Постанова № 24054107, 14.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. № 5015/4488/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя (доповідач): судді:Алєєва І.В., Євсіков О.О. Попікова О.В.за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 дов. б/н від 11.02.2012р.;від відповідача: ОСОБА_5 дов. б/н від 13.10.2009р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Альфа-банк" м. Київна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. (складена 03.02.2012р.)у справі господарського суду№ 5015/4488/11 Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" с. Бережани Пустомитівського району Львівської областідо Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" м. Київпровизнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконаннюВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.09.2011р. у справі №5015/4488/11 позовні вимоги задоволені частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.07.2011р., що зареєстрований в реєстрі №2527, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з метою задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" в сумі 14403917,49 грн., яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" згідно договору застави рухомого майна № SMERS00410/1, посвідченого 07.12.2007р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №8015, із змінами, внесеними додатковими угодами.

В задоволенні решти позовних вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 11.07.2011 року, що зареєстрований в реєстрі за № 4018, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з метою задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" в сумі 14403907,63 грн., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки №SMERS00410/3, посвідченого 06 березня 2008 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, та зареєстрованого в реєстрі за № 887 -відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. (складена 03.02.2012р.) у справі №5015/4488/11 вказане рішення місцевого господарського суду скасоване в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задоволені.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11.07.2011р., що зареєстрований в реєстрі за № 4018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з метою задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк"в сумі 14403907,63 грн., яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки №SMERS00410/3, посвідченого 06.03.2008р. приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, та зареєстрованого в реєстрі за № 887.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Альфа-банк", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.04.2012р. у справі №5015/4488/11 касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 09.04.2012р.

Ухвалою від 09.04.2012р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги на 19.04.2012р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2012р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги, продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги на 14.05.2012р.

У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.05.2012р. представник скаржника підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача -заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк".

Як встановлено судами попередніми інстанціями та підтверджується матеріалами справи, 07.12.2007р. між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступник ПАТ "Альфа-Банк") та ТОВ "Компанія "Віктар" була укладена рамкова угода №SMERS00410 відповідно до умов якої сума кредиту в редакції додаткової угоди № 1 до вказаної угоди від 06.03.2008р. становить 5000000 доларів США.

На виконання рамкової угоди між сторонами були укладені договори про надання траншу 07.12.2007р. № SME0006375 на суму 200 000 доларів США (1 010 000 грн.) строком користування 48 місяців, тобто до 07.12.2011р. та 06.03.2008 р. № SME0009526 на суму 500 000 доларів США (2 525 000 грн.) строком користування 84 місяців, тобто до 06.03.2015р.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за рамковою угодою були укладені 07.12.2007р. договір № SMERS00410/1 застави рухомого майна, вказаного в п.3.1 останнього та 06.03.2008р. договір № SMERS00410/3 іпотеки нерухомого майна, зазначеного в п.3.1 останнього з терміном повернення кредиту та сплати процентів до 06.05.2028р.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

В той же час, інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 01.01.2004р. і яким визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24. Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1.передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2.продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3.відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4.переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 12.07.2011р., що зареєстрований в реєстрі №2527, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з метою задоволення вимог ПАТ "Альфа-Банк" в сумі 14403917,49 грн., яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" згідно договору застави рухомого майна № SMERS00410/1, посвідченого 07.12.2007р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №8015 господарські суди першої та апеляційної інстанції вірно визначили правову природу правовідносин між сторонами у справі, правильно застосували норми матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору та дійшли до вірного та обґрунтованого висновку, що оскільки предметом застави за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, є рухоме майно, то, відповідно до даних правовідносин слід застосовувати не Закон України "Про заставу", а Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", нормами якого не передбачено такого позасудового права заставодержателя як звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також господарськими судами передніх інстанцій встановлено, що до початку звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ "Альфа-Банк" звернулося до ТОВ "Компанія "Віктар" з письмовою вимогою №32906-11-б/б від 13.05.2011р. про дострокове повернення кредиту із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимогою виконати порушене зобов'язання та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначеному іпотекодавцем порядку у разі невиконання цієї вимоги.

Не отримавши відповіді, ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з заявою № 49121-11-б/б про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки на суму 14 403 917,49грн., яка отримана останнім 11.07.2011р.

11.07.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів вчинено виконавчий напис № 4018 за договором іпотеки на суму 14403917,49грн.

Пункт 284 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 315 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.09.1998 №576/3016, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах є касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до вказаного Переліку, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанцій, та це підтверджується матеріалами справи, для вчинення виконавчого напису відповідачем нотаріусу були надані такі документи: договір іпотеки №SMERS00410/3, заява на вчинення виконавчого напису, рамкова угода №SMERS00410 від 07.12.2007р. зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 06.03.2008р. та договори про надання траншів, які були укладені відповідно до рамкової угоди: №SME0006375 від 07.12.2007р., №SME0014856-1 від 30.07.2009р., №SME0009929 від 13.03.2008р., №SME00010108 від 18.03.2008р., №SME0010724 від 26.03.2008р., №SME0010890 від 31.03.2008р., №SME0013231 від 22.05.2008р., №SME0014856 від 26.06.2008р., №SME0009526 від 06.03.2008р. всі зі змінами внесеними додатковими угодами №1 від 30.07.2009р., розрахунки заборгованості по кожному із вказаних договорів про надання траншів із виписками по особових рахунках, вимога про дострокове повернення кредиту.

Приписами ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що документи, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір заборгованості, повинні бути в повному обсязі представлені нотаріусу, у тому числі -документи в обґрунтування суми заборгованості, а оскільки при вчиненні оскаржуваного напису нотаріус не отримував від позивача та відповідача повного комплекту таких документів, а також не були надані матеріали щодо здійснення повного чи часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що сума, яка нарахована відповідачем заборгованості по сумі кредиту та пені, зазначені в оскаржуваному написі, за користування позивачем кредитними коштами - є безспірною.

Також господарський суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка стовідсотково підтверджує наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі, яка зазначається. Так, у своїй вимозі від 13.05.2011р. банком зазначена сума у розмірі 2 094 210,48 дол. США, а у виконавчому написі - 2 109 130,68 дол. США, хоча і базуються на єдиних розрахунках, а відтак сума боргу не є безспірною, що є необхідною умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції, що виконавчий напис від 11.07.2011 року, що зареєстрований в реєстрі за № 4018 вчинений із порушенням вимог п.287 Інструкції №1172, оскільки в ньому відсутні наступні обов'язкові реквізити, зокрема: строк, за який провадиться стягнення; розшифровка стягуваної суми (основний борг, пеня, штраф, проценти), а вказана лише загальна сума; розмір сплаченого державного мита.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. (складена 03.02.2012р.) у справі №5015/4488/11 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р. (складена 03.02.2012р.) у справі №5015/4488/11 -залишити без змін, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков Суддя О.В. Попікова