Постанова № 23992705, 01.03.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р. Справа № 2a-4106/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

за участю представників сторін:

позивача -Остапюка М.П.,

відповідача -Федорців О.О., Родичевої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Русич»

до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 року за №0022041501, податкової вимоги від 22.11.2011 року за №2845, рішення про опис майна у податкову заставу від 12.01.2012 року за №762/10/24-150/237,-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Русич» (надалі -ТОВ «Підприємство «Русич», позивач) звернулося з вказаним адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківськ (надалі -відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»та статті 150 Податкового кодексу України оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2011 року за №0022041501 неправомірно зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 111698,00 грн. за другий квартал 2011 року. Враховуючи те, що за результатом розрахунку об'єкта оподаткування позивача за підсумками першого кварталу 2011 року було від'ємне значення, то його сума підлягала включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Також, у зв'язку із тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не набрало чинності відповідач протиправно виніс податкову вимогу від 22.11.2011 року за №2845 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.01.2012 року за №762/10/24-150/237.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов.

Представники відповідача проти позову заперечили та, кожен окремо, пояснили суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно, оскільки, відповідно до норм частини 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»Прикінцевих положень Податкового кодексу України (надалі -Кодексу) та пункту 150.1 статті 150 Кодексу позивач при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року неправомірно включив від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в розмірі 1132639,00 грн. Вказаними нормами встановлено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тому, переносити від'ємне значення об'єкта оподаткування отримане у 2010 році в інші, крім першого кварталу 2011 року, звітні податкові періоди Кодексом не передбачено.

Також, податкова вимога від 22.11.2011 року за №2845 та рішення про опис майна у податкову заставу від 12.01.2012 року за №762/10/24-150/237 винесені ДПІ в місті Івано-Франківськ правомірно, оскільки на момент їх прийняття, крім податкових зобов'язань, встановлених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за ТОВ «Підприємство «Русич»рахувався борг в сумі 49,42 грн., нарахований платником податків самостійно за податковою декларацією №183770 від 09.11.2011 року.

У зв'язку з цим, просили відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Русич»є юридичною особою, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 22197144. Підприємство є платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів, встановлених законом, в тому числі, податку на прибуток. Позивач перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції міста Івано-Франківськ.

25.10.2011 року ДПІ в місті Івано-Франківськ проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за другий квартал 2011 року. За результатами перевірки складений акт за №9266/15-1/22197144 (а.с. 11-12).

Відповідно до вказаного акта, перевіркою податкової декларації з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2011 року, з врахуванням даних податкових декларацій з цього податку за 2010 рік, виявлена помилка при заповненні рядка 06.6 декларації, а саме: враховано суму 111698,00 грн., яка є від'ємним об'єктом оподаткування за 2010 рік. Тобто, платником податків у складі витрат другого кварталу 2011 року враховані збитки на зазначену суму, отримані внаслідок господарської діяльності протягом 2010 року. Внаслідок чого, позивачем порушені норми пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

На підставі акта №9266/15-1/22197144 від 25.10.2011 року ДПІ в місті Івано-Франківськ 08.11.2011 року винесла податкове повідомлення-рішення за №0022041501, відповідно до якого ТОВ «Підприємство «Русич»встановлена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25691,00 грн. (а.с. 10).

На переконання суду, вказаний висновок податкового органу, викладений в акті від 25.10.2011 року за №9266/15-1/22197144 та прийняте ним 08.11.2011 року податкове повідомлення-рішення за №0022041501 повністю узгоджуються з нормами Податкового кодексу України та практикою розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, з врахуванням від'ємного значення такого об'єкта, отриманого за результатами господарської діяльності платника податків у минулих звітних періодах, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Кодексу встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно пункту 37.1 статті 37 Кодексу підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Кодексу).

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України розділ ІІІ цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно пункту 2 цього підрозділу з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий четвертий квартали 2011 року.

Пунктом 3 встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Відповідно до абзацу 2 вказаного вище пункту, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналізуючи вказану вище норму закону та враховуючи поняття, закладене законодавцем у термін «отриманого», суд дійшов висновку про те, що платник податків при розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток за другий квартал 2011 року може враховувати від'ємне значення такого об'єкта оподаткування, отримане за результатами господарської діяльності лише у першому кварталі цього року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що змістовне навантаження терміну «отриманий»різниться від терміну «облікований». Тому, при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за другий квартал 2011 року враховувати від'ємне значення такого об'єкта обліковане у першому кварталі цього року та яке отримане внаслідок господарської діяльності платника податку протягом 2010 року, неправомірно.

Також, суд зазначає, що правовідносини позивача щодо оподаткування прибутку підприємств до 01.04.2011 року були регламентовані нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94 (надалі -Закон), із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону в 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 вказаного Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України з 01.04.2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 року за №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип слід розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, у зв'язку з набранням 01.04.2011 року чинності розділу III Податкового кодексу України та відсутністю в ньому норми про врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що отриманий платником податку за перший квартал цього року, таке від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що обліковане у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого кварталу та подальших звітних податкових періодів 2011 року, не включається.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні вказані вище фактичні обставини даної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позивач неправомірно включив до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 111698,00 грн., яка є від'ємним об'єктом оподаткування за 2010 рік.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що висновок податкового органу, викладений в акті камеральної перевірки від 25.10.2011 року за №9266/15-1/22197144 та прийняте ним 08.11.2011 року податкове повідомлення-рішення за №0022041501 відповідають нормам закону.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 22.11.2011 року за №2845 і рішення про опис майна у податкову заставу від 12.01.2012 року за №762/10/24-150/237, судом установлено наступне.

22.11.2011 року ДПІ в місті Івано-Франківськ винесена податкова вимога форми «Ю»за №2845 щодо суми боргу позивача в розмірі 25740,42 грн. (а.с. 101).

Вказана сума боргу складається із суми, визначеної податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 08.11.2011 року за №0022041501, відповідно до якого ТОВ «Підприємство «Русич»встановлено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25691,00 грн. та із суми 49,42 грн., не сплаченої позивачем за податковою декларацією №183770 від 09.11.2011 року (а.с. 103-104, 106-107).

Оскаржувана податкова вимога направлена позивачу та вручена йому 19.11.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 101).

У зв'язку з несплатою позивачем податкового боргу, який складається із суми встановленої податковим органом та задекларованої самостійно суми податків, 12.01.2012 року ДПІ в місті Івано-Франківськ прийняте рішення за №762/10/24-150/237 про опис майна у податкову заставу (а.с. 73).

Порядок надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу регламентовані нормами Податкового кодексу України (надалі -Кодекс).

Так, відповідно до вимог статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно норм статті 89 Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Тому, на переконання суду, оскаржувані податкова вимога від 22.11.2011 року за №2845 і рішення про опис майна у податкову заставу від 12.01.2012 року за №762/10/24-150/237 податковим органом прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини даної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, позов безпідставний, необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 30.01.2012 року за клопотанням позивача вжиті заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення рішення ДПІ в місті Івано-Франківськ про опис майна ТОВ «Підприємство «Русич»у податкову заставу від 12.01.2012 року за №762/10/24-150/237. На даний час необхідність таких заходів відпала та їх слід скасувати.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 117, 118, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заходи забезпечення адміністративного позову відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року в справі №2а-4106/11/0970 - скасувати.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова в повному обсязі складена 06.03.2012 року.