Ухвала суду № 24033866, 18.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/5489/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Бершова Г.Є. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Заєць С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-1670/5489/11

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. в задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" про нарахування та сплату податкових зобов'язань- відмовлено.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до стю.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДП проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Бодекс-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2010 року, результати якої оформлені актом від 18 березня 2011 року №1380/23-209/32860348.

За висновками акту перевірки ТОВ "Бодекс-Україна" допущене порушення положення підпункту 1.20.5 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 7.4.2, 7.4.4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за період, що перевірявся, на загальну сум 127 874,00 грн., в тому числі за: ( 2008,2009,2010 роки ) , внаслідок придбання послуг з оренди транспортного засобу напівпричепу-цистерни по цінах, вищих за звичайні на суму 511491,00 грн., згідно договору оренди транспортного засобу від 01 липня 2007 року №02/07, укладеного із пов'язаною із відповідачем особою ОСОБА_3 засновником ТОВ "Бодекс-Україна".

З метою доведення до відповідача суми податкового зобов'язання, визначеного Кременчуцькою ОДПІ в розмірі 127 874,00, штрафної фінансової санкції в розмірі 31 968,50 грн., позивачем ТОВ "Бодекс-Україна" направлене податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року №0002862301/1097 на загальну суму 159 842,50 грн. (т.1. а.с.101)

ТОВ "Бодекс-Україна" сума податкового зобов'язання, визначеного Кременчуцькою ОДПІ сплачена не була, відповідачем розпочата процедура оскарження податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2011 року №0002862301/1097.

Згідно із підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Так з матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010р. між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди транспортного засобу №02/07, згідно положень пунктів 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне володіння та користування транспортний засіб напівпричіп цистерна LagGSA24 держаний номер НОМЕР_1 та приналежності до нього, а також зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За умовами договору оренди сторони домовилися про застосування до положень договору оренди транспортного засобу від 01 липня 2007 року №02/07 положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (пункт 1.4 договору).

Відповідно до пункту 1.5 договору експертна оцінка вартості предмету оренди на момент укладення договору, складає (у гривнях): 4776000,00 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на час укладення договору від 01 липня 2007 року №02/07, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Відповідно до пункту 1.6 договору від 01 липня 2007 року №02/07 сторони узгодили розмір розрахункової вартості орендної плати на рік (на моменту укладення договору) в гривнях 477 000,00 грн.

Факт передачі автомобіля підтверджується копією акту приймання-передачі від 01 липня 2007 року. Факт надання послуг підтверджується відомостями, що містяться в головних книгах, журналах-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку, актами здачі-приймання наданих послуг, платіжних доручень, про проведення відповідачем оплати послуг оренди . Відповідно до даних декларацій відповідача з податку на прибуток підприємства за період 20.08 2010 р. до складу валових витрат до даних рядка 04.1 відповідачем включено суми орендної плати за договором від 01 липня 2007 року №02/07. Зазначена операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства відповідними проводками.

Підставою для звернення до суду слугували висновки податкового органу щодо завищення відповідачем сум валових витрат за рахунок придбання послуг оренди напівпричепу-цистерни по цінах, вищих за звичайні на суму 511491,00 грн., адже у разі, якщо б ТОВ "Бодекс-Україна" придбало що один напівпричеп-цистерну, то підприємство понесло б витрати у вигляді амортизаційних відрахувань.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, позивачем не дотримано порядку визначення звичайної ціни, не надано доказів належних доказів щодо укладення договорів оренди транспортного засобу у співставних умовах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно із підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

Судом встановлено, що договір оренди транспортного засобу від 01 липня 2007 року №№02/07 укладений відповідачем із пов'язаною із підприємством особою - ФОП ОСОБА_3, яка є засновником підприємства ТОВ "Бодекс-Україна".

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутностіоднорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги)товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг ) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах . Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну . При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно із підпунктами 1.20.8, 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Суд першої інстанції вірно визначив, що ТОВ "Бодекс-Україна» послуги оренди транспортного засобу за договором від 01 липня 200 року №02/07 отримані від ФО-П ОСОБА_3 як пов'язаної особи, а тому податковий орган мав право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування по цій господарській операції.

Проте позивачем не виконано обов'язку доведеності, що при отриманні послуг з оренди транспортного засобу відповідачем за договором, укладеним із ФО-П ОСОБА_3 було занижено вартість саме на суму 511 491,00 грн., тобто розмір орендної плати за договором від 01 липня 200 року №02/07 не відповідав рівню звичайної ціни.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг ) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах . Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну . При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Судом встановлено та не спростовано позивачем, що податковим органом не направлялися в ході проведення перевірки запити на адресу платників податків: відповідача чи його контрагента, щодо обґрунтування рівня договірної ціни оренди транспортного засобу за договором оренди від 07 липня 2007 року №02/07, аналізу договірної ціни належним чином проведено не було, не досліджувалося питання укладання договорів оренди транспортних засобів - напівпричепів укладених на ринку України, чи будь-яких інших, не були отримані довідки компетентних органів чи установ про рівень цін за договорами оренди ідентичних чи однорідних (подібних) транспортних засобів. Самостійного аналізу договорів оренди напівпричепів-цистерн, в спів ставних чи подібних умовах, Кременчуцькою ОДПІ не здійснювалося.

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції , ні до суду апеляційної інстанції позивачем не надано письмових доказів, що свідчили б про нижчий, ніж узгоджений між відповідачем та ФО-П ОСОБА_3 в договорі від 07 липня 2007 року №02/07 розмір орендної плати по договорах оренди транспортних засобів - напівпричепів цистерн LagGSA24, рік випуску 1994.

Для доказів обґрунтування рівня орендної плати застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав, що вбачається з п.п. 1.20.5-1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Доводи апеляційної скарги, що звичайна ціна визначається на рівні амортизаційних відрахувань, які розраховуються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості об'єктів другої групи, придбаних та введених в дію після 01 січня 2004 року на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів вважає помилковими.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом при не здійснено аналізу вартості ідентичних чи однорідних (подібних) транспортних засобів за договорами купівлі-продажу і умов таких договорів, а саме: порядку їх укладення, порядку та способів проведення оплати транспортних засобів - напівпричепів цистерн LagGSA24, рік випуску 1994. Також не було вивчено наявності пропозицій продажу таких транспортних засобів на ринку України, не було здійснено порівняння із умовами договору і витратами відповідача за такими пропозиціями і умовами договору оренди від 01 липня 2007 року, що був укладений.

Доводи позивача щодо понесення відповідачем збитків від господарської діяльності, оскільки орендна плата значно перевищує суми амортизаційних відрахувань, колегія судів вважає необґрунтованими. На підтвердження економічної обґрунтованості для ТОВ "Бодекс-Україна" укладення договору оренди від 01 липня 2007 року №02/07 , відповідачем надано розрахунок економічної вигоди ТОВ "Бодекс-Україна" за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року та перелік перевезень по ТОВ "Бодекс-Україна", виконаних за допомогою орендованого транспортного засобу; розрахунок дохідності та прибутковості ТОВ "Бодекс-Україна".

Крім того за висновками судово-економічної експертизи, висновок за результатами якої від 20 вересня 2011 року №676/677, рохрахзунок дохідності та прибутковості ТОВ " Бодекс-Україна", розрахунок економічної вимоги позивача за період з 01.01.2008р. по 31.122010р. та перелік перевезень, виконаних за допомогою транспортного засобу, що належить ОСОБА_3 документально підтверджено, операції з використання орендованого транспортного засобу в валових доходах мають більшу питому вагу ніж операції з використання орендованого транспортного засобу в валових витратах. Таким чином, використання орендованого транспортного засобу - напівпричепу-цистерни LagGSA24, мало економічну вигоду для ТОВ "Бодекс-Україна". (т.5 а.с.1-9)

З матеріалів справи вбачається про виконання відповідачем вантажоперевезень за період 2008- 2010 року із використанням орендованого напівпричепу-цистерни LagGSA24, на загальну суму 2077958,39 грн., що складає 28,58% в загальній сумі отриманих коштів від експлуатації напівпричепу-цистерни LagGSA24. Вартість оренди вказаного транспортного засобу склала 604800,00 грн.

Таким чином, сума отриманого доходу (економічної вигоди) ТОВ "Бодекс-Україна" від використання орендованого за договором від 01 липня 2007 року №02/07 транспортного засобу склала 1473158,00 грн. (2077958,39 грн. - 604800,00 грн.), що становить 70,89% від загальної суми отриманих коштів.

Зазначені обставини Кременчуцькою ОДПІ, в ході проведення перевірки, не перевірялися. При розрахунку перевищення вартості оренди транспортного засобу із витратами на амортизацію такого транспортного засобу, враховувалися виключно відомості про оціночну вартість напівпричепу-цистерни LagGSA24, випуску 1994 року, витрати на придбання такого транспортного засобу, як той, що був орендований відповідачем Кременчуцькою ОДПІ не враховувалися і рівень таких витрат не досліджувався.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності позивачем заниження ТОВ "Бодекс-Україна" податку на прибуток підприємств на суму 127 874,00 грн., а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, визначені податковим повідомленням-рішенням від 01 квітня 2011 року №0002862301/1097, правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. по справі № 2а-1670/5489/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Бершов Г.Є. Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 р.