Ухвала суду № 24017552, 09.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р.справа № 2а/0470/4696/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.

за участю секретаря: Горшкова В.В.

за участю представника позивача -ОСОБА_1 ( довіреність від 06.02.2012р.),

представника відповідача -ОСОБА_2 ( довіреність від 01.12.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а/0470/4696/11 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

21 квітня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»( надалі ВАТ ««ДзМЗБК») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська, відповідно до якого просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2011 року № 0101192301/11874 з податку на додану вартість на суму 159848.66 грн. -з основного платежу, 39962.17 грн. -із штрафних (фінансових) санкцій .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій»задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2011 року № 0101192301/11874. Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідачу, відповідно до покладених на нього функцій та повноважень, не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, більш того, що відповідачем не наведено у Акті перевірки належних доказів того, правочин на виконання ремонтних робіт, укладений між позивачем та ТОВ «Будтехнологія»має ознаки нікчемності та відсутні посилання на вину позивача при цьому. В той час, договірні відносини між ВАТ ««ДзМЗБК»та ТОВ «Будтехнологія»та їх належне виконання підтверджені первинними бухгалтерськими документами, в тому числі і актами виконаних робіт, Локальними кошторисами 2-1-1, податковими накладними, складеними ТОВ «Будтехнологія»та копіями банківських виписок та платіжних доручень за липень-вересень 2010 року про оплату позивачем виконаних робіт, що свідчить про реальність господарських операцій та наявність підстав для задоволення позову..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала на те, що перевірку ВАТ ««ДзМЗБК» проводили на підставі направлень та постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, як підприємства, що мало правові відносини з платником податків ТОВ «Будтехнологія», а тому їх дії щодо проведення вказаної перевірки є правомірними. Також вказували на те, що суд не прийняв до уваги їх обґрунтований висновок про те, що з огляду на характер укладеної між позивачем та ТОВ «Будтехнологія»угоди та перевірки фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Будтехнологія», дана угода не була направлення на реальне настання правових наслідків, а тому правочин є нікчемним та не створює інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із зазначених у ній підстав.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими фахівцями державної податкової інспекції, на підставі направлень від 23.02.2011р. та 02.03.2011р., виданих Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська та постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 21.01.2011 р., проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ ««ДзМЗБК»( код ЄДРПОУ 01374010) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Будтехнологія»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року

За результатами перевірки складений Акт № 745/23/01374010 від 14.03.2011 р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Будтехнологія» зареєстровано платником податків ( свідоцтво про реєстрацію № 4218070 від 19.01.2006р, яке анульоване 17.11.2010 року). ВАТ «ДзМЗБК»є кінцевим споживачем робіт ( послуг), придбаних у ТОВ «Будтехнологія». Між позивачем та ТОВ «Будтехнологія» 03.05.2010р. укладено договір № 03/05 СТР на виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується своїми силами, зі своїх матеріалів і обладнання виконати по завданню Замовника ремонтні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх належним чином ( а.с.15 - 18).

На думку фахівців податкового органу відсутність матеріальної бази як у ТОВ «Будтехнологія»( відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, матеріальних запасів) так і у його постачальників підтверджує неможливість виконання будь-яких ремонтних робіт ТОВ «Будтехнологія»та свідчить про те, що правочин, який виконувався протягом серпня-вересня 2010 року ТОВ «Будтехнологія» з ВАТ «ДзМЗБК» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, та завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «Будтехнологія» на загальну суму 159 848.66 грн., у тому числі: за серпень 2010р -17 590.03 грн., за вересень 2010р. -142 258.63 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 159 848.66 грн. Також порушено частину 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами.

На підставі зазначеного Акту перевірки, керівником Державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011р. . № 0101192301/11874, яким позивачу за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168\97-ВР, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 159 848.66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39962.17 грн.(а.с.24).

Скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом позову.

Задовольняючи позивні вимоги ВАТ «ДзМЗБК», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не надано, як це передбачено ч.2 ст. 71 КАС України, належних доказів на підтвердження їх висновку про те, що правочин, укладений між ВАТ «ДзМЗБК»та ТОВ «Будтехнологія»не спричиняє настання реальних наслідків, тобто, є нікчемним, то відсутні підстави вважати, що позивачем порушені вимоги п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки надані до суду первинні документи на підтвердження виконання повного об'єму робіт згідно договору та копії банківських виписок та платіжних доручень за липень-вересень 2010 року про оплату позивачем виконаних робіт свідчить про реальність господарських операцій та наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні справи суд повинен з'ясувати всі обставини справи і оцінити їх в сукупності, як то: чи мали місце господарські операції, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що на виконання договору № 03/05 СТР від 03.05.2010р. між сторонами (ВАТ «ДзМЗБК»та ТОВ «Будтехнологія») складено та підписано акти прийому виконаних підрядних робіт. Зазначені роботи по договору оплачені, що підтверджується банківськими документами. Факт наявності вказаних документів відповідачем не спростовано та ними безпосередньо не перевірявся обсяг виконаних робіт по договору та не надавалось доказів того, що зазначені у актах прийому виконаних робіт певні роботи не виконувались.

Більш того, посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між ВАТ «ДзМЗБК»та ТОВ «Будтехнологія»з огляду на неможливість виконання будь-яких ремонтних робіт ТОВ «Будтехнологія» у зв'язку з відсутністю у останнього технологічних можливостей, спростовується висновками, вказаними у рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2011 року, що набрало законної сили, де зазначено, що відповідачем ( ТОВ «Будтехнологія») виконано підрядні роботи, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт, підписаних у тому числі і позивачем ( ВАТ «ДзМЗБК»), вказаний договір не суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Також колегія суддів приймає до уваги і те, що вищевказана документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ ««ДзМЗБК»( код ЄДРПОУ 01374010) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Будтехнологія»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року проводилась уповноваженими фахівцями державної податкової інспекції на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 21.01.2011 р.

За результатами цієї перевірки саме ВАТ ««ДзМЗБК»було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 159 848.66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39962.17 грн.(а.с.24).

Однак, згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14) у редакції, чинній на час здійснення господарських операцій, що були предметом перевірки, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Відповідно до статті 54.3 Податкового кодексу України, що набрав чинності на момент здійснення перевірки , контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідачем не заперечувалось, що виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ВАТ ««ДзМЗБК» проведена на підставі постанови слідчого ПМ ДПІ у Красногвардійському районі і саме з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Будтехнологія»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Отже, застосована до даного випадку, перевірка ВАТ ««ДзМЗБК»є похідною від слідчих дій по справі щодо перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства іншого підприємства, а саме - ТОВ «Будтехнологія».

Тут державна податкова інспекція залучена у якості спеціаліста, який зобов'язаний брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.

Така перевірка проводиться у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Результати перевірки оцінюються процесуальною особою, яка призначила перевірку.

Дії такої особи можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Отже, контролюючий орган, в такому випадку, не має повноважень на визначення суми податкового зобов'язання, ні в порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), що був чинним на час здійснення господарських операцій, що були предметом перевірки, ні відповідно до статті 54.3 Податкового кодексу України, що набрав чинності на момент здійснення перевірки.

Більш того, Кримінальний кодекс України визначає суб'єктом відповідальності за вчинення злочину лише фізичну особу (у тому числі службову), а не юридичну особу.

Відповідно, визначення ВАТ «ДзМЗБК» суми зобов'язання за результатами перевірки, призначеної слідчим прокуратури, є помилковим.

В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205,206 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі № 2а/0470/4696/11 -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 17 лютого 2012 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: М.А. Руденко