Ухвала суду № 23992232, 03.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13110/11/0170/11

03.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представників позивача: ОСОБА_2 довіреність № 001/3 від 10.01.12

ОСОБА_3 довіреність №001/5 від 20.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 16.12.11 у справі № 2а-13110/11/0170/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(вул.Десантників, 1, смт.Приморський, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98176)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул.Кримська, 82-В, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул.Севастопольска, 21, м.Сімферополь, АР Крим, 95000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.11 позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АРК від 14.10.2011:

- №0000522304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 1357001грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 339250,25грн;

- №0000532304 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 104546грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26136,50грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представники позивача просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні Окружного адміністративного суду АРК. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання, яке не підтверджено доказами в обґрунтування викладених в ньому обставин. Крім того, чинне законодавство не обмежує коло представників юридичної особи при розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належними чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.195, ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «ФСК «Море»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період січень, квітень, травень, червень 2011р., за результатами якої складено акт №2047/23-4/14309008 від 07.10.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення п. 200.1, п.200.4, п.200.14 ст.200, п.14 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011року на суму 1357001грн.(яка виникла за рахунок від'ємного значення що декларувалось у червні 2011року), яку в порушення п.200.14 ст.200 ПК України не було заявлено до бюджетного відшкодування в червні 2011року. Також встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.104 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011року на суму 104546грн.

За результатами перевірки на підставі акту №2047/23-4/14309008 від 07.10.2011 відповідачем 14.10.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000522304 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року на 1357001грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 339250,25грн. і №0000532304 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 104546грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 26136,50грн.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що за встановлених обставин та наданих сторонами доказів позивачем не були допущені встановлені податковим органом порушення за перевірений період формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутнє завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року. Висновки податкового органу є необґрунтованими та не відповідають закону.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Відповідач єдиною підставою для висновку щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 1357001грн. вказує недотримання вимог п.14 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого позивач мав право заявити цю суму до бюджетного відшкодування у червні 2011року, оскільки суми ПДВ були сплачені позивачем контрагентам або до Державного бюджету України саме у червні 2011 року.

При цьому, податковим органом не встановлено будь-яких інших порушень формування податкового кредиту у червні 2011 року, на підставі якого заявлене бюджетне відшкодування у липні 2011 року. Так, актом перевірки від 07.09.2011р. за №1761/23-4/14309008 підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 1398870грн. за червень 2011року. Тобто, податковим органом встановлено всі необхідні умови, які передбачені ПК України, та які дають право позивачу на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011р. на суму 1398870грн., зокрема сплата податку контрагентам або до державного бюджету, отримання товарів (робіт, послуг) та використання їх у подальшій господарській діяльності позивача в межах оподатковуваних операцій, відповідність вимогам закону податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит у червні 2011 року. Також підтверджено висновками, викладеними в акті перевірки №2047/23-4/14309008 від 07.10.2011, факт оплати позивачем в повному обсязі отриманих товарів, робіт, послуг відповідно до податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, а в подальшому заявлене бюджетне відшкодування.

На думку податкового органу, на підставі зазначеного пункту Перехідних положень Податкового кодексу України, позивач мав право заявити до бюджетного відшкодування у червні 2011року суми ПДВ, які сплачені ним контрагентам або до бюджету саме в червні 2011року. Оскільки позивач своїм правом не скористався та занизив суму бюджетного відшкодування за червень 2011 року, то відповідно до пп.«а»п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України вважається, що він відмовився від отримання таких суми ПДВ, як бюджетного відшкодування, та має право врахувати їх згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Проте, такі висновки податкового органу є помилковими.

Пунктом 14 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1 статті 200 цього Кодексу, по підприємствах суднобудування і літакобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.

Зазначена норма повністю узгоджується із загальним правилом відшкодування ПДВ, яке визначено у п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, згідно якого відшкодування податку здійснюється у періоді, наступному за періодом, в якому виникло від'ємне сальдо податку.

Враховуючи, що від'ємне сальдо податку виникло у позивача у червні 2011 року,позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування у липні 2011 року суми ПДВ, які були сплачені контрагентам або до Державного бюджету України у червні 2011року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірне зменшення податковим повідомленням-рішенням №0000522304 від 14.10.2011 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011року на суму 1357001грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 339250,25грн.

Щодо правильності формування позивачем податкового кредиту, податковим органом встановлено завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 року на суму 104546грн. Такі висновки ґрунтуються на тому, що згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі на рівні ДПА України»в липні 2011 року встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями контрагентів та податковим кредитом ВАТ «ФСК «Море»на загальну суму 73751грн. До складу податкового кредиту за липень 2011 року включено ПДВ на загальну суму 30975грн. на підставі податкових накладних від постачальників, які не знаходяться за юридичною адресою.

Але, такі висновки податкового органу не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, з положень якого, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених норм слідує, що єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна. Тобто право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, елементом чого є включення відповідних показників у декларації з податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. В зв'язку з чим, зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та в подальшому відшкодування ПДВ, якщо він виконав всі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит з податку на додану вартість, встановлено, що зазначені податкові накладні відповідають усім вимогам Податкового кодексу України, щодо належного оформлення податкових накладних. В акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих позивачу постачальниками.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за липень 2011 року відповідно до вимог встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в заявлених межах не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.11 у справі № 2а-13110/11/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова