Постанова № 24056191, 08.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2012 № 5011-26/264-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012 року, ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012 року,

від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 155/2/03-21 від 03.01.2012 року,

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012р.

у справі № 5011-26/264-2012 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

про стягнення 430 725, 40 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 408 256, 34 грн., в тому числі за активну електроенергію - 388 866,96 грн., за реактивну електроенергію - 13 368,81 грн., за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії - 6 020,57 грн. Позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні в сумі 14 150,78 грн. та три відсотки річних - 8 318,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про користування електричною енергією № 477 від 27.03.1992р. в частині оплати вартості спожитої електроенергії. Щодо вимог про стягнення 6 020,57 грн. позивач з посиланням на приписи ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та умови договору просить стягнути за період з 01.09.2010р. по 01.12.2011р. двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії у зв'язку з тим, що відповідачем було спожито електроенергію понад встановлену договором величину за відповідний розрахунковий період. Підстава позову в частині 3% річних та інфляційних обґрунтована посиланням на приписи ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі №5011-26/264-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 388 866 грн. 95 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 13 368 грн. 81 коп. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 6 020 грн. 57 коп. заборгованості за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, 8 318 грн. 29 коп. - 3% річних, 14 150 грн. 78 коп. збитків від інфляції, 8 614 грн. 51 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у даній справі в частині стягнення 3% річних у розмірі 8 318,29 грн. та збитків від інфляції у розмірі - 14 150,78 грн. скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань у вигляді трьох процентів річних та інфляційних не укладено у письмовій формі, що суперечить приписам ст. 547 ЦК України, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Крім того, відповідач вказує на порушення господарським судом міста Києва положень чинного процесуального законодавства, зокрема, апелянтом не було отримано ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.03.2012р. (в судовому засіданні у вказану дату прийнято судове рішення за відсутності представника відповідача).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.05.2012 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/2 від 08.05.2012 р. змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді Верховець А.А., Калатай Н.Ф. Вказаний склад суду розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація" у даній справі та ухвалив постанову.

В судовому засіданні 08.05.2012р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечили проти доводів апелянта та просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 477 ( о/р 3510477 ) про користування електричною енергією (далі - договір), згідно у мов якого позивач зобов'язався продати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язався оплатити вартість спожитої електричної енергії своєчасно та в повному обсязі (п. 2.1, п. 4.1 договору).

Згідно п. 2 додатку № 2 до договору № 477 від 27.03.1992 р. відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати, яка здійснюється до 20 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю в розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії, згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

В додатку 5 б до вказаного договору визначено порядок розрахунків та строки оплат за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, що затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р.

Пунктом 17 зазначеного додатку відповідач зобов'язався перерахувати позивачу кошти за перетікання реактивної електричної енергії до 1 числа наступного календарного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, зокрема, за період з вересня 2010р. по листопад 2011р. виставлялись рахунки на оплату вартості спожитої відповідачем електроенергії у наведений період на суму 402 235,76 грн., в тому числі за активну електроенергію - 388 866,96 грн. та за реактивну електроенергію - 13 368,81 грн.

Факт надання відповідачу електроенергії в спірний період у вищенаведених розмірах останнім не оспорюється.

Відповідачем вартість наданих послуг з електропостачання не оплачено, у зв'язку з цим за ним рахується заборгованість за період з 01.09.2010р. по 01.12.2011р. в сумі 402 235,76 грн. Вказані обставини підтверджено в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний сплачувати десятикратну вартість електричної енергії, використаної у більшій кількості, ніж передбачено періодом (місяцем, кварталом) зазначеного договору.

Згідно п. 16 додатку 2.3 до вказаного договору, у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають додаток "Звіт про використану електроенергію" за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 -ти операційних днів з моменту отримання.

Відповідно до п. 6 додатку 2 до договору № 477 від 27.03.1992 р., перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатку "Акту про використану електричну енергію". Протягом наступних календарних місяців споживач отримує у постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.

Додатком 8 А до договору № 477 від 27.03.1992 р. сторонами визначено очікувані обсяги постачання електроенергії в 2010 році, в якому, зокрема, визначено обсяги постачання в квітні - 28,25 тис. кВт/г, в липні - 28,15 тис. кВт/г, в серпні - 28,15 тис. кВт/г, в листопаді - 32,25 тис. кВт/г.

З наявних в матеріалів звітів про використану електроенергію вбачається, що відповідачем використано наступні обсяги електроенергії: в квітні - 30,721 тис. кВт/г, в липні - 29,057 тис. кВт/г, в серпні - 29,357 тис. кВт/г, в листопаді - 35,104 тис. кВт/г. Вказані акти (окрім акта за липень 2010р.) відповідачем не підписані, проте факт надання та обсяги спожитої електроенергії останнім не заперечується.

Таким чином, у квітні, липні, серпні та листопаді 2010 р. відповідачем перевищено договірні величини споживання електроенергії на 7 475 кВт/г, зокрема, у квітні 2010р. - 2 510 кВт/г, двократна вартість якого становить 1 936, 12 грн.; у липні та серпні 2010 р. - на 906 кВт/г та 1 206 кВт/г відповідно ( разом 2 122 кВт/г ), двократна вартість якого становить 1 735, 86 грн.; у листопаді 2010 р. - на 2 853 кВт/г, двократна вартість якого становить 2 348, 59 грн. Всього - 6 020, 57 грн.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що інших доказів в спростування обставин наявності заборгованості з оплати вартості наданих послуг за договором № 477 від 27.03.1992 р. матеріали справи не містять та не були надані ні суду першої інстанції, а ні під час перегляду справи в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 408 256, 34 грн. (в тому числі за активну електроенергію - 388 866,96 грн., за реактивну електроенергію - 13 368,81 грн., за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії - 6 020,57 грн.) є обґрунтованими та правомірно були задоволені господарським судом міста Києва.

Як встановлено апеляційним господарським судом, рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2011р. у справі № 42/222 за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про розірвання договору № 477 від 27.03.1992р. (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від07.11.2011р.) відмовлено в задоволенні позову.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 14 150,78 грн. та три проценти річних - 8 318,29 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою вказує на те, що між сторонами правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань у вигляді трьох процентів річних та інфляційних не укладався, що суперечить приписам ст. 547 ЦК України, у зв'язку з цим, за його доводами, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Проте, наведені доводи судом апеляційної інстанції відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено віднесення до видів забезпечення виконання зобов'язання інфляційних та трьох процентів річних, а тому відсутні підстави для застосування приписів даної норми до спірних правовідносин. Разом з цим, інфляційні втрати та проценти річних є способами захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, вони входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку встановив, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів в розмірі 14 150,78 грн. та 3 % річних - 8 318,29 грн. за заявлені періоди.

Водночас, місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2012р. позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнята до провадження. Розгляд справи призначено на 02.02.2012р.

(Разом з цим, судом апеляційної інстанції відзначається, що наявний примірник ухвали від 06.01.2012р., який підшито до матеріалів справи не містить підпису судді).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надіслання вищенаведеної ухвали суду відповідачу в розумінні ст. ст. 64, 87 ГПК України.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі.

Згідно з п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Відповідно до ст. 87 ГПК України ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

У відповідності до протоколу судового засідання від 02.02.2012р. представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2012р. розгляд справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 01.03.2012р.

Доказів, які б свідчили про повідомлення відповідача про час і дату наступного судового засідання по справі, в якому прийнято оскаржуване рішення за відсутності відповідача в розумінні ст. 87 ГПК України, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, незважаючи на відсутність належних доказів про те, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" повідомлене про час і місце судового засідання, суд першої інстанції, не з'ясувавши, чи отримав відповідач копію відповідної ухвали, розглянув позовну заяву за відсутності представника відповідача, допустивши порушення норм процесуального права, яке в силу п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним на підставі п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України Київський апеляційний господарський суд приймає нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача відповідно до приписів частини 2 статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі №5011-26/264-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 року у справі №5011-26/264-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 388 866 (триста вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 95 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 13 368 (тринадцять тисяч триста шістдесят вісі) грн. 81 коп. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 6 020 (шість тисяч двадцять) грн. 57 коп. заборгованості за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, 8 318 (вісім тисяч триста вісімнадцять) грн. 29 коп. - 3% річних, 14 150 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 78 коп. збитків від інфляції, 8 614 (вісім тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 51 коп. судового збору.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. В решті задоволення вимог апеляційної скарги відмовити.

6. Матеріали справи № 5011-26/264-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Верховець А.А.