Рішення № 24023421, 24.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 8/029-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Компанії «RAGNI-TEHNO SERVIS d.o.o.», код О.І.Б. 98324648114, місцезнаходження: Хорватія, м. Спліт, 21000, вул. Лазаріча, 1, (Polijicka Cesta 32 21000 SPLIT HR), код платника податків: RGNFNC84T24A4751, Банк: Zagrebacka Banka d.d. Zagreb UniCredit Group, Iban: HR 2323600001101795796, Swift: ZABAHR2X, поштова адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Зоряна, 38,

до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство «Грантех», ідентифікаційний код: 20057290, місцезнаходження: 08654, Київська обл., смт Дослідницьке, вул. Зоряна, 1-А, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. ВИРОБНИЦТВО», ідентифікаційний код: 20057290, місцезнаходження: 08654, Київська обл., смт Дослідницьке, вул. Зоряна, 1-А,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреностей від 29.09.2010 року за № OV-20848/10 та від 22.09.2010 року, і ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 20.03.2012 року;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія «RAGNI-TEHNO SERVIS d.o.o.»(далі за текстом: Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство «Грантех», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. ВИРОБНИЦТВО», ідентифікаційний код: 20057290, місцезнаходження: 08654, Київська обл., смт Дослідницьке, вул. Зоряна, 1-А, (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 11.06.2010 року, укладеним у спрощений спосіб, (далі за текстом: Договір) на загальну суму 577024,57 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч двадцять чотири тисячі гривень 57 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 11.06.2010 року, укладеним у спрощений спосіб, не виконав свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого у нього перед Позивачем наявна заборгованість за Договором на загальну суму 577024,57 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч двадцять чотири тисячі гривень 57 коп.), з яких станом на 10.10.2011 року основний борг у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.), пеня у сумі 50169,59 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 59 коп.), 3-и проценти річних у сумі 9354,12 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 12 коп.), інфляційні втрати у сумі 34920,86 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 86 коп.), упущена вигода у сумі 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2012 року порушено провадження у справі №8/029-12 та призначено останню до розгляду на 20.03.2012 року.

20.03.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 02.03.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 02.03.2012 року не виконав. Ухвалою суду від 20.03.2012 року розгляд справи відкладено на 24.04.2012 року.

24.04.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвал суду від 02.03.2012 року та від 20.03.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 02.03.2012 року та від 20.03.2012 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.04.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані представником Позивача пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарський кодекс України у ч. 1. ст. 181 передбачає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

11.06.2010 року між Компанією «RAGNI-TEHNO SERVIS d.o.o.»(Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство «Грантех»(Покупець), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. ВИРОБНИЦТВО», ідентифікаційний код: 20057290, місцезнаходження: 08654, Київська обл., смт Дослідницьке, вул. Зоряна, 1-А, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України, був укладений договір у спрощений спосіб шляхом підписання протоколу про майбутнє співробітництво від 11.06.2010 року, відповідно до вступної частини якого сторони цього протоколу склали останній про те, що згідно договорів купівлі-продажу ноу-хау від 14.08.2006 року за № 58/08-06 та від 16.03.2007 року за № 58/08-06/1, а також договору щодо виплати винагороди від продажів від 28.11.2007 року за № 26/02-08, виконана і передана у відповідності з актами прийому-передачі частина робіт, запланованих на цей день.

Договір у п. 1 передбачає, що виконання договорів від 14.08.2006 року за № 58/08-06 та від 16.03.2007 року за № 58/08-06/1 продовжується до повного виконання контрактних програм з відповідною виплатою за ці виконанні програми сум у відповідності з нищє вказаною процедурою. Строки кожного наступного приїзду узгоджуються за наслідками попереднього приїзду.

За умовами п. 2 Договору, виконання договору щодо виплати винагороди від продажів від 28.11.2007 року за № 26/02-08, які здійсненні компанією ТОВ СП «ГРАНТЕХ», припиняється по завершенню виконання договорів від 14.08.2006 року за № 58/08-06 та від 16.03.2007 року за № 58/08-06/1. Умови подальшого співробітництва за вищевказаними договорами визначається новим договором.

Відповідно до п. 3 Договору, за Договором від 28.11.2007 року за № 26/02-08 з початку співробітництва та до 31.12.2010 року встановлена ставка 7,5 %.

Згідно п. 4 Договору, розрахунки за вищевказаними договорами здійснюються наступним чином: - у відповідності з договорами від 14.08.2006 року за № 58/08-06 та від 16.03.2007 року за № 58/08-06/1 розрахунки здійснюються Покупцем протягом календарного місяця, який є наступним після того місяця, протягом якого Продавцем були виконанні роботи. Акт прийому-передачі робіт передається Покупцем Продавцю в кінці кожного приїзду.; - у відповідності з договором від 28.11.2007 року за № 26/02-08 Покупець в кінці кожного календарного кварталу надає Продавцю фінансовий звіт про наслідки продажів за попередній квартал спільно розробленого та виготовленого обладнання з фірмою «RAGNI-TEHNO SERVIS d.o.o.». Виплата оговореної суми здійснюється після підписання відповідного Акта протягом наступного календарного кварталу згідно курсу валюти на дату підписання Акта плюс один пункт.; - погашення боргових зобов'язань Покупця на 11.06.2010 року у сумі 38295 євро (Акт № 23, 24, 25, 26 дог. № 58, Акт № 7, 8, 9, 10 дог. № 26) здійснюється Покупцем в наступному порядку: 5000 дол. США -11.06.10 готівкою, 5000 Є -30.06.10, 5000 Є -30.07.10, 5000 Є -30.08.10, 5000 Є -30.09.10, 5000 Є - 30.10.10, 5000 Є -30.11.10, 5000 Є -30.12.10. (загальний еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України становив 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Відповідач в порушення вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1, 2, 3, 4 Договору не сплачує Позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості Відповідача за актами прийому виконаних робіт №№ 23, 24, 25, 26 за договором від 14.08.2006 року за № 58/08-06, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог Договору від 14.08.2006 року за № 58/08-06 та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості виконаних робіт з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем виконаних робіт у обсягах та вартістю, визначених в цих актах і Договорі від 14.08.2006 року за № 58/08-06, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує та актами прийому виконаних робіт №№ 7, 8, 9, 10 за договором від 28.11.2007 року за № 26/02-08, які підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог Договору від 28.11.2007 року за № 26/02-08 та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості виконаних робіт з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем виконаних робіт у обсягах та вартістю, визначених в цих актах і Договорі від 28.11.2007 року за № 26/02-08, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 23.02.2011 року наявна заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.).

Суд приходить до висновку, що підписані Відповідачем договір від 11.06.2010 року, який укладений у спрощений спосіб шляхом підписання Відповідачем протоколу про майбутнє співробітництво від 11.06.2010 року, акти прийому виконаних робіт №№ 23, 24, 25, 26 за договором від 14.08.2006 року за № 58/08-06 та акти прийому виконаних робіт №№ 7, 8, 9, 10 за договором від 28.11.2007 року за № 26/02-08 без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність відхилень від нормативів і стандартів виконаних робіт та поставленої продукції або не згоди з вартістю, якістю і обсягом виконаних робіт та поставленої продукції Позивачем свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року.

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 24.04.2012 року будь-яких заяв або претензій щодо строків виконання робіт та поставки продукції, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків виконання робіт, поставки продукції або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов договорів від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року. Відповідачем факти своєчасного та належного виконання Позивачем робіт і поставки Позивачем продукції, передбачених договорами від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 23.02.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору від 11.06.2010 року.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору від 11.06.2010 року. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 11.06.2010 року станом на 24.04.2012 року складає 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем виконаних Позивачем робіт та поставленої Позивачем продукції за Договором від 11.06.2010 року суду не надано.

Станом на 24.04.2012 року основна заборгованість за Договором від 11.06.2010 року у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором від 11.06.2010 року у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основної заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 50169,59 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 59 коп.), 3-и проценти річних у сумі 9354,12 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 12 коп.), інфляційні втрати у сумі 34920,86 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 86 коп.), упущену вигоду у сумі 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Договір від 14.08.2006 року за № 58/08-06 у п. 5.3. передбачає, що Покупець (Відповідач), за порушення зобов'язань, які передбаченні в розділі 4 даного Договору (умови оплати та розрахунку за Договором від 14.08.2006 року за № 58/08-06), на вимогу Продавця (Позивача) зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.4. Договору від 14.08.2006 року за № 58/08-06, Сторона, яка порушила цей Договір, зобов'язана відшкодувати збитки, спричиненні таким порушенням, незалежно від вжиття іншою Стороною будь-яких заходів для запобігання збитків чи зменшенню збитків, за виключенням випадків, коли остання своєю (навмисною або необережною) дією (дією або бездіяльністю) сприяла настанню чи збільшенню збитків.

Згідно п. 5.5. Договору від 14.08.2006 року за № 58/08-06, сплата Стороною визначених даним Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) не звільняють її від обов'язку відшкодувати за вимогою другої сторони збитки, спричинені порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущена вигода), в повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою другої Сторони штрафних санкцій в повному обсязі.

Договір від 14.08.2006 року за № 58/08-06 у п. 5.6. передбачає, що сплата Стороною та (або) відшкодування збитків, спричинених порушенням Договору, не звільніє її від обов'язку виконати цей Договір в повному обсязі, якщо інше прямо не передбачено діючим в Україні законодавством.

Відповідно до п. 7.2. Договору від 28.11.2007 року за № 26/02-08, у випадку не виконання своїх зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно ст.ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 2, 3 ст. 22 передбачає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між діями Відповідача, внаслідок яких Відповідачем невиконанні договори від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року, та спричиненими Позивачу збитками у вигляді упущеної вигоди у сумі 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.) є прямий причинний зв'язок.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по оплаті виконаних Позивачем робіт і поставці Позивачем продукції, передбачених договорами від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року, станом на 23.02.2011 року у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та вищевказаними договорами відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 50169,59 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 59 коп.), розмір інфляційних втрат становить 34920,86 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 86 коп.), розмір 3-х процентів річних становить 9354,12 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 12 коп.) та розмір упущеної вигоди становить 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам вищевказаних Договорів та вимогам вищезазначених норм Цивільного і Господарського кодексів України.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України та ст. 222 Господарського кодексу України звертався до Відповідача з претензіями від 23.02.2011 року і від 07.04.2011 року, які отриманні Відповідачем 23.03.2011 року та 20.04.2011 року, відповідно до яких Позивач вимагав від Відповідача виконання останнім своїх зобов'язань за укладеним у спрощений спосіб Договором від 11.06.2010 року на загальну суму 577024,57 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч двадцять чотири тисячі гривень 57 коп.).

На дані претензії Відповідач не відреагував та заборгованість перед Позивачем не погасив.

Станом на 24.04.2012 року заборгованість за Договором від 11.06.2010 року у вигляді пені у сумі 50169,59 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 59 коп.), 3-х процентів річних у сумі 9354,12 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 12 коп.), інфляційних втрат у сумі 34920,86 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 86 коп.) та упущеної вигоди у сумі 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.) Відповідачем повністю або частково не погашена.

Враховуючи несплату Відповідачем виконаних Позивачем робіт і поставленої Позивачем продукції, передбачених договорами від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року, станом на 23.02.2011 року і станом на 24.04.2012 року у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.), керуючись п. 7.2. Договору від 28.11.2007 року за № 26/02-08, п. 5.3., 5.4., 5.5., 5.6. Договору від 14.08.2006 року за № 58/08-06, п. 4 договору від 11.06.2010 року, ст.ст. 216, 218, 225, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 22, 549, 610, 612, 615, 625, 692, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 50169,59 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 59 коп.), 3-х процентів річних у сумі 9354,12 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 12 коп.), інфляційних втрат у сумі 34920,86 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 86 коп.) та упущеної вигоди у сумі 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за укладеним у спрощений спосіб Договором від 11.06.2010 року, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до договорів від 14.08.2006 року за № 58/08-06, від 28.11.2007 року за № 26/02-08, від 11.06.2010 року.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем в ході розгляду справи не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 5770,25 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят гривень 25 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 5770,25 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят гривень 25 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являється обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Компанії «RAGNI-TEHNO SERVIS d.o.o.»до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство «Грантех», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. ВИРОБНИЦТВО», про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Підприємство «Грантех», ідентифікаційний код: 20057290, місцезнаходження: 08654, Київська обл., смт Дослідницьке, вул. Зоряна, 1-А, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «І.С.К. ВИРОБНИЦТВО», ідентифікаційний код: 20057290, місцезнаходження: 08654, Київська обл., смт Дослідницьке, вул. Зоряна, 1-А, на користь Компанії «RAGNI-TEHNO SERVIS d.o.o.», код О.І.Б. 98324648114, місцезнаходження: Хорватія, м. Спліт, 21000, вул. Лазаріча, 1, (Polijicka Cesta 32 21000 SPLIT HR), код платника податків: RGNFNC84T24A4751, Банк: Zagrebacka Banka d.d. Zagreb UniCredit Group, Iban: HR 2323600001101795796, Swift: ZABAHR2X, поштова адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Зоряна, 38, заборгованість за Договором від 11.06.2010 року, який укладений у спрощений спосіб, у вигляді основного боргу у сумі 402150,00 грн. (чотириста дві тисячі сто п'ятдесят гривень 00 коп.), пені у сумі 50169,59 грн. (п'ятдесят тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 59 коп.), 3-х процентів річних у сумі 9354,12 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 12 коп.), інфляційних втрат у сумі 34920,86 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять гривень 86 коп.), упущеної вигоди у сумі 80430,00 грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять гривень 00 коп.), державне мито у сумі 5770,25 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят гривень 25 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 24.04.2012 року