Постанова № 24023629, 19.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 № 8/105

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2010 р.

у справі №8/105 (головуючий суддя Оленич Т.Г., судді: Івченко С.М., Кушнір І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

до Приватного малого підприємства «Дом-Лізинг»

про визнання недійсними договорів про безоплатне користування майном,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2010 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним договору про безоплатне користування майном від 28.02.1997р., укладеного між Приватним малим підприємством «Дом-Лізинг» та Чернігівською обласною дирекцією АТ «Райффайзен Банк Аваль», про передачу в користування незавершеного будівництва за адресою: м.Чернгів, пр.Жовтневої революції (пр.Перемоги), 21, а також про визнання недійсним договору про безоплатне користування майном від 01.03.2001р., укладеного між тими ж сторонами, про передачу в користування нежитлової двоповерхової будівлі, загальною площею 126,5 м2 за адресою: м.Чернгів, пр. Жовтневої революції (пр.Перемоги), 21.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Банк на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.1997р. є власником майстерні по ремонту обчислювальної та компютерної техніки, яка знаходиться в м.Чернігові по пр.Жовтневої революції (пр.Перемоги), 21. Проте, в 2009 р. Банком було отримано від відповідача листа про звільнення нежитлової двоповерхової будівлі, загальною площею 126,5 м2 за адресою: м.Чернігів, пр.Жовтневої революції (пр.Перемоги), 21 в звязку із закінченням договору про безоплатне користування майном від 01.03.2001р. Банк наполягає на тому, що ніяких договорів про безоплатне користування належним йому майном не укладав, а договори, які ним оспорюються, підписанні колишнім директором Чернігівської дирекції у результаті зловмисної домовленості з представником іншої сторони з метою заволодіння майном Банку.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2010р. у справі №8/105 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача права власності на обєкт нерухомості, який є предметом договорів про безоплатне користування майном від 28.02.1997р. та від 01.03.2001р. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували виникнення для Банку несприятливих наслідків через укладання оспорюваних договорів.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та на порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивачем було подано письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Відповідачем надано відзив (пояснення) на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у справі №8/105 є визнання недійсним договору про безоплатне користування майном від 28.02.1997р., укладеного між Приватним малим підприємством «Дом-Лізинг» та Чернігівською обласною дирекцією АТ «Райффайзен Банк Аваль», про передачу в користування незавершеного будівництва за адресою: м.Чернгів, пр.Жовтневої революції (пр.Перемоги, 21А), 21, а також про визнання недійсним договору про безоплатне користування майном від 01.03.2001р., укладеного між тими ж сторонами, про передачу в користування нежитлової двоповерхової будівлі, загальною площею 126,5 м2 за адресою: м.Чернгів, пр. Жовтневої революції (пр.Перемоги, 21А), 21.

На момент укладання оспорюванних договорів, відносини між господарюючими субєктами, в тому числі і щодо укладання та підстав визнання недійсними господарських договорів, регулювалися положеннями Цивільного кодексу УРСР, а відтак при вирішенні даного спору судовою колегією застосовуються норми останнього.

Відповідно до ст.57 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

У відповідності до п.1 оспорюванних договорів Приватне мале підприємство «Дом-Лізинг» передає, а Акціонерний поштово-пенсійний банк „Аваль в особі Чернігівської обласної дирекції приймає у безоплатне користування зазначене вище майно.

Отже, з п.1 оспорюванних договорів випливає, що Приватне мале підприємство «Дом-Лізинг» як власник передало у безоплатне користування майно Акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль в особі Чернігівської обласної дирекції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.09.2011р. у справі №10/39(2/84), яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського від 06.12.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012р., в якій приймали участь ті самі сторони, зокрема, визнано за Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль право власності на обєкт нерухомого майна двоповерхову будівлю майстерні по ремонту компютерів та обчислювальної техніки в цілому, за адресою м.Чернігів, пр-т Перемоги, 21А.

В силу ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а тому той факт, що позивач є власником обєкту нерухомого майна двоповерхової будівлі майстерні по ремонту компютерів та обчислювальної техніки, загальною площею 126,5 м2 у м.Чернігів на пр-т Перемоги, 21А. не потребує доведенню знову.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що відповідач своїми діями порушив право власності Банку на нерухоме майно, оскільки укладаючи оспорюванні договори фактично ввів в оману позивача щодо правового статусу обєкта нерухомого майна двоповерхову будівлю майстерні по ремонту компютерів та обчислювальної техніки в цілому, за адресою м.Чернігів, пр-т Перемоги, 21А.

Стосовно посилань відповідача на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року у справі №2а-8622/09/2570 про зобовязання Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати за Приватним малим підприємством Дом-Лізинг право власності на обєкт нерухомого майна - цегляне приміщення площею 49 м2, розташоване за адресою: м. Чернігів, пр.Перемоги, 21 судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки зазначеною постановою вирішено питання щодо оцінки дій державного реєстратора стосовно реєстрації права власності відповідача на цегляне приміщення площею 49 м2, розташоване за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 21.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними договорів про безоплатне користуванням майна, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як свідчать матеріали справи, позивач довідався про порушення свого права з листа-претензії ПМП „Дом-Лізинг від 10.07.2009р. (т.1 а.с.43).

При цьому, відповідача посилається на те, що оспорюванні договори від 25.02.1997р. та від 01.03.2001р. від імені позивача підписані директором ЧОД АППБ „Аваль ОСОБА_3., тому є всі підстави стверджувати, що позивачу стало відомо про їх укладання, відповідно 28.02.1997р. та 01.03.2001р. Дані посилання судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідачем відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів у відповідності до законодавства укладання зазначених договорів.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції розглянувши справу №10/39(2/84) не прийняв до уваги твердження відповідача про укладання між сторонами договорів про безоплатне користування майном від 28.02.1997р. та від 01.03.2001р. саме в зазначені дати, оскільки відповідач ухилявся від надання оригіналів таких документів суду та експерту на виконання вимог ухвал суду від 29.03.2011р.; від 05.04.2011р.; від 21.04.2011р. та від 05.09.2011р. Щодо нотаріально посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4. копії зазначених договорів суд першої інстанції зазначив, що нотаріус не може 30.03.2011р. засвідчити факт виготовлення та підписання таких договір саме в 1997р.-2001р. (т.2 а.с.133).

Також, суд першої інстанції розглянувши справу №10/39(2/84) встановив, що зразки печатки на наданих відповідачем договорів про безоплатне користування майном від 28.02.1997р. та від 01.03.2001р. має відмінності по відношенню до зразків печатки позивача, що діяли в 1997-2001р. (т.2 а.с.133).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, та те, що перебіг позовної давності щодо визнання оспорюваних договорів недійсними починається з 10.07.2009р., а позовну заяву подано 02.07.2009 року, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку для звернення з вимогою про захист порушеного права, а отже, визнає заяву відповідача необґрунтованою.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Господарського суду Чернігівської обласної від 05.11.2010 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2010 року у справі №8/105 скасувати.

3. Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

4. Визнати недійсним договір про безоплатне користування майном від 28.02.1997р., укладений між Приватним малим підприємством «Дом-Лізинг» та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль в особі Чернігівської обласної дирекції (Чернігівською обласною дирекцією АТ «Райффайзен Банк Аваль»).

5. Визнання недійсним договір про безоплатне користування майном від 01.03.2001р., укладений між Приватним малим підприємством «Дом-Лізинг» та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль в особі Чернігівської обласної дирекції (Чернігівською обласною дирекцією АТ «Райффайзен Банк Аваль»).

6. Стягнути з Приватного малого підприємства «Дом-Лізинг» (14000, м.Чернігів, пр.Перемоги, буд.71, код ЄДРПОУ 14220337) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9) в особі Чернігівської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (14017, м.Чернігів, пр. Перемоги, 21, МФО 353348, код 14215308) 127,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

8. Матеріали справи №8/105 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.