Ухвала суду № 24073694, 11.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року справа №2а-20581/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенка М.М.

за участю секретаря Левченко Г.О.

за участю

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю)

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 р. у справі № 2а-20581/10//0570 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом Західної виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Західна виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) звернувся суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування частково вимоги від 23.07.2010 р. №05-08-10-14/8022.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 р. у справі № 2а-20581/10//0570 позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 23 липня 2010 року №05-08-10-14/8022 «Про усунення порушень, виявлених ревізією» в частині вимагання провести стягнення з не атестованих працівників зайво нарахованих та сплачених підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи в сумі 449132,97 гривень, та відкоригування нарахування до пенсійного фонду та фондів соціального страхування у бік зменшення на зайво перераховані внески в сумі 156514,51 гривень. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 гривня 70 копійок.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, та просила рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, думку представників сторін, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Західна виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) є установою виконання покарань, яка входить до структури Державна кримінально-виконавча служба України, зареєстрована виконавчим комітетом Макіївської міської ради як юридична особа та внесена до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій України за кодом 08563062, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

В період з 5 травня по 30 червня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період 2008, 2009 та завершений звітний період 2010 року, про що був складений Акт №08-13/036.

Зокрема, за висновками Акту позивач допустив наступні порушення:

- проведення видатків з оплати праці на підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими; за роботу у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці; за роботу в кримінально-виконавчих установах закритого типу, суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» і здійснювалося безпідставно та призвело до проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок завищення посадових окладів на загальну суму 266943,81 гривень ( в тому числі у 2008 році 95302,83 гривень, 2009 році 120997,17 гривень, у 2010 році 50643,81 гривень);

- внаслідок застосування «Інструкції про порядок виплат процентної надбавки за безперервну роботу працівникам, службовцям підприємств, установ, організацій, навчальних закладів кримінально-виконавчої системі», затвердженої наказом Державного департаменту України в питань виконання покарань №98 від 24.05.2000, який не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, безпідставно була виплачена надбавка за безперервну роботу на загальну суму 135649,51 гривень;

- нарахування та виплата підвищення посадового окладу та надбавки за безперервну роботу з порушенням чинного законодавства призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи на загальну суму 46539,65 гривень (в тому числі у 2008 році 20450,44 гривень, у 2009 році 23255,77 гривень, у 2010 році 2833,48 гривень), що є порушенням вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»;

- внаслідок зайво нарахованої та сплаченої заробітної плати у 2008-2010 роках працівникам ЗВК №97 зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 156514,51 гривень».

13 липня 2010 року позивач подав відповідачу «Заперечення до акту ревізії фінансово-господарської діяльності Західної виправної колонії №97 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області за 2008, 2009 та завершений звітний період 2010 року від 25.06.2010р. №08-13/036». В запереченнях позивач вказував на безпідставність висновків Акту, що є предметом розгляду у даній справі.

27 липня 2010 року позивачем отримані висновки відповідача на заперечення до Акту ревізії. Заперечення позивача не були прийняті до уваги відповідачем.

29 липня 2010 року керівнику позивача пред'явлена вимога «Про усунення порушень, виявлених ревізією» №05-08-10-14/8022 від 23.07.2010, в якій, зокрема, вимагалося:

- провести стягнення з не атестованих працівників виправної колонії зайво нарахованих та сплачених підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи 449132,97 гривень;

- відкоригувати нарахування дол. пенсійного фонду та фондів соціального страхування у бік зменшення на зайво перераховані внески 156514,51 гривень.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 26 січня 1993 року №2939-XII, в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року №2856-VI, «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі за текстом Закон №2939-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №2939-XII державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 10 Закону №2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до статті 6 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV, в редакції Закону України від 7 жовтня 2010 року №2592-VI,«Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі за текстом Закон №2713-IV) установи виконання покарань входять до структури Державної кримінально-виконавчої служби України.

Статтею 24 Закону №2713-IV встановлено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач мав право пред'являти керівнику Західної виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№97) вимогу від 23.07.2010 №05-08-10-14/8022 «Про усунення порушень, виявлених ревізією», а відтак позовна вимога про визнання цих дій протиправними задоволенню не підлягає.

Статтею 15 Закону №2939-XII встановлено, що службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідачем пред'явлена вимога провести стягнення з не атестованих працівників виправної колонії зайво нарахованих та сплачених підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи - 449132,97 гривень.

Відповідно до статті 26 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, від 21 квітня 2011 року №3258-VI, «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

За приписами статті 127 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України) відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, зокрема, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» дано роз'яснення, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Як вказувалося раніше, за висновками Акту ревізії відповідач дійшов висновку, що підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи здійснені внаслідок помилкового застосування посадовими особами позивача нормативно-правових актів.

З урахуванням встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога провести стягнення з не атестованих працівників виправної колонії зайво нарахованих та сплачених підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи не може вважатися законною, оскільки відсутній законний спосіб її виконання: відрахування із заробітної плати у даному випадку не передбачено законодавством.

Суд не враховує посилання представника відповідача на те, що стягнення вказаних сум можливо в судовому порядку з огляду на наступне.

Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до статті 2 Закону №2939-XII інспектування підконтрольної установи повинно забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб, про що має бути зазначено в акті.

20 квітня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України №550 був затверджений «Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою». Згідно вказаному Порядку винні особи це посадові та матеріально відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій. Пунктом 49 Порядку встановлено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

В Акті ревізії відсутнє посилання на те, що діями або бездіяльністю не атестованих працівників виправної колонії заподіяна матеріальна шкода, тобто зайво нараховані та сплачені підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи.

Щодо вимога про коригування нарахувань до пенсійного фонду та фондів соціального страхування у бік зменшення на зайво перераховані внески, колегія суддів зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки відсутній об'єкт коригування, тобто не проведено стягнення з не атестованих працівників виправної колонії зайво нарахованих та сплачених підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про скасування.

З огляду на зазначене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції що спірна вимога від 23.07.2010 р. №05-08-10-14/8022 «Про усунення порушень, виявлених ревізією» в частині вимагання провести стягнення з не атестованих працівників зайво нарахованих та сплачених підвищення посадового окладу, надбавки за безперервну роботу, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи - 449132,97 гривень, відкоригування нарахування до пенсійного фонду та фондів соціального страхування у бік зменшення на зайво перераховані внески 156514,51 гривень, винесена контрольно-ревізійним органом неправомірно, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 р. у справі № 2а-20581/10//0570- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2012 р. у справі № 2а-20581/10//0570- залишити без змін.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 17 квітня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко