Постанова № 23993504, 19.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року № 2а-17460/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест», до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Публічне акціонерне товариство «Українська біржа», Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест»т(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України (надалі -Відповідач), треті особи ТОВ «Український центральний контрагент», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Публічне акціонерне товариство «Українська біржа», Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства, завдає шкоди охоронюваним правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Треті особи підтримали позовні вимоги Позивача, вважали за доцільне його задоволення.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Абріс-інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт № 28/22-025/31280357 від 20 травня 2011року (далі - акт перевірки). Проти висновків акту перевірки ТОВ «Абріс-Інвест»заперечувало. Однак всі заперечення були відхилені. В результаті на підставі нього акту складене податкове повідомлення-рішення № 0000422200/0 від 06.06.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, основними доводами Відповідача, на яких ґрунтуються його заперечення, є: - відсутність договорів купівлі-продажу цінних паперів, а відтак невизнання здійснених операцій купівлі-продажу цінних паперів; - відсутність руху грошових коштів по банківським рахункам Позивача, а тому вважає, що розрахунки за придбані цінні папери Позивач не здійснив, а значить отримав їх безоплатно, тобто, в подарунок.

Дослідивши матеріали судової справи, надані учасниками судового процесу докази, суд прийшов до висновку про те, що доводи Відповідача про порушення Позивачем законодавства, яке регулює специфіку здійснення взаємовідносин на ринку цінних паперів, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вступають в суперечність з приписами закону, з огляду про наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 650 Цивільного кодексу України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Діяльність фондових бірж регулюється Законом України Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок». Згідно ч. 2 ст. 24 цього Закону, торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила ПАТ «Українська біржа»існують і затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 18.11.2008р. № 1338 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 20.19 Правил, наслідком укладання біржової угоди в ETC є формування біржового контракту. Біржовий контракт (договір) є електронним документом, що укладається при посередництві ETC. Учасник торгів, підписавши Договір на проведення операцій на ринку цінних паперів, Договір про інформаційно-технічне забезпечення та Угоду про використання аналога власноручного підпису в ETC, погоджується з тим, що усі договори укладаються на біржі виключно на умовах, викладених у цих Правилах. Відсутність положень цих Правил у копії електронного договору, у вигляді документа на папері, посилання на ці Правила чи окремі положення цих Правил не свідчить про те, що договір укладений не у відповідності з цими Правилами.

Відповідно до пункту 20.17 Правил, на вимогу учасника біржових торгів Біржа може надати йому Виписку з реєстру угод, яка містить інформацію про угоди, укладені цим учасником на біржових торгах. Виписка з реєстру угод оформлюється в паперовому вигляді і затверджується печаткою Біржі та підписом уповноваженої особи Біржі.

Відповідно до пункту 20.16 Правил, Виписка з реєстру угод містить наступні відомості: ідентифікаційний номер угоди; - код цінного паперу; - міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера (ISIN); - дата та час реєстрації угоди в Реєстрі угод; - сукупність прав та обов'язків по угоді купівлі-продажу цінних паперів (купівля цінних паперів або продаж цінних паперів); - ціна одного цінного паперу; - сума угоди; - кількість цінних паперів; - дата проведення розрахунків по угоді.

Таким чином, в такому реєстрі містяться всі суттєві умови біржових угод.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до п. 2.3 (абзац 1) Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Наказ № 88), первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, тлумачення вимог щодо первинних документів є припустимим на підставі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Оскільки за наслідками торгів в ETC на біржі складається виписка з реєстру угод, кожний окремо взятий рядок виписки з реєстру угод, укладених на ПАТ «Українська біржа», є візуалізацією кожної окремо взятої угоди в розумінні ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,так як містить всі суттєві умови вказаних угод (назва цінного папера, його емітент, кількість цінних паперів, ціна одного цінного папера, сума угоди, дата виконання, контрагент - сторона договору).

Крім того, вказана виписка свідчить про факт укладання таких угод, оскільки в преамбулі до реєстру угод прямо зазначається: «ПАТ «Українська біржа»підтверджує, що біржові контракти укладені за результатами торгів, проведених з використанням електронної торговельної системи біржі відповідно до Правил ПАТ «Українська біржа»та підписані аналогами власноручних підписів контрагентів за цими біржовими контрактами».

Одночасно, суд прийшов до висновку про те, що наявність угод доводиться також тим, що вони спричинюють реальний рух коштів і цінних паперів, що віддзеркалюється у виписці про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах.

Зазначений підхід повністю відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно ч.1 ст. 9 цього Закону, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. По суті таким зведеним обліковим документом є Виписка з реєстру угод.

Окрім того, статус виписки з Реєстру угод як первинного документу підтверджений численними роз'ясненнями компетентних державних органів, а також експертизою.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про те, що біржові договори, укладені в електронній формі, є первинними документами в розумінні Податкового кодексу України, їх доказову силу не можна заперечувати виключно на підставі того, що він має електронну форму, як це зазначено в ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Доказом існування кожної окремо взятої угоди є рядок з виписки з реєстру угод, який (рядок) відповідає відповідним рядкам з виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах щодо руху коштів та цінних паперів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів.

Тобто, з цього визначення, наданого законом, при клірингу гроші ходять по рахунках у депозитарію, а не по рахунках у банку.

Згідно п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», учасник платіжної системи - юридична або фізична особа - суб'єкт відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи.

Отже, учасниками платіжної системи можуть бути не тільки банки.

Так, відповідно до постанови від 16.02.2010 р. №68 «Про надання Приватному акціонерному товариству "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (м. Київ) статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України», ПрАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (лише для обслуговування розрахунків за цінними паперами учасників фондового ринку) надано статус учасника системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) відповідно до Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006р. № 320 зі змінами (далі - Інструкція № 320)».

Отже, в сенсі розрахунків депозитарій є такою ж розрахунковою установою, як і банк, а рух коштів по депозитарію є розрахунком за цінні папери.

Механізм реалізації клірингових розрахунків прописаний в Положенні про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженому Рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. №1001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2006 р. за №1198/13072 і тому є обов'язковим для виконання (далі - Положення № 1001). Зазначимо також, що Положення № 1001 погоджене СБУ та Національним банком України.

Згідно з п. 3.4 Розділу VI Положення № 1001, у разі придбання цінних паперів клієнтом депозитарію його технічний субрахунок для обліку грошових зобов'язань за договорами щодо цінних паперів зменшується, а його контрагента збільшується на загальну вартість укладеного договору щодо цінних паперів. Одночасно в разі придбання цінних паперів клієнтом депозитарію його технічний субрахунок для обліку зобов'язань щодо цінних паперів за відповідним випуском (міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів) збільшується, а його контрагента зменшується на загальну кількість цінних паперів відповідно до договору щодо цінних паперів.

Таким чином, по такій схемі відбувається абсолютно очевидний рух коштів в оплату за отримані (придбані) цінні папери: рахунок цінних паперів збільшується, а рахунок грошових коштів зменшується. Зазначене видно на виписці про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах, яку надано та засвідчено Зберігачем (приклад наведений в додатку 9 до позовної заяви).

Отже, в силу ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також виданого на його виконання Положення № 1001,-

а) клірингові операції з цінними паперами неможливі без їх оплати;

б) оплата здійснюється шляхом перерахування коштів по технічних субрахунках

для обліку грошових зобов'язань, відкритих у депозитарію, а не у банку.

З іншого боку, згідно пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинним в період здійснення спірних операцій), під терміном «витрати»для цілей цього пункту слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Отже, в ході укладання клірингових угод за будь-яких умов у покупця виникає зобов'язання платити за придбаними цінними паперами, і це зобов'язання саме по собі створює витрати, оскільки для виникнення витрат, в силу цитованого пп. 7.6.3 достатньо нарахувати зобов'язання.

Що стосується відсутності взаємної заборгованості в обліку контрагентів, то зазначене пояснюється тим, що кліринг автоматично забезпечує взаємозалік. Зокрема, на це прямо вказується:-в ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні»(кліринг передбачає визначення взаємних

зобов'язань, що передбачає взаємозалік); - в п. 3.1 Розділу VI Положення № 1001 (для виконання розрахунків за договорами щодо цінних паперів за результатами клірингу (методу врегулювання взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік) депозитарій відкриває своєму клієнту

технічний рахунок).

Крім того, в Розділі І Положення № 1001 дано визначення «взаємозалік»- це процес, який може бути складовою частиною розрахунково-клірингової діяльності та здійснюється відповідно до даного Положення та внутрішніх документів клірингового депозитарію з метою визначення для кожного його учасника загальної суми поставки та отримання грошових коштів і загальної кількості поставки та отримання цінних паперів за результатами торгів на організаторі торгівлі.

Тобто, в процесі здійснення клірингу взаємні зобов'язання контрагентів погашаються, що в принципі відповідає також припиненню зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за наслідками розгляду справи судом встановлено, що біржові операції на ПАТ «Українська біржі»є реальними, належним чином задокументовані, реальність та наявність біржових угод підтверджується випискою з Реєстру угод, рух коштів та цінних паперів підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах, дані обох виписок повністю співпадають, безоплатна передача цінних паперів при клірингу неможлива, але рух коштів здійснюється не в банку а у депозитарію, згідно ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Одночасно суд звертає увагу на те, що твердження Відповідача про те, що Позивач повинен був виключити з витрат на придбання акцій витрати на придбання акцій ВАТ «Мактекс», яке було визнано банкрутом і відносно якого розпочато ліквідаційну процедуру, спростовані наступними нормами чинного законодавства.

Так, в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»немає жодної вимоги щодо будь - якого зменшення витрат у випадку відкриття відносно емітенту ліквідаційної процедури.

Більш того, твердження про те, що внаслідок визнання банкрутом емітента ВАТ «Мактекс»його акції не є підтвердженням майнових прав акціонера та відсутні підстави вважати цінними паперами, є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Внаслідок визнання емітента банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури емітент автоматично не припиняється, а випуск його акцій автоматично не скасовується. Ще повинна відбутися ліквідаційна процедура. Зокрема, згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 17.02.2011р. у справі № 33/1116 продовжено строк ліквідаційної процедури ВАТ «Мактекс», тобто ВАТ зберігається як юридична особа.

Згідно ч. 7 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», уразі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу. Отже, акціонер зберігає майнові права по відношенню до емітента - банкрута, оскільки може отримати частину його майна.

Згідно ч. 3 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю. Отже, акціонери емітента, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, мають і немайнове право, - призначити уповноважену особу для участі в роботі ліквідаційної комісії. Якщо ж такі права зникли, то як акціонери призначать свого представника.

Таким чином, із спеціального закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»слідує, що акціонер емітента, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру: - зберігає майнове право - отримати частину майна, що залишається після

розрахунку з кредиторами; - зберігає немайнове право - брати участь у визначенні уповноваженої особи акціонерів в процедурі банкрутства.

Отже, в даному випадку акція зберігає свої властивості щодо встановлення взаємовідносини між емітентом та власником і посвідчує певні майнові та немайнові права. Тобто, якщо припустити, що в момент відкриття ліквідаційної процедури акцій вже не існує, то неможливо визначити, як акціонер реалізує визначені законом права в процедурі ліквідації юридичної особи.

Крім того, вичерпний порядок дій при ліквідації емітента встановлює норма пп. 7.8.9 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно цієї норми, у

разі коли під час розподілу ліквідаційною комісією коштів чи майна платника податку, що

ліквідується, власник корпоративних прав отримує кошти або майно, сума (для майна -

звичайна вартість) яких відрізняється від суми витрат, понесених таким платником на

придбання таких корпоративних прав, то сума такого перевищення включається до складу

валових доходів такого платника податку, а від'ємна сума включається до складу його

валових витрат.

Тобто збільшення доходів виникає тільки у випадку, якщо акціонер отримав майно вартістю вище, ніж понесені витрати. Витрати ж самі по собі ніколи не перетворюються в доходи.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень рішень.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000422200/0 від 06.06.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Абріс-Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000742200 від 10.11.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Абріс-Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

4. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 28 грн. 30 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс - інвест»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур