Рішення № 24054548, 20.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/2069-2012 20.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології гідроочищення"

до Київської міської клінічної лікарні № 1

про стягнення 176 389.28 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 20/07/02/12 від 07.02.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. № 34 від 06.01.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської лікарні № 1 про стягнення 224 875,94 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2012 року порушено провадження у справі № 5011-19/2069-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 09.04.2012 року.

09.04.2012 року по справі оголошено перерву до 20.04.2012 року.

20.04.2012 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 48 486,66 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні частково заперечував проти задоволення позовних вимог, просив застосувати строк позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 14 912,30 грн.

В судовому засіданні 20.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 року між Київською міською клінічною лікарнею № 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»було укладено Договір № 374.

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати гідродинамічне очищення дворової системи каналізації пологового будинку, бойлерної, бак лабораторії лікарні.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна сума договору складає 48 486,66 грн., в тому числі ПДВ 20% 8 081,11 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Замовник взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити роботи, зазначені в п. 1.1 Договору згідно з актами виконаних послуг.

Факт виконання позивачем робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 27.09.2010 року. Зазначені документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

08.01.2010 року між Київською міською клінічною лікарнею № 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»було укладено Договір № 381.

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати гідрохімічне системи опалення пологового будинку.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна сума договору складає 96 556,80 грн., в тому числі ПДВ 20% 16 092,80 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Замовник взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити роботи, зазначені в п. 1.1 Договору згідно з актами виконаних послуг.

Факт виконання позивачем робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 15.10.2010 року. Зазначені документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

29.11.2010 року між Київською міською клінічною лікарнею № 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»було укладено Договір № 157.

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати поточний ремонт системи гарячого, холодного водопостачання з ізоляцією пральної, гаража, бойлерної лікарні.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна сума договору складає 49 968,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 8 328,00грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Замовник взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити роботи, зазначені в п. 1.1 Договору згідно з актами виконаних послуг.

Факт виконання позивачем робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від 30.11.2010 року. Зазначені документи підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 3.3 Договір визначено, що кінцевий розрахунок проводиться замовником не пізніше 31.12.2010 року.

Відповідачем виконано зобов'язання за Договором № 374 від 20.09.2010 року на загальну суму 48 486,66 грн. в повному обсязі, що підтверджується випискою з банку від 14.02.2012 року.

Відповідачем зобов'язання за Договором № 381 від 08.01.2010 року та Договором № 157 від 29.11.2010 року не виконані, своєчасної та повної оплати не проведено.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 381 від 08.01.2010 року та Договором № 157 від 29.11.2010 року становить 146 524,80 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Проаналізувавши спірний договір, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками останній є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника -достроково.

З актів виконаних робіт, підписаних вповноваженими представниками сторін та скріплених печатками 27.09.2010 року, 15.10.2010 року, 30.11.2010 року, вбачається, що замовником виконані роботи на суму 195 011,46 грн. прийняті без зауважень.

Виконавець повинен виконати роботи до 31.12.2010 року (п. 3.3 Договору).

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних Актів виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідок за формою КБ-3, протягом 10-х банківських днів з дня підписання актів виконаних послуг в безготівковій формі шляхом перерахування «Замовником»грошових коштів на поточний рахунок «Виконавця»(п. 3.2 Договору).

Приймаючи до уваги, що Акти виконаних будівельних робіт, підписано сторонами та скріплено печатками -27.09.2010 року, 15.10.2010 року, 30.11.2010 року, роботи позивача є виконаними та у відповідача виникло зобов'язання згідно п. 3.2 Договору провести оплату позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки, відповідачем не проведено оплату за виконані позивачем роботи протягом 10 банківських днів після підписання актів виконаних робіт, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договорів та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, провів оплату в повному обсязі за виконані роботи за Договором 374 від 20.09.2010 р., розмір позовних вимог визнав в частинні стягнення основного боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 146 524,80 грн.

Щодо стягнення суми 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до п. 6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, винна сторона відшкодовує спричинені у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 3.2 Договорів, замовник протягом 10 банківських днів після підписання акту повинен оплатити виконані роботи, пунктом 3.3 Договорів визначено, що кінцевий розрахунок проводиться замовником не пізніше 31.12.2010 року, зобов'язання відповідачем не виконано, отже прострочення виконання зобов'язання виникло з 01.01.2011 року.

Тому, позивач вірно проводить нарахування 3% річних від простроченої суми за період з зазначений період в сумі 6 027,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 924,53 грн.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті «Замовником»вартості виконаних «виконавцем»послуг, Замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2 Договорів, замовник протягом 10 банківських днів після підписання акту повинен оплатити виконані роботи, пунктом 3.3 Договорів визначено, що кінцевий розрахунок проводиться замовником не пізніше 31.12.2010 року, зобов'язання відповідачем не виконано, отже прострочення виконання зобов'язання виникло з 01.01.2011 року.

Позивачем вірно розраховано суму пені за період з 01.01.2011 року 30.06.2011 року в сумі 14 912,30 грн. за договорами.

Згідно ст.. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи вбачається, що позивача до суду з позовом звернувся 20.02.2012 року, за таких обставин вимоги позивача про стягнення суми пені заявлені в межах строку позовної давності.

Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення суми пені в розмірі 14 912,30 грн. є незаконною та такою, що не підлягає до задоволення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 14 912,30 грн. є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає до задоволення.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 837 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 1 (юридична адреса: 02091, м. Київ, вул.. Харківське шосе, 121, код ЄДРПОУ 01981738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології гідроочищення»(01015, м. Київ, вул.. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПОУ 35634715), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 143 524 (сто сорок три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.. 80 коп., інфляційні нарахування в сумі 8 924 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн.. 53 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 6 027 (шість тисяч двадцять сім) грн..65 коп., пеню в сумі 14 912 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн.. 30 коп., судовий збір 4 497 (чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн. 52 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 25.04.12 р.