Рішення № 24054657, 25.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/2606-2012 25.04.12

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької дирекції

До: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 12 092,62 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 132/26 від 20.01.12 р.

ОСОБА_2 -дов. № 134/26 від 20.01.12 р.

від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № б/н від 07.12.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької дирекції до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 12 092,62 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем страхового відшкодування в результаті настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.05.11 р. на Південному шляхопроводі в м. Київ за участю транспортних засобів «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, та «Skoda», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 03.03.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/2606-2012 та призначено її розгляд на 11.04.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи; витребувано шляхом направлення судового запиту в МТСБУ інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, водій якого винен у ДТП.

29.02.12 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, згідно з яким позивач просить суд витребувати в судовому порядку у Дарницького районного суду м. Києва постанову про адміністративне правопорушення громадянки України ОСОБА_4, яку було винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що позивач необгрунтував неможливість самостійно отримати зазначену постанову.

21.03.12 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, яку було залучено до матеріалів справи.

09.04.12 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

11.04.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що для надання належних доказів необхідний додатковий час.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.12 р. підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.12 р. заперечень проти задоволення даного клопотання не навів.

Представники сторін у судовому засіданні 11.04.12 р. заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору, яке суд задовольнив.

Дослідивши матеріали справи, суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву в судовому засіданні 11.04.12 р. до 25.04.12 р. о 12:40 год.

25.04.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшло від позивача клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 25.04.12 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 25.04.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.11 р. на Південному шляхопроводі в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_4 та транспортного засобу «Skoda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 по Південному шляхопроводу в м. Київ, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Skoda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, чим порушила Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 27.05.11 р. та постанова Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.11 року в адміністративній справі № 3-5611/11, відповідно до якої олійник З.В. визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.11 року в адміністративній справі № 3-5611/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_4 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Skoda», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»(страховик) та ОСОБА_5, (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3069679 05АВ від 17.11.2010 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Skoda», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі заяви страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 23.05.11 р., рахунку ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» № С-00006525 від 27.05.11 р. та акту виконаних робіт № Ав-К-000000000002216 від 06.07.11 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2011/U/MOD01201/UIA5680 від 09.06.11 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 12 602,62 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3069679 05АВ від 17.11.2010 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 15248 від 14.06.2011 р. суму страхового відшкодування в розмірі 12 602,62 грн. за ремонт автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_2, на рахунок ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій».

Враховуючи те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.07.2011 року в адміністративній справі № 3-5611/11 ОСОБА_4, яка керувала автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, визнано винною у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті її зіткнення з автомобілем марки «Skoda», державний номер НОМЕР_2, вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Skoda», державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_4, яку визнано винною у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/6987028.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3069679 05АВ від 17.11.2010 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22.05.15 р. на Південному шляхопроводі в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_5 - власнику автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 092,62 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, зокрема до відповідача у даній справі -Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6987028 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000,00 грн. та франшиза -2 % (1 000,00 грн.).

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»було направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»заяву (вих. № 942АР від 29.11.11 р.) на виплату страхового відшкодування за полісом № ВЕ/6987028 в порядку регресу у розмірі 12 092,62 грн.

Проте Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

21.03.12 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, згідно з яким в ЦБД на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, зазначена в судовому запиті. Страхувальником за даним договором є ОСОБА_4, тип договору -3.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 11 602,62 грн., оскільки позивач врахував неповну суму франшизи за полісом ВЕ/6987028 у розмірі 510,00 грн., тоді як потрібно було -1 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(вулиця Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(вулиця Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) 11 602,62 (одинадцять тисяч шістсот дві) грн. 62 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 03.05.2012 р.