Ухвала суду № 24024042, 12.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/7966/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Кінаш А.Г.

представника відповідача - Заєць С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-1670/7966/11

за позовом Дочірнього підприємства "Промспецбуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ДП "Промспецбуд" звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року № 0008892301/2920 та №0008912301/2921.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 12 вересня 2011 року №0008892301/2920.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 12 вересня 2011 року №0008912301/2921.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Промспецбуд" (39600, вул. Шевченка, 18/26, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 32450903, р/р 26004982 в КФ АБ "Полтава-банк", МФО 331423) витрати зі сплати судового збору в розмірі 356 (триста п'ятдесят шість) грн. 63 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Промспецбуд" 31 березня 2003 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32450903) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем в період з 16 серпня 2011 року по 22 серпня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькарас Плюс" за період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2011 року, згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25 липня 2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченка Ю.В.

За результатами перевірки 29 серпня 2011 року складено акт № 6320/23-209/32450903, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що стали наслідком заниження податку на додану вартість на загальну суму 11741,00 грн., в тому числі: за серпень 2008 року на суму 2190,00 грн., за вересень 2008 року на суму 4188, за жовтень 2008 року на суму 5046,00 грн., за травень 2010 року на суму 117,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 200,00 грн.; завищення від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2008 року на суму 240,00 грн.; підпункту 5.2.1 пунктів 5.2, 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14529,00 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 14279,00 грн., за 2010 рік на суму 250,00 грн.

На підставі акта перевірки від 29 серпня 2011 року № 6320/23-209/32450903 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року № 0008892301/2920, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 14529,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3632,00 грн. та № 0008912301/2921, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 11741,00 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 5871,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, Позивачем (Покупець) 05 січня 2009 року придбав у ПП "Астелікс-2007" (Продавець) ТМЦ на загальну суму 1900,00 грн.

Позивач, на підставі рахунків-фактур від 01 жовтня 2010 року № СФ-110-1 на суму з ПДВ 1200,00 грн. та від 17 травня 2010 року № СФ-1705-1 на суму з ПДВ 700,00 грн. оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, що підтверджується виписками з банку (а.с. 166-167), а на підставі видаткових накладних від 19 жовтня 2010 року № РН-1910-1 на суму з ПДВ 1200,00 грн. та від 18 травня 2010 року № РН-1805-1 на суму з ПДВ 700,00 грн. отримав ТМЦ у ПП "Астелікс-2007".

Для документального оформлення купівлі-продажу ТМЦ ПП "Астелікс-2007" складено податкові накладні від 18 травня 2010 року № 180501 та від 19 жовтня 2010 року № 19101 (а.с. 173, 170).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Інтермаксервіс" надавало транспортні послуги ДП"Промспецбуд".

Позивач, на підставі рахунків-фактур від 31 жовтня 2008 року № СФ-3110-1 на суму з ПДВ 5625,00 грн., від 31 жовтня 2009 року № СФ-3110-3 на суму з ПДВ 7025,00 грн., від 27 жовтня 2008 року № 2710-2 на суму з ПДВ 17625,00 грн., від 26 вересня 2008 року № СФ2609-1 на суму з ПДВ 11125,00 грн., від 22 вересня 2009 року № СФ-2209-1 на суму з ПДВ 14000,00 грн., від 29 серпня 2008 року № СФ-2908-1 на суму з ПДВ 11700,00 грн., від 14 липня 2009 року № СФ-1407-5 на суму з ПДВ 1440,00 грн. оплатив транспортні послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Інтермаксервіс", що підтверджується виписками з банку (а.с. 138-144), які дають підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі виконав умови угоди з надання транспортних послуг в частині належної оплати товару.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Інтермаксервіс" та позивачем підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-3110-1 від 31 жовтня 2008 року, №ОУ-3110-3 від 31 жовтня 2008 року, № ОУ-2710-2 від 27 жовтня 2008 року, № ОУ-2609-1 від 26 вересня 2008 року, № ОУ-2209-1 від 22 вересня 2008 року, № ОУ-2908-1 від 29 серпня 2008 року, № ОУ-1407-5 від 26 вересня 2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 136, 133, 130, 127,124, 121, 118).

Талонами замовника до подорожнього листа підтверджено факт надання транспортних послуг позивачу автомобілями КамАЗ 057-48 СН, КамАЗ 048-57 СН, та КамАЗ 097-46 СН (а.с. 135, 132, 129, 126, 123, 120, 117).

З метою оформлення виконання угоди з надання транспортних послуг ТОВ"Інтермаксервіс" надано позивачу податкові накладні: від 14 липня 2008 року № 1407.4, від 29 серпня 2008 року № 2908.1, від 26 вересня 2008 року № 2609.1, від 22 вересня 2008 року №2209.1, від 27 жовтня 2008 року № 2710.1, від 31 жовтня 2008 року № 3110.1, від 31 жовтня 2008 року № 3110.3 (том 1, а.с. 108-153).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ДП "Промспецбуд") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ДП "Промспецбуд" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару своїм контрагентам - ПП "Астелікс - 2007" та ТОВ "Інтермаксервіс", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ДП "Промспецбуд" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Астелікс - 2007", ТОВ "Інтермаксервіс" податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, що містяться в акті перевірки № 62/23-6/24710114 від 12.07.2011 року по ТОВ "Інтермаксервіс" та № 212/23/3487396 від 17.06.2011 року по ПП "Астелікс - 2007", зокрема, щодо відсутності на підприємствах трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для виконання основного виду діяльності; наявністю вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2011 року, яким ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6визнано винними у вчиненні в тому числі злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах, серед яких рахується і ТОВ "Інтермаксервіс".

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки відсутність у штаті ПП "Астелікс - 2007", ТОВ "Інтермаксервіс" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами: рахунками - фактурами, видатковими накладними, банківською роздруківкою оборотів коштів ДП "Промспецбуд", податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних тощо.

Крім того, здійснення ПП "Астелікс-2007" певної господарської діяльністю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкової звітності ПП"Астелікс-2007", а саме: податковий розрахунок комунального податку, форми № 1 ДФ, податкова декларація з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та доданих до них розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Вищезазначені документи підтверджують факт здійснення підприємством господарської діяльності, наявність працівників на підприємстві, факт здачі підприємством податкової звітності, тощо. Крім того, факт господарської діяльності ПП "Астелікс-2007" підтверджується належним чином завіреними копіями ліцензії Серії АВ № 514274 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, Додатком до ліцензії Серії АВ № 514274, виданої Інспекцією ДАБК у Полтавській області від 13 квітня 2010 року, наказом № 43-ОД з переліком робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтермаксервіс" також підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), талони замовника до шляхового листа, банківські роздруківки оборотів коштів ДП "Промспецбуд", податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, довіреність № 279/08 від 14 листопада 2008 року на цукор-пісок 9,6 тон на суму 30 240,00 грн., накладна № 162/08 від 14 листопада 2008 року.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ДП "Промспецбуд" та ПП "Астелікс - 2007", ТОВ "Інтермаксервіс" угод, та як наслідок правомірність віднесення ДП "Промспецбуд" сум податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 11741 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2011 року № 0008892301/2920 та №0008912301/2921 належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2011 року № 0008892301/2920 та №0008912301/2921, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2012р. по справі № 2а-1670/7966/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.