Ухвала суду № 24033867, 11.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 р.Справа № 2а-2672/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Електромашстан" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі № 2а-2672/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Електромашстан"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Електромашстан» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 12.08.2010р. № 0000190700/0, 0000190700/1 від 21.10.2010р., 0000190700/2 від 24.12.2010р. яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 103 233,00 грн.

та податкові повідомлення - рішення відповідача, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.08.2010р. № 0000200700/0, 0000200700/1 від 21.10.2010р., 0000200700/2 від 24.12.2010р. яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 233 045,00 грн,

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.11 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.11 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ПП « Електромашстан» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень-червень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ , що декларувалося в період з 01.04.2010р. по 31.05.2010р.

Відповідно до акту від 06.08.2010р. №1960/07-004/32235483 перевіркою встановлено порушення:

- завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010р. в розмірі 37 694, грн.. за червень 2010р. в сумі 65539,00 грн.

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2010р. в сумі 287 749,00 грн.

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010р. в сумі 236 907 грн.

- занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2010р. в розмірі 79741 грн. за червень 2010р. в розмірі 101 173 грн.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Арсенал», ВАТ « Автрамат», ТОВ « Аверс-М», ТОВ « КСК-Автоматизація», ТОВ фірма «САВ ЛТД», ПП «Промінком», ФОП ОСОБА_1 , ДП «СВ Альтера», ТОВ « Металлосистема» Російська Федерація, ТОВ Арсенал-Центр», АRL «Giramondo» Молдова, оскільки ці відносини відбувались за нікчемними правочинами згідно ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України,що суперечить п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 09.09.2010р. винесено податкове повідомлення - рішення 12.08.2010р. № 0000190700/0, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на загальну суму 103 233,00 грн,00грн. (а.с.43).

та податкові повідомлення - рішення відповідача, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 13.08.2010р. № 0000200700/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 233 045,00 грн, (за основним платежем 180 914 грн., штрафними санкціями 52131 грн.) (а.с.44)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у відповідній редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищезазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до п.п. "а"п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає частина розрахованого за правилами п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього закону від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що, 04.01.2010р. між позивачем, ПП « Електромашстан» (в якості покупця) та ВАТ « Автрамат» (в якості продавця) було укладено договір №02/01- МТ/СБ/00002 на виготовлення по креслярсько-конструкторської документації замовника агрегати і вузли на лінію для виробництва водостічних систем та специфікацію до нього.

09.03.2010р. між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» - філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 09/03-МД/СБ100026 на виготовлення по креслярсько-конструкторської документації замовника агрегати і вузлів на профілегибочну лінію для виготовлення будівельного профілю та специфікацію до нього.

22.03.2010р. між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» -філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 20/03-Р/ЛПР100029 на виготовлення по креслярсько-конструкторської документації замовника агрегати і вузлів на лінію повздовжнього різання металу та специфікацію до нього.

12.04.2010р. між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» -філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 12/04-Р/СБ100036 на виготовлення по креслярсько-конструкторської документації замовника агрегати і вузлів на автоматизовану профілегибочну лінію для виготовлення будівельного профілю CU та специфікацію до нього та договір № 10/04-ДГ/СБ100034 на виготовлення креслярсько-конструкторської документації агрегатів і вузлів на лінію повздовжнього різання рулонного металу та специфікацію до нього.

13.04.2010р. . між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» -філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 13/04-А/СБ100038 по виконанню роботи по збірці і випробуванню стану плющення профільованого листа Н57 з давальницької сировини, прийнятої від замовника по накладних.

14.05.2010р. між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» -філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 14/05-А/СБ100047 по виконанню роботи по збірці і випробуванню стану плющення профільованого листа С8 з давальницької сировини, прийнятої від замовника по накладних.

19.04.2010р. між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» -філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 19/04-А/СБ100039 по виконанню роботи по збірці і випробуванню стану плющення профільованого листа С15 з давальницької сировини, прийнятої від замовника по накладних.

22.03.2010р. між позивачем та « Зміївській машинобудівельний завод» -філії ТОВ « Автрамат» укладено договір № 22/03-И/ЛР100030 на виготовлення креслярсько-конструкторської документації агрегатів і вузлів пристрою леткого відрізу профілю СD та специфікації до нього.

25.02.2010р. між позивачем та ТОВ « КСК -Автоматизація» укладено договір № 58704 на постачання устаткування імпортного виробництва та специфікацію до нього.

Також позивач придбавав у ФОП ОСОБА_1 ланцюг та ланку 20.04.2010р.

Позивачем у ДП « СВ Альтера» за перевіряємий періоді надані податкові накладні від 07.04.2010р. та видаткові накладні від 20.05.2010р. щодо придбання енкодери.

26.03.2010р. між позивачем та ПП «Промінком» укладено договір № 05/0310-Є на механічну обробку деталей.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано податкові, видаткові накладні, акти прийму -передачі, платіжні доручення.

Суд першої інстанції виходив з того, що реальність виконання зобов'язань за вказаними договорами не доведена, а тому зазначені угоди не спричиняють реального настання правових наслідків.

За умовами договорів перевезення товару здійснюється за рахунок постачальника, проте документів щодо в підтвердження перевезення товару позивачем ні під час перевірки, ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що товар (обладнання) виготовлений та /або зібраний ЗМЗ філіал ВАТ « Автрамат" знаходився на складі зазначеного підприємства та вивозився зі складу або позивачем власним транспортом або самостійно суб'єктами господарювання, яким зазначений товар був реалізований ПП « Електромашстан», проте доказів наявності у позивача складських приміщень, транспортних засобів, до суду не надано, як і не надано товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару, наявність яких передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затвердженим наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363.

Надаючи оцінку щодо реальності вищезазначених операцій, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано на вимогу суду документів, які підтверджували транспортування товарів, дійсне їх здійснення та подальше використання відповідних товарів, а саме, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, фактичні дані про придбання матеріальних цінностей, оприбуткування товару.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи та обставини, встановлені на їх підставі в їх сукупності та взаємозв'язку, ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, колегія суддів вважає, що відповідні угоди мають характер безтоварних.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем формування податкового кредиту, оскільки у позивача відсутні документи, що підтверджують доставку (перевезення) товару від постачальника покупцю, зокрема договори перевезення вантажу та товарно-транспортні накладні, які є первинними документами по відображенню господарських операцій та є підставою для податкового обліку.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціяї щодо не підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами виконання робіт ТОВ « Арес-М», ПП « Промінком» що надавалися ПП « Електромашстан», оскільки акти виконаних робіт, складені з порушенням вимог ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять конкретного змісту виконаних послуг, який би доводив необхідність виробничої потреби позивача в отриманні таких послуг, не зазначено які саме консультації надавалися, у чому полягає забезпечення виконаних послуг, також відсутні докази зв'язку цих послуг з господарською діяльністю позивача. Таким чином якщо наведені у договорах товари фактично не поставлялися, то придбання таких товарів не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, зазначеними вище, порушують публічний порядок та відповідно є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Електромашстан" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2011р. по справі № 2а-2672/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.