Постанова № 24059617, 04.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2012 року Справа № 1170/2а-713/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді -Чубари Н.В.

секретар судового засідання -Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Омега-Екотехнологія" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними наказу та податкові повідомлення-рішення та їх скасування,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Омега-Екотехнологія" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання протиправними та скасування наказу податкового органу №3369 від 08.11.2011р. та податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011р. №0001582360, №0001592360.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки та наказ №3369 від 08.11.2011 р. є протиправними.

З наказу податкової інспекції вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства призначена з підстав визначених п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України.

10 жовтня 2011 року підприємство отримало запит від 29.09.2011 р. Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС з приводу надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з ПП „Каїр" за травень-червень 2011 року.

На вказаний запит 17.10.2011 р., 25.10.2011 р. підприємством було надано витребувану податковою інспекцією інформацію та письмові пояснення взаємовідносин підприємства з ПП „Каїр" за травень-червень 2011 року та за липень 2011 р.

Зазначає, що підприємством були дотримані вимоги п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України. Дана обставина не заперечена ДПА у Кіровоградській області під час розгляду первинної скарги.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операцій за період 01.05.2011 р. -31.07.2011 р. щодо придбання ТОВ „Омега-Екотехнологія" товарі (робіт, послуг) у ПП „Каїр" не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено порушення: п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в результаті чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 124542 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2011 року в розмірі 260 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки з акта перевірки вбачається, що він не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності ТОВ „Омега-Екотехнологія" обставин, контрі передбачені ст.228 Цивільного кодексу України як ознаки нікчемного правочину.

Вказує на те, що первинні документи бухгалтерського обліку податковою інспекцією не аналізувалися, тому висновки викладені в довідці не є обґрунтованими та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ „Омега-Екотехнологія" встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ПП „Каїр" не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню. (а.с.33-37)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 10.05.2012р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні, на підставі клопотання відповідача про заміну первинного відповідача -кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію на належного відповідача -Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби та наказу ДПС України № 82 від 21 жовтня 2011 року „Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби", судом здійснено заміну первинного відповідача Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію на належного відповідача -Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби.

На підставі наказу податкової інспекції від 08.11.2011 р. №3369, керуючись п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.05.2011 р. по 31.07.2011 р. в частині взаємовідносин з ПП „Каїр" код ЄДРПОУ 37426697. (а.с.29)

За результатами перевірки складено акт №129/236/37502715 від 15.11.2011р., в якому встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операцій за період 01.05.2011 р. -31.07.2011 р. щодо придбання ТОВ „Омега-Екотехнологія" товарів (робіт, послуг) у ПП „Каїр" не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складський приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено порушення: п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в результаті чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 124542 грн. в тому числі: за травень 2011 р. у сумі 43066 грн., за червень 2011 р. у сумі 38847 грн., за липень 2011 р. у сумі 42629 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за липень 2011 року в розмірі 260 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки №129/236/37502715 від 15.11.2011р. податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011р. №0001582360, яким ТОВ „Омега-Екотехнологія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем в сумі 124542 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10658 грн. та №0001592360, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 260 грн. (а.с.12,13)

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податков періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

З наданих до справи копій документів вбачається, що первинні документи, а саме акти виконаних робіт, наданих послуг, акти приймання - передачі предмета оренди, податкові накладні, позивачем та ПП „Каїр" належним чином складені на виконання укладених між ними договору № 4/03.05.11 від 03.05.2011 р. (а.с.73-158)

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і ПП „Каїр".

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки податкового органу №129/236/37502715 від 15.11.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В ході перевірки, з використанням комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкової інспекції: АІС „Облік платників і платежів", АРМ „Аудит", АРМ -свідоцтво (ПДВ), АІС -„ТАХ", АС „Бест-Звіт", „Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", ПДС ЦБД ДПА України також використовувалися: відповідь позивача на запит податкової інспекції, декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, акта №88/23-6/37426697 від 20.09.2011 р. „Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП „Каїр" код за ЄДРПОУ 7426697, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-червень 2011 р. в частині взаємовідносин з ТОВ „Євросвіт" (код за ЄДРПОУ 31703622), акта №100/23-6/37426697 від 11.10.2011 р. „Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП „Каїр" код за ЄДРПОУ 37426697, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 р. в частині взаємовідносин з ТОВ „Євросвіт" (код за ЄДРПОУ 31703622), відповіді ТОВ „Омега-Екотехнологія" на запит податкової інспекції.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно актів перевірки №88/23-6/37426697 від 20.09.2011 р. „Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП „Каїр" код за ЄДРПОУ 7426697, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-червень 2011 р. в частині взаємовідносин з ТОВ „Євросвіт" (код за ЄДРПОУ 31703622) та №100/23-6/37426697 від 11.10.2011 р. „Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП „Каїр" код за ЄДРПОУ 37426697, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 р. в частині взаємовідносин з ТОВ „Євросвіт" (код за ЄДРПОУ 31703622) встановлено: „відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.05.2011 р. по 30.06.2011 р. щодо придбання пп. „Каїр" товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ТОВ „Євросвіт" та продажу ПП „Каїр" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ „Омега-Екотехнологія", не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складницьких приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди поставки ж нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.ст. 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по взаємовідносинах з ТОВ „Омега-Екотехнологія".

В акті перевірки №129/236/37502715 від 15.11.2011р. зроблені висновки, що правочини між позивачем та контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. Такі правочини по суті вчинялися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Діяльність ТОВ „Омега-Екотехнологія" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентами-постачальниками, які не виконували своїх зобов'язань.

При цьому, первинні документи по взаємовідносинах ТОВ „Омега-Екотехнологія" та ПП „Каїр" проігноровані податковою інспекцією для встановлення реальності господарських операцій, також відсутні будь-які посилання Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, що первинні документи ТОВ „Омега-Екотехнологія" визнані в судовому порядку недійсними.

Якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що податковою інспекцією обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Стосовно посилання відповідача про порушення позивачем статей 655, 656, 658, 662 ЦК України, суд зазначає, що дані статті регулюють правовідносини щодо договорів купівлі родажу, тобто відносяться до Розділу III Окремі види зобов'язань Підрозділу 1 Договірні зобов'язання Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України, а тому посилання, що позивач порушив саме ці норми Цивільного кодексу України є помилковими, оскільки позивач не укладав з ПП „Каїр" договорів купівлі-продажу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Позивач також просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки № 3369 від 08.11.2011 року, котра вже відбулась.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних довідки перевірки та можливого скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 02.03.2012 року, тобто вже після проведення перевірки та складення податковим органом довідки за результатами перевірки позивача.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.11.2011р. №0001582360, №0001592360.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю „Омега-Екотехнологія" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 1322,41 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10.05.2012 р.

Суддя Н.В. Чубара