Постанова № 24073688, 03.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року справа №2а/1270/434/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В., Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участю представника позивача Макогон А.О. та представника відповідача Косової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року в адміністративній справі № 2а/1270/434/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2011 року № 00001838013 та № 0001848013, якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 р. на суму 44 458 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 229 грн. за вересень 2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року в задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції зазначив про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 44458 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Лантанбуд" в серпні 2011 року та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень. До таких висновків суд дійшов, виходячи з пояснень засновника та директора ТОВ «Лантанбуд», які пояснили, що відношення до господарської діяльності вказаного товариства не мають.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з мотивів, зазначених в позові, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити за наступними підставами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, розділом V якого врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом встановлено, що 20 вересня 2011 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року із зазначенням суми податкових зобов'язань в розмірі 261030392 грн., податкового кредиту 290750964 грн. та відповідно суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 29720572 грн.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "АМК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.08.2011 по 30.08.2011. результати даної перевірки оформлені актом №526/08-3/05441447 від 19.12.2011.

Під час проведення перевірки було встановлено, що в серпні 2011 р. ПАТ "АМК" мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Лантанбуд".

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року сума податкового кредиту сформованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Лантан буд" складає 44458,42 грн.

СДПІ ВПП в м. Луганську було отримано лист ДПІ в Приморському районі м. Одеси №62392/7/23-512/ від 07.11.2011р про неможливість проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Лантанбуд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період жовтень 2010 по серпень 2011 (акт № 07.11.2011 № 2827/23-5/37224664).

Згідно з Актом № 07.11.2011 № 2827/23-5/37224664 станом на 31.10.2011 року місцезнаходження ТОВ "Лантанбуд" не встановлено.

У зазначеному акті перевірки відображені результати заходів щодо встановлення місцезнаходження директора, а також бухгалтера підприємства ОСОБА_4, яка згідно бази АБ ГУМВС України в Одеській області в межах Одеської області не значиться. З метою встановлення адреси реєстрації ОСОБА_4 отримання відомостей про місце роботи та отримання доходів направлено запит до управління реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Проведені заходи щодо встановлення місцезнаходження засновника підприємства ОСОБА_6 та здійснено виїзд за адресою її реєстрації. Вказана особа пояснила, що вона не є засновником ТОВ "Лантанбуд" та ніколи не була причетна до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лантанбуд", про ОСОБА_4 чує у перше.

Також, відповідно до акту перевірки, ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси витребувано пояснення від директора ТОВ "Лантанбуд" ОСОБА_4 де вказано, що з квітня по жовтень 2011 року (тобто з моменту призначення її на посаду директора ТОВ "Лантанбуд") підприємство фінансово-господарську діяльність не здійснювало. За поясненнями ОСОБА_4 документація та печатка підприємства знаходяться в іншої особи, податкову звітність вона підписувала тільки один раз у серпні 2011 року, де в декларації був зазначений обсяг по підприємству на суму 5000 грн., інших декларацій та звітності, договорів з іншими підприємствами не підписувала. Про те що обсяг операцій по підприємству ТОВ "Лантанбуд" за квітень-жовтень 2011 року склав 13459795 грн. ОСОБА_4 не відомо.

За висновками перевірки були встановлені порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 200.1, п.200.3, п. 200.4 ст.200 ПКУ в результаті чого ПАТ "АМК" було завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого у декларації за вересень 2011 р. у розмірі 44 458,00 грн.

У зв'язку з встановленими порушеннями СДПІ ВПП у м. Луганську були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» від 27.12.2011 р. №0001838013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 44 458,00 грн.

- форми «В1» від 27.12.11 р. № 0001848013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 44 458,00 грн. та встановленні штрафні санкції у сумі 22 229,00 грн.

Стосовно спірного правочину колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надано суду першої інстанції наступні документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Лантанбуд" у серпні 2011 року та правомірності включення суми 44458 грн. до складу податкового кредиту серпня місяця:

- договір поставки від 10.08.11 р. № 027/1-1006, згідно до якого ТОВ "Лантанбуд" ("Постачальник") в особі директора ОСОБА_4 з одного боку і ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" ("Покупець") з іншого в особі комерційного директора ОСОБА_7 зобов'язується поставити епоксидне покриття "Permakor 128A" у кількості 1633,5 кг за ціною 136,0833 грн. без ПДВ на загальну суму 266750,55 грн., у т.ч. ПДВ 44458,43 грн.

- податкова накладна від 17.08.2011 №37 на суму ПДВ 44 458,43 грн., рахунок-фактура від 17.08.2011 №11708 на загальну суму 266750,55 грн. у т.ч. ПДВ 44 458,43 грн., видаткова накладна від 18.08.2011 №31807 на загальну суму 266750,55 в т.ч. ПДВ 44458,43 грн., в зазначених документах вказано, що вони підписані ОСОБА_4

Доказів, що ТОВ «Лантанбуд» не мало права видавати такі накладні або, що останні підписані не уповноваженою на те особою чи складені з порушенням вимог чинного законодавства, відповідачем суду не надавались.

Також позивачем надано посвідчення про відрядження до м. Одеса ОСОБА_8 з 16.08.2011 по 20.08.2011, в якому також зазначено, що воно підписано з боку ТОВ "Лантанбуд" ОСОБА_9 і банківська виписка на підтвердження перерахування ТОВ "Лантанбуд" 266750,55 грн. У колегії суддів немає підстав ставити під сумнів дійсність цього відрядження, оскільки воно підтверджено також наявними в матеріалах справи договором оренди житлового приміщення в місті Одесі на 18-19 серпня 2011 року, квитанцією оплати за найману квартиру від 18 серпня 2011 року, автобусними квитками за маршрутами Луганськ-Одеса від 16 серпня 2011 року та у зворотному напрямі від 19 серпня 2011 року. \ а.с. 104-109\.

Як доказ постачання продукції від ТОВ "Лантанбуд" до ПАТ "АМК" позивачем також надано вантажну декларацію (товарно-транспортна накладна) № 6183422 ПП "Нічний експрес" від 18.08.2011 в якій зазначено маршрут Одеса-Алчевськ, опис вантажу - краска, відправник ОСОБА_10 м. Одеса, одержувач - Алчевський металургійний комбінат, вага 1765,70 кг. \ а.с. 120\.

Різниця у вазі між податковою накладною, рахунком-фактурою (1633,5кг) та товарно-транспортною накладною (1765,7 кг), на що послався суд першої інстанції, пов'язана із вказівкою в накладній ваги товару разом із тарою, оскільки фарба поставлялась у бочці. Заперечень проти таких доводів апеляційної скарги представником податкового органу в судовому засіданні не заявлялось.

Листом ТОВ «Лантанбуд» від 19.02.2012 року за підписом директора ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_9 підтверджений факт відвантаження вказаного товару, а також, що ОСОБА_10 є працівником товариства та займає посаду менеджера зі збуту. \ а.с. 125\.

Також позивачем доведений факт подальшого перепродажу даного товару ПАТ «Екоенергія» за ціною вище, ніж він був придбаний, внаслідок чого отриманий прибуток, з якого в подальшому сплачений податок на прибуток, що підтверджує подальше використання позивачем у власній господарській діяльності придбаної у ТОВ «Лантанбуд» фарби.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку щодо доведеності позивачем реального виконання умов договору, укладеного між ним та ТОВ «Лантанбуд».

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції фактично послався лише на акт перевірки, в якому особами, що його складали, викладені пояснення засновника ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_6 та директора ОСОБА_4, згідно яких відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства вони не мажють.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані пояснення взагалі не є належним та допустимим доказом в даній справі з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 70 КАС України докази повинні бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, та допустимими, тобто одержаними відповідно до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи безпосередньо самих письмових пояснень вказаних осіб не містять, останні викладені лише в акті перевірки самими перевіряючи ми, у зв'язку з чим ці пояснення не є допустимими доказами в даній справі, оскільки не відноситься до доказів, перелічених у статті 69 КАС України. Так, ці пояснення не є письмовими доказами в розумінні статті 79 КАС України, оскільки не носить статусу документу, акту, листа, телеграми тощо, а також не є показаннями свідка, виходячи з вимог статей 77 та 141 КАС України, згідно яких свідки судом допитуються безпосередньо або за судовими дорученнями. Походження цих пояснень невідомо і відповідачем їх легітимність суду не доведено. Судом першої інстанції вказані особи в якості свідків не допитувались, а тому суд не мав права посилатись на них як на доказ у справі та приймати до уваги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що такі пояснення в якості доказу у справі прийняті бути не можуть і їх зміст аналізу не підлягає.

До того ж, в суді апеляційної інстанції представник відповідача також не зміг пояснити подальшу долю цих пояснень, а також, чи прийняте якесь процесуальне рішення в рамках кримінального судочинства за цими обставинами, якщо відповідач вважає, що в даному випадку мало місце заволодіння державними коштами дохідної частини бюджету, зайняття фіктивною підприємницькою діяльності тощо.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що можливе порушення норм Податкового Кодексу України контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог Податкового Кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку позивача по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором між позивачем та ТОВ «Лантанбуд», у відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме ці договори якимось чином порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства ТОВ «Лантанбуд».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, які за своєю суттю є доводами про нікчемність укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є лише припущеннями відповідача і фактичними обставинами справи не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

З огляду на реальний характер операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за даною операцією, а відповідно і бюджетне відшкодування за вересень 2011 року, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

Відповідач підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення зазначив пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Аналогічні вимоги містяться в підпункті «б» пункту 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N 1440/18735.

Оскільки дані перевірки результатів діяльності позивача, викладені в акті перевірки від 08.06.2011 року не свідчать про завищення сум від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року, то у відповідача були відсутні підстави для зменшення позивачу сум такого значення та відшкодування, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30 червня 2011 року необхідно задовольнити.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Повний текст виготовлено 6 квітня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду 15 лютого 2012 року в адміністративній справі № 2а/1270/434/2012 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби 27 грудня 2011 року № 00001838013 та № 0001848013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» сплачені судові витрати в сумі 1115 гривень 19 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова