Ухвала суду № 24009396, 08.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 р. Справа № 125881/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від № 0000073540/0 від 07.09.2010 року та № 0000073540/1 від 11.11.2010 року (прийнятого за наслідками розгляду первинної скарги), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 670 384,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 5 411 369,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що ним належним чином було оформлено первинні бухгалтерські документи на підтвердження договірних відносин з ТОВ «Полі-Пром». Всі операції з контрагентом є реальними, товарними, а висновки податкового органу, відповідно, базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зазначає, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» є безпідставними, оскільки базуються на нібито неправомірності формуванні податкового кредиту ТОВ «Полі-Пром», що в свою чергу, формував свій податковий кредит, використовуючи податкові накладні інших контрагентів, які на сьогоднішній день нібито неможливо підтвердити. Чинним законодавством України на платника податків не покладено обов'язку з перевірки повноти та своєчасності сплати податкових зобов'язань контрагентами. Крім того, позивач зазначає, що згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь- яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області від 07.09.2010 року № 0000073540/0 та від 11.11.2010 року № 0000073540/1.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що дійсно 25.01.2010 року між позивачем та ТзОВ «Полі-Пром» було укладено договір поставки № 10/01/25-2к, згідно якого постачальник - ТзОВ «Полі-Пром» зобов'язувалось поставити та передати, а ТзОВ «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» зобов'язувалось прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості, відповідно до Специфікації до договору. Фактичний продаж позивачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні для такого роду документів реквізити. Згідно наданих платіжних доручень отриманий товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчать платіжні доручення. Належно оформлені податкові накладні, видані ТзОВ «Полі-Пром», яке на час здійснення господарських операцій з позивачем та проведення перевірки було зареєстроване у передбаченому законом порядку як платник ПДВ, не дають відповідачу законних підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач - Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Львівської області оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно отриманої з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відповіді від 22.06.2010 року № 2983/7/15-280 ТзОВ «Полі-Про» не звітується з березня 2010 року і зазначене підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Податковий кредит ТзОВ «Корпорація «КРТ» по податкових накладних, виписаних ТзОВ «Полі-Пром», сформовано безпідставно, так як при цьому були використані податкові накладні підприємств, які на сьогоднішній день не можливо підтвердити в зв'язку з тим, що підприємства ліквідовані або визнані банкрутами, або не знаходяться за юридичними адресами.

Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 ЦК України). Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 27.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Полі-Пром» за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 1038/234/33133794.

На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073540/0 від 07.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 081 753,00 грн., в тому числі основне зобов'язання - 11 670 384,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 5 411 369,00 грн. За наслідками розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073540/1 від 11.11.2010 року.

Як видно з акту перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» порушено п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 11 670 384,00 грн. Зокрема, відповідачем зроблено висновок про безтоварність господарських операцій, непідтвердження їх первинними документами за період з березня 2010 року по червень 2010 року з ТзОВ «Полі-Пром». Крім цього, відповідачем донараховано суму основного зобов'язання у зв'язку з тим, що ТзОВ «Полі-Пром» не відобразило податкові накладні по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» у податкових деклараціях за березень-червень 2010 року, відсутні дані щодо місцязнаходження контрагентів ТзОВ «Полі-Пром», зокрема ТзОВ «Метал-Інтеграл», яке в свою чергу сформувало податковий кредит від постачальників: ТзОВ «Техноградбуд» та ТзОВ «Вікторія», які знято з обліку, ТзОВ «Укрспецінвест», яке визнане банкрутом та знято з обліку. А постачальниками для ТзОВ «Укрспецінвест», в свою чергу, виступали: ТзОВ «Інфо-Інвест», яке відсутнє за юридичною адресою, яке в свою чергу формувало податковий кредит від ТзОВ «Фартгруп», відомості про яке не підтверджені.

Встановлено, що 25.01.2010 року між позивачем та ТзОВ «Полі-Пром» було укладено договір поставки № 10/01/25-2к, згідно якого постачальник - ТзОВ «Полі-Пром» зобов'язувалось поставити та передати, а ТзОВ «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» зобов'язувалось прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості, відповідно до Специфікації до договору. Відповідно до п. 1.3.1. договору поставки, виробником продукції є ВАТ «Дружківський завод металевих виробів» та ЗАТ «Северсталь-метиз».

На виконання п. 5.1. договору поставки, постачальник - ТзОВ «Полі-Пром» здійснювало поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції па адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці покупця. Завантаження продукції здійснювалося безпосередньо її виробником ВАТ «Дружківський завод металевих виробів», що підтверджується квитанціями про приймання вантажу до відправлення, наданими позивачем. З зазначених квитанцій про приймання вбачається, що власником вантажу є позивач, а поставка здійснювалась на ДП «Укрзалізничпостач», згідно з договором № ЦХП-05-00210-01 від 18.01.2010 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердженням відповідача про безтоварність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Полі-Пром» є безпідставним з огляду на те, що фактичний продаж позивачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні для такого роду документів реквізити. Згідно наданих платіжних доручень отриманий товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчать платіжні доручення. Належно оформлені податкові накладні, видані ТзОВ «Полі-Пром», яке на час здійснення господарських операцій з позивачем та проведення перевірки було зареєстроване у передбаченому законом порядку як платник ПДВ, не дають відповідачу законних підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Крім того, в разі, якщо контрагент чи його контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним на момент здійснення фінансово-господарських операцій законодавством не встановлено підстав для такого нарахування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 вказаного Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової декларації, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для отримання податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надає ться виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) встановлено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати обов'язкові реквізити. Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні, звіти про виконану роботу та акти прийому - передачі виконаних робіт, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправиість рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту позивачем є безпідставними, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі № 2а-4001/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація» «Колійні ремонтні технології» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.05.2011 року.