Рішення № 24023420, 08.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2012 р. Справа № 16/029-12

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Приватного підприємства «Адітум Маркет», м. Вишневе

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської

області, м. Вишневе

про визнання недостовірними відомостей розповсюджених ДПІ та відкликання акту

перевірки ДПІ

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, рішення засновника № 4 від 06.02.2009 р., директор;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14/9/10-025 від 01.03.2012 р., начальник

юридичного відділу

Обставини справи:

Приватне підприємство "Адітум Маркет" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом вих. № 033 від 01.03.2012 р. до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання недостовірними відомостей, розповсюджених відповідачем, які викладені в акті перевірки № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р., та про зобов'язання відповідача відкликати зазначений акт перевірки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2012 р. порушено провадження у справі № 16/029-12 та призначено її до розгляду на 27.03.2012 р. об 11 год. 40 хв.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а саме, що позивач вважає недостовірними наступні відомості, розповсюджені відповідачем в акті перевірки № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р., а саме що: позивач не є постачальником товарів (послуг) підприємствам-покупцям (арк. 4); позивач не є покупцем товарів(арк. 6); позивач здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб (арк. 4-8); в податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року, яка подана посадовими особами позивача до ДПІ у Києво-Святошинському районі, підписи від імені ОСОБА_3 (директора позивача) виконані іншою особою (арк. 2,4,6,8); встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України (арк. 9); встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) за серпень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (арк. 9); за результатами перевірки задекларований позивачем за серпень 2011 року податковий кредит в сумі 1 692 911,00 грн. (рядок 17 декларації з ПДВ) та податкові зобов'язання в сумі 1 703 151,00 грн. (рядок 9 декларації з ПДВ) зменшено до " 0" грн. (арк. 9); недостовірно відображена інформація про види діяльності позивача (арк.2).

В судовому засіданні 08.05.2012 р. представник відповідача надав письмові заперечення від 08.05.2012 р. на позовну заяву, в яких позов не визнає з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, а саме, що відповідач був відсутній за юридичною адресою, що підтверджується відповідними актами, складеними працівниками відповідача; перевірка позивача проводилась з врахуванням матеріалів невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Кісо», з яким позивач мав правові відносини; документальна виїзна позапланова перевірка проводилась працівниками відповідача з дотриманням норм Податкового кодексу України та інших нормативних актів України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

встановив:

З метою вручення запиту вих. №8981/10/23-338 від 08.12.2011 р. про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження з питань достовірності задекларованих показників в декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року посадовим особам позивача, 08.12.2012 р. здійснено виїзд працівниками відповідача за юридичною адресою та встановлено відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою, про що складено акт від 08.12.2012 р. № 860/23-3 про неможливість вручення запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження (копія акту в матеріалах справи).

З метою вручення копії наказу органу державної податкової служби від 08.12.2012 р. про проведення документальної виїзної позапланової перевірки та ознайомлення з направленням на проведення перевірки 08.12.2011 р. здійснено виїзд за юридичною адресою та встановлено відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою, про що складено акт від 08.12.2012 р. № 861/23-3 про неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з повідомленням на проведення перевірки (копія акту в матеріалах справи).

На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Києво-Святошинському районі Київському області, першого заступника начальника інспекції від 08.12.2011 р. №1770, з урахуванням висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 25.11.2011 р. №1984 та з урахуванням матеріалів невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Кісо»(акт від 14.11.2011 р. № 1863/15-2/13504340) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.05.2011 р. по 30.09.2011 р., проведеної співробітниками ДПІ у м. Краматорську Донецької області, проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2011 року.

Відповідно до висновку від 25.11.2011 р. № 1984 спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві зазначено, що підписи від імені ОСОБА_3 (директор позивача) на податковій декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2011 року, розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість позивача за серпень 2011 року, реєстрі отриманих та виданих накладних за серпень 2011 року ймовірно виконані не ОСОБА_3 (директор позивача), а іншими особами (копія висновку спеціаліста в матеріалах справи).

Згідно з актом від 14.11.2011 р. № 1863/15-2/13504340 документальної невиїзної перевірки ПП «Кісо», що є постачальником позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.05.2011 р. по 30.09.2011 р., проведеної ДПІ у м. Краматорську Донецької області, встановлено недостатність трудових ресурсів, відсутність складських, офісних та виробничих приміщень, транспортних засобів для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, переважно з контрагентами, що не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та згідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені ПП «Кісо»за період з 01.05.2011 р. по 30.09.2011 р. з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Як зазначено у акті перевірки позивача № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р., оскільки вищезазначеною перевіркою не підтверджено здійснення ПП «Кісо»операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей контрагентам-покупцям, то позивач не здійснював операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та відповідно й операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання.

Операції з поставки та придбання товарів є - правочин між юридичними особами, який повинен підтверджуватися у письмовій формі та підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За результатами проведеної перевірки позивача відповідачем складений акт № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р., в якому встановлені наступні порушення: ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) за серпень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. Таким чином задекларований позивачем за серпень 2011 року податковий кредит в сумі 1 692 911,00 грн. (рядок 17 декларації з ПДВ) та податкові зобов'язання в сумі 1 703 151,00 грн. (рядок 9 декларації з ПДВ) зменшено до " 0" грн.

З метою вручення другого примірника акту про результати документальної позапланової перевірки позивача № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р. здійснено виїзд за юридичною адресою та встановлено відсутність позивача за юридичною адресою, що підтверджується актом від 08.12.2012 р. № 862/23-3 про неможливість вручення акту про результати перевірки (копія акту в матеріалах справи).

Акт про результати документальної позапланової перевірки позивача № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р. надісланий позивачу поштою.

Позивач подав відповідачу письмові заперечення вих. № 009 від 30.01.2012 р. на акт перевірки № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р.

Відповідач надав позивачу відповідь вих. № 811/10-23-338 від 06.02.2012 р. про розгляд заперечень, в якій висновки перевірки позивача, оформлені актом № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р. залишено без змін.

Позивач вважає відомості, викладені в акті перевірки № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р. недостовірними, а факт розповсюдження відповідачем інформації підтверджується зверненнями до позивача його контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо здійснення підприємством позивача господарської діяльності.

Предметом вимог позову у справі є визнання недостовірними відомостей, викладених в акті перевірки № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р. та відкликання спірного акту.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та на інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Поняття інформації викладено в ст. 1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ (із змінами та доповненнями). Під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації може бути порушено шляхом поширення про неї недостовірної інформації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію»податкова інформація -сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача органом державної податкової служби було складено акт перевірки № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 5.5 наказу Державної податкової адміністрації від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", при проведенні перевірки платника ПДВ (отримувача) формується перелік проведених господарських операцій з товаром (послугами), які були предметом укладених договорів, та встановлюється правомірність/неправомірність формування податкового кредиту.

При проведенні перевірки платника ПДВ (постачальника) досліджуються питання відображення в обліку проведених господарських операцій та визначається необхідність донарахування податкових зобов'язань.

Органи ДПС, на обліку яких знаходяться контрагенти, проводять аналіз отриманої інформації та обмінюються його результатами для співставлення даних та, за необхідності, вжиття заходів щодо завершення перевірки з метою зменшення суми податкового кредиту та/або донарахування суми податкових зобов'язань.

Копії акта (довідки), складеного за результатами перевірки, направляються до органу ДПС, який здійснює облік контрагента суб'єкта господарювання, що перевірявся.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України орган державної податкової служби в межах компетенції та порядку, визначеному законодавством виконує повноваження щодо виявлення фактів порушення законів України про оподаткування, зокрема, шляхом документальних перевірок юридичних осіб.

При цьому органи державної податкової служби вправі одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом.

Звернення органу податкової служби до контрагентів позивача щодо надання інформації про взаємовідносини, в якому міститься та чи інша інформація в межах виконання повноважень, визначених законодавством, подальше підтвердження чи не підтвердження відповідної інформації, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація органом податкової служби визначених законом повноважень щодо отримання інформації, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

Крім того, звернення відповідача до іншого органу державної податкової служби, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам.

Посилання позивача в своєму позові на недостовірність відомостей з огляду на необґрунтованість та незаконність висновків органу державної податкової служби щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, не свідчить про недостовірність інформації, оскільки є свідченням.

Складання органом державної податкової служби акту за наслідками перевірки позивача не свідчить про поширення інформації в розумінні Закону України "Про інформацію", відповідач здійснював повноваження щодо перевірки діяльності позивача, надані Податковим кодексом України.

Крім того, посилання позивача на недостовірність висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача № 1235/23-3/33558727 від 08.12.2011 р., суд вважає неправомірними, оскільки оцінка висновків органу державної податкової служби щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства виходить за межі предмету дослідження у справі щодо характеру інформації та компетенції господарського суду, якому справи адміністративної юрисдикції не підвідомчі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. у справі № 60/38-10(27/187-09) за позовом ТОВ «НВП «Енергобуд»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивач не погоджується з діями відповідача при виконанні ним покладених на нього функцій органу владних повноважень, то такі дії можуть бути оскаржені відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. законодавства

Таким чином, враховуючи необґрунтованість та недоведеність позивачем в установленому законом порядку обставин, викладених в позовній заяві, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у справі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко