Рішення № 24065887, 07.05.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/2714/12

07.05.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Бажиній І.О.,

розглянувши у відкритому судновому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, приватного нотаріуса ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім», ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом звільнення майна з-під арешту і зняття заборони на відчуження нерухомого майна та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» до ОСОБА_1 про визнання іпотекодавцем та заміну сторони у виконавчому провадженні

в с т а н о в и в:

Звертаючись з зазначеним позовом ОСОБА_1 свої вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу ОСОБА_2 вилучити запис про заборону та Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (далі Відділ) звільнити з-під арешту нерухоме майно мотивує тим, що 08 серпня 2011 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (далі квартира). Наголошує, що на момент купівлі-продажу квартири у ОСОБА_3 були всі правовстановлюючі документи на квартиру, а дані про знаходження цієї квартири під забороною (арештом) чи у заставі (іпотеці) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були відсутні. Зазначає, що Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 18 листопада 2011 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» (далі Банк) про встановлення нікчемності правочину було відмовлено. При розгляді вищевказаної справи було встановлено, що рішенням Фастівського міжрайонного суду від 27 жовтня 2009 року укладені між ОСОБА_3 і банком кредитний та іпотечний договори були визнані недійсними, і на підставі цього рішення, що набрало законної сили, з Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна було вилучено запис про обтяження квартири іпотекою. Рішення Фастівського райсуду від 27 жовтня 2009 року було скасоване тим же судом за нововиявленими обставинами лише 22 серпня 2011 року. Вказує, що власник квартири ніяких зобов'язань фінансового або іншого характеру перед Банком не має, проте до теперішнього часу в Єдиному реєстрі відчуження об'єктів нерухомого майна наявні оскаржувані обтяження, що перешкоджає позивачу в здійсненні прав власника, зокрема, права розпорядження квартирою.

Не погодившись з вимогами позову Банк звернувся з зустрічним позовом, яким просить суд перевести обов'язки іпотекодавця у Договорі іпотеки від 15 травня 2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, як власником квартири, посвідченого нотаріально, на ОСОБА_1, визнати його іпотекодавцем квартири і замінити сторону у виконавчому провадженні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ в АРК з ОСОБА_3 на ОСОБА_1, мотивуючи вимоги зустрічного позову тим, що Банк є іпотекодержателем квартири. Додає, що договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0040210/43-2008 від 15 травня 2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та Банком. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, 14 листопада 2008 року на договорі іпотеки було вчинено Виконавчий напис нотаріуса. Державною виконавчою службою за цим виконавчим написом проводиться виконавче провадження, і на квартиру накладено арешт з 10 січня 2011 року. Стверджує, що вилучення з державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна даних про обтяження квартири невідомою особою без винесення Постанови державним виконавцем про зняття арешту, не має правового значення для факту наявності арешту на квартиру. Зазначає, що за фактом неправомірних дій працівниками Центрального ВДВС щодо зняття арешту з спірної квартири проводиться розслідування ГУ СБУ в АР Крим у кримінальній справі N 239/12. Вказує, що Рішення Фастівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2009 року було заочним і банк не був залучений до участі у справі, рішення не отримував, а після того як у ВДВС Центрального МУЮ отримав копію цього рішення на вимогу Банку воно було скасоване. Виконавча служба не припинила виконавче провадження та відновила записи про арешт у реєстрі, оскільки здійснюється виконавче провадження не на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2009 року, а на підставі вищезгаданого виконавчого напису нотаріуса, який не скасований і не оскаржений.

Відповідачі приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та Центральний відділ ДВС Сімферопольського МУЮ в судове засідання не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини не явки суд не повідомили (а.с. 66, 20).

Третя особа, ОСОБА_3 вимоги первісного позову не визнав, підтримав зустрічний позов, надав суду свої заперечення з яких впливає, що про купівлю-продаж квартири йому відомо не було, а грошей від купівлі-продажу квартири він не отримав. Зазначив, що йому спричинена матеріальна шкода в розмірі вартості квартири. Оскільки від договору Іпотеки на квартиру він не відмовлявся вважає відсутніми підстави для первісних позовних вимог. Не пояснив суду чому в довіреності на продаж квартири не був обумовлений порядок розпорядження отриманими від продажу квартири коштами з огляду на виконавчий напис нотаріуса.

Банк, як третя особа, надав суду свої заперечення з яких впливає, право позивача на розпорядження квартирою, що обтяжена іпотекою, не порушене і не підлягає судовому захисту виходячи з того, що квартира обтяжена іпотекою відповідно до нотаріально посвідченого договору іпотеки між Банком та ОСОБА_3. На квартиру було звернуто стягнення шляхом здійснення виконавчого напису нотаріуса та була розпочата її примусова реалізація. Наголошує, що арешти на квартиру як нотаріусом, так і державним судовим виконавцем було накладено на виконання договору іпотеки та виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис нотаріуса здійсненний значно раніше ніж рішення Фастівського міськрайонного суду, яким обґрунтовується позов. Таким чином, на думку Банку, позивач придбав квартиру обтяжену іпотекою, а тому до нього слід застосувати наслідки визначені статтею 23 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для відмови у позові. Додає, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом розірвання договору купівлі-продажу зі стягненням з продавця коштів. Банк вважає, що посилання позивача на те, що у державних реєстрах на час здійснення договору купівлі-продажу були відсутні записи про наявність арештів, не має правового значення для дійсної їх наявності, а їх безпідставне вилучення є службовим злочином, якій на цей час розслідується. Банк також зазначає, що заборона за договором іпотеки знімається тим нотаріусом, який її наклав заборону, при одержані повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики, тощо, а про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора. Виключення з реєстру заборон запису про зняття заборони відчуження якимось іншим нотаріусом, без зняття заборони тим нотаріусом, який наклав заборону - не припиняє дію заборони. Відсутність запису у реєстрі заборон без скасування заборони, не надає право позивачу вважати, що на час здійснення договору купівлі-продажу квартири була відсутня заборона відчуження. Неправомірне виключення запису з реєстру заборон ввела в оману покупця щодо відсутності обтяження купленої ним квартири іпотекою, але не скасувала іпотеку, а тому не має підстав на час розгляду цієї судової справи знімати заборону з квартири.

Заслухавши сторони, їх представників та адвокатів, треті сторони та їх представникв, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 15 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, у відповідності до якого банк є іпотекодержателем квартири, яка була передана банку ОСОБА_3 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0040210/43-2008 від 15 травня 2008 року. Цей іпотечний договір став підставою для обтяження зареєстрованого за № 2651 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та вчинення нею виконавчого напису (а.с. 38-41). Доказів нотаріального оформлення розірвання іпотечного договору між Банком та ОСОБА_3 суду не надано.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2009 року в подальшому скасованому за нововиявленими обставинами ухвалою того ж суду від 27 серпня 2011 року, було визнано Кредитний договір № 0040210/43-2008ґ, укладений 15 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 недійсним в цілому, а також, як укладений на забезпечення вищевказаного договору недійсним в цілому Іпотечний договір, укладений 15 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3, та було припинено взаємні право обов'язки сторін за цим договором. Також було зобов'язано органи нотаріату зняти заборону відчуження з квартири та внести до єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про знаття заборони та арештів на квартиру, а також виключити запис з Реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна іпотекою (а.с. 34-37, 41).

Позивач набув власності на квартиру, зареєстрував його за собою у відповідності до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу квартири, де третя особа, ОСОБА_3, від імені якого діяла, ОСОБА_4, виступав як продавець. На момент укладення цього правочину Рішення Фастівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2009 року набрало законної сили і скасовано не було.

Приписами частини 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На момент укладення договору купівлі - продажу квартири між позивачем та третьою особою заборона на її відчуження була знята Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили. У задоволенні вимог банку про визнання цього договору нікчемним було відмовлено рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 18 листопада 2011 року (а.с. 10-12).

З огляду на скасування Договору іпотеки від 15 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 до правовідносин, що склалися у позивача з Банком не можливо застосовувати частини 1, 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України перелічені способи захисту порушених прав, зокрема, шляхом визнання права та припинення дії, яка порушує право.

Позивач по справі не передавав в іпотеку належне йому майно, а саме квартиру.

Оскільки позивач не виступав стороною за договорами іпотеки, він не має відповідати своїм майном за невиконання своїх зобов'язань третьою особою перед банком. Відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником зобов'язання несе виключно майновий поручитель, ОСОБА_3

У даному випадку, ОСОБА_3 та Банк мали контролювати порядок продажу квартири, а саме: зміст довіреностей на право продажу нерухомого майна, тощо, з моменту вчинення виконавчого напису. ОСОБА_3 всупереч умов іпотечного договору в довіреності на продаж квартири не зробив застереження про необхідність погашення суми заборгованості за договором або про наявність обтяжень на квартиру. З огляду на фактичне визнання договору іпотеки ОСОБА_3 з Банком не дійсним, суд не приймає доводи Банку про те, що обтяження, накладене на квартиру, мав знімати тільки нотаріус, який його вчинив, оскільки про виключення запису про обтяження квартири прямо вказано в Рішенні Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2009 року.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Стосовно позивача, як теперішнього власника квартири, іпотека не виникла, а тому запис про заборону на квартиру зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15 вересня 2011 року за № 11612909 на підставі іпотечного договору № 2651 від 15 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, обтяжувач Публічне акціонерне товариство «Кліринговий будинок», код 21665382, м. Київ підлягає вилученню.

Узагальнюючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу ОСОБА_2 вилучити запис про заборону на нерухоме майно, а саме на квартиру на підставі іпотечного договору.

Вимоги про зобов'язання Центрального відділу ДВС Сімферопольського міського управління юстиції про звільнення квартири з-під арешту також підлягають задоволенню, оскільки арешт накладений на квартиру виконавчою службою зроблений на виконання виконавчого напису, який вчинено на виконання Іпотечного договору, укладеного 15 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3, який на момент набуття позивачем права власності на квартиру судом було визнано недійсним в цілому.

Отже, підлягають скасуванню, як постанови про накладення арешту на квартиру, так і акти опису та арешту майна, що їх було зроблено на їх виконання (а.с. 33, 53-57).

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення вимог зустрічного позову про визнання позивача іпотекодавцем квартири та заміну з ОСОБА_5 на нього на сторону у виконавчому провадженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, приватний нотаріус ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім», ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом звільнення майна з-під арешту і зняття заборони на відчуження нерухомого майна задовольнити повністю.

Зобов'язати приватного нотаріуса Сімферопольського міського округу ОСОБА_2 вилучити запис про заборону на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 зареєстрований нею в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15 вересня 2011 року за № 11612909 на підставі іпотечного договору № 2651 від 15 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2, обтяжувач Публічне акціонерне товариство «Кліринговий будинок», код 21665382, м. Київ.

Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції звільнити нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 - з-під арешту, накладеного Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 січня 2011 року (в тому числі і серії АА № 219594) та Актом опису й арешту майна від 04 лютого 2011 року, серії АА № 148402.

У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» до ОСОБА_1 про визнання іпотекодавцем та заміну сторони у виконавчому провадженні відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя