Рішення № 23997876, 15.05.2012, Апеляційний суд Херсонської області

15.05.2012

Справа №22-ц/2190/1466/2012 Головуючий в І інстанції:

Таранцов С.П.

Категорія: 20 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року травня місяця 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Майданіка В.В.

при секретарі: Гулько К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

15 липня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.12.2008 року, укладений між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_3, та стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 1500грн., 51грн. судових витрат та 120грн. ІТЗ.

Позов обґрунтував тим, що 15.12.2008 року його брат ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 11/20 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Площа частки житлового будинку, яка належала померлому, складає 55кв.м, житлова площа -29,4кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 брат помер, він є єдиним спадкоємцем. Вважає вказаний договір недійсним, оскільки брат страждав на психічне захворювання, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у момент укладення зазначеного договору.

Рішенням суду від 15 березня 2012 року позов задоволено. Суд вирішив визнати договір купівлі-продажу від 15.12.2008 року №3501 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 недійсним. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд при розгляді справи допустив процесуальні порушення ст.ст.27, 40, 44 ч.1, 74, 88 ч.1, 119 п. 7 ч.2, 120, 213, 215 п.2 ч.2, 218 ЦПК України та положень постанов Пленуму Верховного Суду України №12 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції? і №14 "Про судове рішення у цивільній справі? від 18.12.2009 року. Крім того, вказала, що суд безпідставно стягнув з неї на користь ОСОБА_4 1500грн. правової допомоги, оскільки така сума документально не підтверджена позивачем. Також вказала на те, що суд порушив строк розгляду справи, який тривав більше 1 року 8 місяців. Зазначила, що суд не звернув уваги на заперечення представника відповідача з посиланням на докази, які викликають сумнів запису нібито лікаря психіатра щодо наявності психічного захворювання у померлого ОСОБА_5

У своєму запереченні ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що в силу ч.3 ст.203, ч.1 215 ЦК України продавець ОСОБА_5 не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на час укладення договору купівлі-продажу від 15.12.2008 року.

Однак до такого висновку суд дійшов при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, що згідно з вимогами п.п.1 та 4 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 15.12.2008 року продавець ОСОБА_5 передав, а покупець ОСОБА_3 прийняла у власність 11/20 часток житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1. Цей житловий будинок "А? загальною площею 55,0кв.м -саманний, житловою площею 29,4кв.м. При ньому є: веранда "а? - кам'яна, господарча прибудова "А1? - з черепашнику, огорожа і споруди №1-3,5, 6, №І. Продаж 11/20 часток житлового будинку вчинено за 21909грн., що відповідає його вартості, визначеній Каховським БТІ, гроші продавець одержав від покупця до підписання договору (а.с.75).

Інші 9/20 частин вказаного будинку належать ОСОБА_6, чоловіку відповідачки (а.с.39), відповідно до договору купівлі-продажу від 14.09.1979 року (а.с.36-37).

Згідно з копією актового запису про смерть №08 від 05.01.2010 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до акту №2 посмертної судово-психіатричної експертизи Херсонської обласної психіатричної лікарні від 03.01.2012 року ОСОБА_5 страждав хронічним, стійким психічним розладом у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок хвороби головного мозку, що позбавляло його здатності у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент укладення спірного договору (а.с.226-244).

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з долученої до матеріалів справи при апеляційному розгляді справи інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тобто, жодна особа не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті позивач мешкав окремо від померлого ОСОБА_5, тому в силу ч.3 ст.1268 ЦК України не може вважатись таким, що прийняв спадщину після смерті останнього. При цьому, крім посилань позивача, відсутні навіть докази про родинні зв'язки останнього та спадкодавця.

Посилання позивача на довідку про склад його родини (а.с.29) як на доказ про родинний зв'язок не може братися до уваги через те, що ця довідка не підтверджує наявність дійсного факту, а саме, що померлий є братом позивача. Більш того, ця довідка підтверджує те, що в силу ч.3 ст.1268 ЦК України позивач, навіть якщо він і є братом померлого ОСОБА_5, не прийняв спадщину після смерті останнього.

Позивачем в силу ст.60 ЦПК України не доведено належними доказами, що він прийняв спадщину після смерті померлого ОСОБА_5, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5, також не доведено, які права його як спадкоємця порушує спірний договір купівлі-продажу, а тому має право на майно, яке належало померлому.

Суд же першої інстанції на це уваги не звернув і, незважаючи на вказане, прийшов до неправильного висновку про задоволення позову.

В силу ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п.5 абзацу 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними? від 6 листопада 2009 року N9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однак, як зазначено вище, позивач не довів те, що він є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням оспорюваного договору купівлі-продажу від 15.12.2008 року.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з позивача ОСОБА_4 на користь відповідачки ОСОБА_3 слід стягнути понесені нею судові витрати в розмірі 109грн.95коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.3, 60, 88, 303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.215 ч.3, ч.ч.1 і 2 ст.1269 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 109грн.95коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: