Постанова № 24056459, 08.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.12 Справа № 5027/1150/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді -Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Гриців В.М.

Розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької обласної організації товариства «Знання»України, м.Чернівці від 01.02.2012р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 19.01.2012р.

у справі № 5027/1150/2011

за позовом Чернівецької обласної організації товариства «Знання»України, м.Чернівці

до відповідача: Департаменту економіки Чернівецької міської ради, м.Чернівці

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чернівецька міська рада, м.Чернівці

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, м.Чернівці

про спонукання до укладення додаткового договору оренди нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача: Курко Я.С. -голова правління, Сухар Т.В., Чепель О.Д. - представники

від відповідача: Іванович Л.Є., Білик В.В. - представники

від третьої особи-1: Шиба О.М. - представник

від третьої особи-2: Шиба О.М. - представник

Представникам сторін та третіх осіб роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2012р., у зв'язку із перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, в склад колегії замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Гриців В.М.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.01.2012р. у справі №5027/1150/2011 (суддя Гурин М.О.) у позові Чернівецької обласної організації товариства «Знання»України про визнання позивача орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. та про спонукання Департамент економіки Чернівецької міської ради продовжити дію договору оренди № 60 від 07.07.2009р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. на новий термін з позивачем відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки спірний договір припинив свою дію 07.07.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, то відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо спонукання відповідача продовжити дію цього ж договору оренди шляхом укладення додаткового договору на новий термін. Щодо вимог позивача про визнання його орендарем, який належно виконував свої обов'язки за спірним договором оренди, то такі вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки а ні ст.16 Цивільного кодексу України, а ні договором оренди не передбачено такого способу захисту прав, а отже обраний позивачем спосіб захисту, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту своїх прав.

З даним рішенням суду, Чернівецька обласна організація товариства «Знання»України не погодилася і оскаржила його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить назване рішення скасувати та позовні вимоги задоволити повністю.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 21.02.2012р. (вх.№1487 від 29.02.2012р.) та в судовому засіданні представник Департаменту економіки Чернівецької міської ради спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Скаржником подано письмові пояснення по справі (вх.№2151 від 29.03.2012р.) в яких додатково обґрунтовуються доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 19.01.2012р. у справі №5027/1150/2011 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернівецька обласна організація товариства «Знання»України звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом про визнання позивача орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. та про спонукання Департамент економіки Чернівецької міської ради продовжити дію договору оренди №60 від 07.07.2009р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009р. на новий термін з позивачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно ухиляється від укладення додаткового договору, оскільки позивач протягом всього строку дії договору оренди належним чином виконував його умови. При цьому зазначає, що позивач є суб'єктом на якого розповсюджується дія Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок" від 20.05.2010 р. № 2274-VI , яким заборонено відчуження приміщень, в яких перебувають редакції засобів масової інформації, друкарні, видавництва, книгарні, підприємства книгорозповсюдження, засновниками яких є органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, державні науково-дослідні установи, навчальні заклади, трудові колективи, а також творчі спілки. Крім цього, позивач вважає, що відповідачем порушено положення ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Однак, відповідач, в порушення вказаної норми права, повідомив позивача про закінчення терміну дії договору оренди тільки 04.05.2011р. хоча мав повідомити про це не пізніше 06.04.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №74/2 від 29.01.2001 р. (додаток №2 до рішення) Чернівецькій обласній організації товариства "Знання" передано в оренду нежитлові приміщення розташовані на вул. Е.Штейнбарга, 23 для проведення інформаційно-освітньої роботи (а.с. 32, 40, Т.2).

07.07.2009 р. між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради в особі департаменту економіки (надалі - орендодавець, відповідач по справі) та Чернівецькою обласною організацією товариства "Знання" України (надалі -орендар, позивач по справі) було укладено договір оренди нерухомого майна №60 (надалі -договір) (а.с.12, Т.1).

Пунктом 1.1. договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно (надалі -майно) площею 254,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Чернівці вул. Е.Штейнбарга, 23 на 1 поверсі та підвалі будинку, що знаходиться на балансі ЖРЕП №6, балансова вартість якого відповідає бухгалтерським документам балансоутримувача.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що цей договір укладено строком на два роки і він діє по 06.07.2011 р. включно.

30.04.2010 р. між сторонами укладено додатковий договір З/О №1 до договору оренди нерухомого майна №60 від 07.07.2009 р. за умовами якого, на підставі п.3.1.2. рішення 47 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 24.12.2009 р. №1180 сторони внесли зміни в назву Орендодавця по договору оренди наступного змісту: - Слова "Виконавчий комітет Чернівецької міської ради в особі департаменту економіки (надалі -Орендодавець), ..." замінити словами: ".. Департамент економіки Чернівецької міської ради, місцезнаходження якого: м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 3, який уповноважений Чернівецькою міською радою та діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Чернівців, в особі директора Степанчук Галини Якимівни, яка діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про департамент економіки, затвердженого рішенням 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 р. №727, Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого рішенням 47 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 24.12.2009 р. №1180, Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого рішенням 17 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 11.05.2007 р. №332 та інших нормативних актів, (надалі - Орендодавець ), з однієї сторони ..." (а.с 107, Т.1).

04.05.2011 р. департаментом економіки Чернівецької міської ради надіслано на адресу позивача лист №968 згідно якого, Чернівецьку обласну організацію товариства "Знання" України поставлено до відома, що орендодавець має намір самостійно використовувати орендовані приміщення для власних потреб, тому попередило, що договір оренди по завершенню терміну його дії продовжено не буде (а.с. 15, Т.1).

10.06.2011 р. позивачем було направлено орендодавцю відповідь на лист від 04.05.2011 р., в якому орендар повідомив про намір продовжити орендні відносини на той самий термін і на тих самих умовах (а.с. 18, Т.1).

Натомість, департамент економіки Чернівецької міської ради 13.07.2011р. надіслав на адресу Чернівецької обласної організації товариства "Знання" України лист №1653 в якому вказав, що відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 11.8. договору оренди від 07.07.2009 р. №60 приміщень на вул. Е.Штейнбарга, 23, договір, термін дії якого сплив 06.07.2011 р., припинено та на новий термін не продовжено (а.с. 86, Т.1).

Однак, позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.08.2011р. і якій просить продовжити на той самий строк договір №60 від 07.07.2009р. та надіслав два примірника проекту додаткового договору (а.с. 59, Т.1.)

Відповідач листом від 15.08.2011 р. № 1909 (а.с. 61, Т.1) у продовженні строку дії договору оренди відмовив, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди № 60 від 07.07.2009 р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. на новий термін з Чернівецькою обласною організацією товариства "Знання" України.

Крім того, листом від 30.08.2011 р. №1999 (а.с. 82, Т.1) Департамент економіки Чернівецької міської ради повідомив позивача, що договір оренди від 07.07.2009 р. №60 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, то підстави для укладення додаткового договору відсутні.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 627 Цивільного кодексу України у відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимоги цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується листом від 13.07.2011 р. №1653 (а.с. 86, Т.1), який отримано орендарем 20.07.2011 (а.с. 87, Т.1), тобто, в межах місячного строку, встановленого ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, спірний договір оренди припинив свою дію 07.07.2011 р. (п. 1.2. договору, а.с. 12, Т.1) у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що департамент економіки Чернівецької міської ради не наділений повноваженнями щодо управління майном комунальної власності, а тому лист, який він надіслав 04.05.2012 року про не продовження договору оренди укладеного 07.07.2009 року №60 надіслано позивачу в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та вказує на те, що оскільки в листі зазначено про наміри використання приміщення для власних потреб, то власник повинен був попередити позивача про припинення договору.

Зазначені вище скаржником обставини не відповідають дійсності, а тому колегією суддів відхиляються, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів місцевого самоврядування визначена у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно із ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст.145 Конституції України).

У відповідності до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно із ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями комунального майна є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, що перебуває у комунальній власності.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією міської ради (п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

24.12.2009 р. рішенням 47 сесії міської ради V скликання №1180 затверджено Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, а повноваження орендодавця були покладені на департамент економіки міської ради (а.с. 138, Т. 1).

28.07.2011 року Чернівецькою міською радою департаменту економіки надані аналогічні повноваження (а.с. 130-137, Т.1).

Таким чином департамент економіки Чернівецької міської ради був наділений належними повноваженнями щодо управління майном комунальної власності, а тому вправі був надсилати позивачу лист від 04.05.2012 року про не продовження договору оренди №60 укладеного 07.07.2009року.

Щодо посилання скаржника на ту обставину, що Чернівецька міська рада, як власник майна, у відповідності до п.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не повідомляла орендаря про намір використовувати орендоване позивачем приміщення для власних потреб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, позивач, як орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди, мав би переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту від 22.04.2011р., складеного комісією у складі працівників відділу оренди департаменту економіки Чернівецької міської ради та підписаного головою правління відповідача Курком Я.С. (а.с.20,т.1) позивач не виконував належним чином умов договору оренди.

При цьому статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, відповідному орендодавцеві, (в даному випадку департаменту економіки міської ради) зазначеному у статті 5 Закону, однак позивачем такі дії були вчинені лише 08.08.2011 року, тобто не протягом місяця, а після закінчення місячного терміну встановленого пунктом 11.8 Договору.

Крім цього, слід зазначити також, що пунктом 11.7 Договору, передбачено, що у разі наміру однією із сторін не продовжувати на новий термін дію Договору вона зобов'язана до закінчення строку його дії письмово повідомити про це іншу сторону, що було здійснено відповідачем при надісланні листа від 04.05.2011 року.

Пунктом 11.8 Договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії він вважається продовженим.

Діючи в межах вимог встановлених Договором, орендодавець своїм листом від 13.07.2011 року повідомив відповідача про те, що по завершені строку дії договору оренди, тобто після 06.07.2011 року договір оренди приміщення розташованого по вул. Е.Штейнбарга, 23 м.Чернівці є припиненим, а відповідач зобов'язаний повернути приміщення за актом приймання-передачі.

Лист від 13.07.2011 року на ім'я голови правління обласної організації товариства «Знання»України Курка Я.С. надіслано через 7 днів після закінчення дії договору, що відповідає вказаному в договорі та п.2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»терміну.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди припинив свою дію 07.07.2011р., у зв'язку з чим, позовна вимога позивача про спонукання відповідача продовжити дію договору оренди № 60 від 07.07.2009 р. шляхом укладення додаткового договору до договору оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р. на новий термін з позивачем, є необґрунтованою, а тому відхилена правомірно.

Щодо вимоги позивача про визнання Чернівецької обласної організації товариства "Знання" України орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна № 60 від 07.07.2009 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню, так як обраний позивачем спосіб захисту, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту своїх прав, зважаючи на наступне.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Стаття 20 Господарського кодексу України встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В статті 16 Цивільного кодексу України дійсно визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту, не передбачений в Цивільному кодексі України, має бути встановлений договором або законом.

Ні договором оренди нерухомого майна №60 від 07.07.2009р., ні діючим законодавством не передбачено такого способу захисту прав, як визнання особи орендарем, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди.

Посилання апелянта на ту обставину, що ЧООТ «Знання»України відноситься до підприємства книгорозповсюдження, а отже має право першочергового продовження договору оренди, колегією суддів відхиляється, зважаючи на наступне.

Законом України №3269 від 21.04.2011 року в Закон України «Про оренду державного та комунального майна»внесено зміни та визначено, що право першочергового продовження договору оренди надано у випадку надходження заяви від бюджетної установи, музею, підприємства чи громадської організації у сфері культури і мистецтва (у тому числі національної творчої спілки або її члена під творчі майстерні), релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній, громадської організації ветеранів або інвалідів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів соціального обслуговування, що надають соціальні послуги відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», Пенсійного Фонду України та його органів, державних видавництв і підприємств книгорозповсюдження, вітчизняних видавництв та підприємств книгорозповсюдження, що забезпечують підготовку, випуск та (чи) розповсюдження не менш як 50 відсотків книжкової продукції державною мовою (за винятком видань рекламного та еротичного характеру) і це є вичерпний перелік суб'єктів, які можуть набути право на продовження договору оренди.

Згідно Положення ЧООТ «Знання»- це є громадська організація і жодного документу про реєстрацію громадської організації, як державного підприємства книгорозповсюдження позивачем не надано.

У відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника спростовуються викладеними вище аналізом обставин справи, долучених до матеріалів справи доказів та чинного законодавства.

Посилання скаржника на інші обставини, які на його думку призвели до прийняття незаконного рішення, не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Чернівецької обласної організації товариства «Знання»України залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.01.2012 року у справі №5027/1150/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Чернівецької обласної організації товариства «Знання»України залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено 11.05.2012р.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Гриців В.М.