Рішення № 24062547, 04.05.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2012 р.Справа № 1/22/5022-257/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вектор-Б", юридична адреса м.Чернігів, вул. Некрасова,26, поштова адреса м. Чернігів, вул. Белінського,21

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль, вул. Текстильна,40-А

про стягнення 9692 грн. 18 коп.

За участю представників сторін:

Позивача: не з"явився

Відповідача : не з"явився

Суть справи:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Вектор-Б", м.Чернігів, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль, вул. Текстильна,40-А 9 692 грн. 18 коп., з яких 9582 грн.16 коп. боргу за надані послуги по перевезенню вантажу, 67 грн.65 коп. 3% річних та 42 грн.37 коп. інфляційних збитків.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 04.05.2012р.

Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив, при цьому надіславши до господарського суду клопотання (вх. суду № 11619 від 03.05.2012р.), в якому просить розглянути спір без участі його представника. Крім того повідомив, що станом на 26.04.2012р. відповідачем борг не сплачений, акт звіряння розрахунків, направлений позивачем на адресу відповідача, останнім не підписаний та не повернутий.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст. 64 ГПК України. Процесуальний документ ухвала суду про порушення провадження у справі від 03.04.2012р., надіслана господарським судом та отримана уповноваженою особою відповідача 06.04.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України, зокрема, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Нормами статті 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема - підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України);

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

15 грудня 2011 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Вектор-Б", м.Чернігів, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль (відповідач) укладено Договір на перевезення вантажу № 15/12, у відповідності до умов якої Перевізник (позивач), який діяв на підставі свідоцтва, зобовязався виконати для Замовника (відповідача) перевезення вантажу, а Замовник в свою чергу зобов"язувався оплатити Перевізнику за перевезення обумовлену плату.

Відповідно до умов даного Договору перевезення вартість наданих позивачем послуг сторони оцінили у 12000 грн., яка оплачується шляхом безготівкового розрахунку: 50% після розвантаження і 50% - 2-3 дні після отримання оригіналів документів.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

В Договорі на перевезення вантажу № 15/12 від 15.12.2011р. сторонами досягнуто згоди по всіх обов"язкових пунктах, як от: дата і час надання здійснення послуг, маршрут перевезення, характеристика вантажу, адреса місця завантаження та розвантаження, відправник та отримувач вантажу, умови оплати та інші умови. Взаємовідносини згідно даного договору регулюються Главою 32 Господарського кодексу України і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. 307 Господарського кодексу України, одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору перевезення вантажу, яка підписана повноважними представниками сторін та завірена їх печатками, позивачем за замовленням відповідача у період з 16.12.2011р. по 20.12.2011р. здійснено перевезення вантажу вагою 2.1 т., 12 куб.м, 8 палет, вартістю вантажу 11132 євро за маршрутом: м. Тернопіль (Україна) м. Москва (РФ). Факт здійснення перевезення підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною (CMR) А № 2.05032, з якої вбачається, що транспортне замовлення виконано, отримувачем вантаж одержано. Крім цього, сторонами підписано Акт виконаних робіт по транспортному обслуговуванню від 23.12.2011р., з якого слідує, що сторони претензій один до одного не мають.

Відповідно до наданих послуг позивачем виставлено для оплати відповідачу рахунок № 024 від 23.12.2011р. на суму 12000 грн.00 коп., який направлено на адресу відповідача разом з оригіналами документів, а саме: рахунок, копію СМР, копію акту виконаних робіт, копію договору-заявки, акт взаєморозрахунків, копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати наданих транспортних послуг згідно Договору на перевезення вантажу № 15/12 виконав частково, сплативши позивачу 2000 грн.

28 лютого 2012р. позивачем від відповідача отримано претензію-вимогу № 33 від 15.02.2012р. з пропозицією врахувати додаткові митні витрати і скласти відповідний акт зарахування зустрічних однорідних вимог, проти якої позивач не заперечив і, таким чином, остаточна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 9582 грн.16 коп.

Однак, як слідує з матеріалів справи, на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату вартості наданих послуг по перевезенню вантажу відповідач не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 9582 грн.16 коп.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача за січень-лютий 2012р. становить 42 грн. 37 коп. та 3% річних, що згідно розрахунку позивача за період з 22.12.2011 р. по 15.03.2012 р. включно становить 67 грн. 65 коп.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, згідно якого позивачем правомірно нараховано суму інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача та становить 42 грн.37 коп. та 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача та становить 67 грн.65 коп.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду будь-яких доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9582 грн. 16 коп. вартості наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу; 42 грн. 37 коп. втрат від інфляції та 67 грн. 65 коп. - 3% річних такими, що підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неоспорені відповідачем.

Судовий збір на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 42-47, 22, 32-34, 36, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль, вул. Текстильна,40-А (ідентифікаційний код 24635111) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Вектор-Б", юридична адреса м.Чернігів, вул. Некрасова,26, поштова адреса м. Чернігів, вул. Белінського,21 (ідентифікаційний код 24840360) 9582 (дев"ять тисяч п"ятсот вісімдесят дві) грн. 16 коп. вартості наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу; 42 (сорок дві) грн. 37 коп. втрат від інфляції, 67 (шістдесят сім) грн. 65 коп. - 3% річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев"ять) грн. 50 коп. в повернення судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони, третя особа мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2012р.

Суддя Ю.О. Чопко