позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено: видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, звітом про списання ГСМ по транспортному цеху, звітом про залишок та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти, заявками на постачання товару, паспортами якості на товар ( а.с. 22, 24, 26, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 38, 53, 192-195, 202-210, 248-250).

Фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання та використання товарів також підтверджується наявністю у ТОВ «СВЗ» основних засобів, які лічаться на балансі підприємства, зокрема, цистерни, баки для дизпалива та інші об'єкти (а.с. 196) та автомобільного транспорту (а.с. 29).

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був замовлений ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» не використовується позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, апелянт не зазначив.

Колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Донбас-Нафтогаз» на момент розгляду справи є чинними, оскільки в судовому порядку недійсними не визнавались.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Апелянтом не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат . Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість.

Правомірність нарахування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року підтверджується актом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2009р. по 30.06.2011 року (а.с.183-186)

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 р. у справі № 2а/1270/1135/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 квітня 2012 р. Ухвала у повному обсязі складена 28 квітня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська