Ухвала суду № 23992182, 24.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3229/10/11/0170

24.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим"- ОСОБА_2, НОМЕР_1, виданий Олександрійським МВУ МВС України в Кіровоградській області 04.09.96, довіреність № б/н від 11.10.10

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 01.06.11 у справі №2а-3229/10/11/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат"Крим" (вул. Г.Сталінграда, 12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.06.11 позов Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0010062301/0 від 05.08.2009, №0010062301/1 від 16.10.2009, та податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0010062301/2 від 29.12.2009 про визначення Публічному акціонерному товариству "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 925501,50грн. (за основним платежем 617001,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 308500,50 грн.).

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.06.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідачі не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено акт №6941/23-2/05513847 від 27.07.2009, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 617001грн., у тому числі за травень 2008р. на суму 617001грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Сімферополі прийняте податкове повідомлення-рішення №0010062301/0 від 05.08.2009, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 925501,50грн., у тому числі 617001грн. за основним платежем, 308500,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження скарги платника податків залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін. У зв'язку з чим ДПІ у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0010062301/1 від 16.10.2009,

СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0010062301/2 від 29.12.2009.

Донараховуючи податкові зобов'язання податковий орган дійшов висновку, що проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 16 Декларації "коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" усього у сумі 617001грн., у тому числі за травень 2008р., у сумі 617001грн. з підстав не підтвердження податковими накладними сум коригування податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2008р. На думку відповідача, податкові накладні виписані в лютому-жовтні 2006 року, не є підтвердженням податкового кредиту у травні 2008 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що право на податковий кредит з ПДВ у сумі 617001 грн. виникло у ВАТ "ПБК "Крим" з дати отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання теплової енергії. Позивач скористався правом на зазначений податковий кредит у травні 2008р., тобто у межах строку давності (1095 днів), встановленого п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону №2181.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та надана ним вірна правова оцінка, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.01.2003 року між ВАТ «ПБАК «Крим»(Споживач) та СФ «Променерговузел»ОП «Кримтеплокомуненерго»(Постачальник) був укладений договір №3 на предмет постачання теплової енергії у вигляді пару на технологічні потреби споживача (а.с. 36-40, т.2).

Проведеною у справі судово-бухгалтерською експертизою встановлено, що за період лютий-жовтень 2006р. ВАТ «ПБАК «Крим»отримав теплову енергію за договором №3 загальним обсягом 11029,811 Гка. За тарифами, що вказані у рахунках постачальника, вартість теплової енергії, отриманої споживачем складає 6210892,61грн., у т.ч. ПДВ 1035148,79грн.

Тарифи, застосовані постачальником при розрахунку вартості теплової енергії за договором №3 за лютий-жовтень 2006 року, були введені Постачальником в односторонньому порядку, шляхом надіслання споживачу наказів Генерального директора СФ «Променерговузел»ОП «Кримтеплокомуненерго»щодо зміни тарифів.

Накази Генерального директора СФ «Променерговузел»ОП «Кримтеплокомуненерго»щодо зміни тарифів базувались у тому числі на Постанові Ради міністрів АР Крим від 12.05.2004р. №191 «Про внесення змін і доповнень до Постанови Ради міністрів АР Крим від 22 серпня 2000 року №277 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги», згідно п. 1.1 якої керівникам підприємств, що виробляють теплову енергію надано право включати в тарифи для інших споживачів (крім населення) суму витрат на надання послуг населенню в частині, що не відшкодовується бюджетом.

Позивач не погодився з новими тарифами та звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсним п.1.1 Постанови Ради міністрів АР Крим №191 від 12.05.2004.

Постановою Господарського суду АР Крим від 06.07.2006 по справі №2-20/8739-2006А було визнано недійсним п. 1.1 Постанови Ради міністрів АР Крим №191 від 12.05.2004. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 постанову Господарського суду АР Крим від 06.07.2006 по справі №2-20/8739-2006А було скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 касаційне провадження за касаційною скаргою ВАТ ПБК «Крим»на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 закрито, у зв'язку з відмовою від касаційної скарги.

В свою чергу ОП «Кримтеплокомуненерго»звернувся до Господарського суду АР Крим про стягнення з ВАТ «ПБК «Крим»заборгованості за теплову енергію, отриману у лютому-жовтні 2006 року. Так, рішеннями Господарського суду АР Крим у справі №2-2/4416-2007 від 10-17 липня 2007, у справі №2-28/723-2008 від 03 березня 2008 стягнуто з ВАТ «ПБК «Крим»на користь ОП «Кримтеплокомуненерго»заборгованість за спожиту теплоенергію, яка виникла внаслідок зміни тарифу.

У січні 2008р. між ВАТ «ПБК «Крим»та ОП «Кримтеплокомуненерго»була укладена угода №1 від 16.01.2008, згідно з якою ВАТ «ПБК «Крим»відмовилося від судового оскарження п.1.1 Постанови Ради міністрів АР Крим №191 від 12.05.2004р. та отримало розстрочку на погашення заборгованості за теплову енергію (а.с.74, т.2).

У бухгалтерському обліку в лютому-жовтні 2006 року ВАТ «ПБК «Крим»відобразив витрати на придбання теплової енергії, отриманої за лютий-жовтень 2006 року, за тарифами, що діяли до їх одностороннього підвищення з боку Постачальника, а саме у сумі 2448894,84грн., у тому числі ПДВ 408149,15грн.

06.05.2008 директором ВАТ «ПБК «Крим»у зв'язку із отриманням ухвали ВАС України від 27.02.2008р., видано наказ №82 щодо нарахування у бухгалтерському обліку ВАТ «ПБК «Крим»витрат (різниці тарифів) на придбання теплової енергії, отриманої за лютий-жовтень 2006р. у сумі 3702006,27грн. у т.ч. ПДВ 617001,05грн., нарахування у податковому обліку податкового кредиту у сумі 617001,05грн. на підставі податкових накладних, отриманих у лютому-жовтні 2006р., у частині ПДВ, що не було включено до складу податкового кредиту за минулі періоди.

Різниця тарифів у сумі 3702006.27грн., у тому числі ПДВ 617001,05грн. на теплову енергію, отриману у лютому-жовтні 2006 року, була визнана ВАТ "ПБК "Крим" та стала договірною лише у травні 2008 року і тому саме у травні 2008 року позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 617001грн.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до травня 2008 року позивач не мав підстав для включення зазначеної суми ПДВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку із тим що не була визначена договірна вартість поставленої теплової енергії.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п.7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, з положень якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених норм слідує, що єдиною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна, тобто право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної.

Закон не ставить право платника податку на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від того в якому періоді виписані податкові накладні. Вищезазначені податкові накладні включені позивачем до складу податкового кредиту в межах строку давності 1095 днів, який передбачений ст.15 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент формування позивачем податкового кредиту).

Як вбачається із матеріалів справи, податкові накладні суми ПДВ по яких були виключені відповідачем зі складу податкового кредиту позивача на загальну суму 617001,00грн. у зв'язку із тим, що виписані в іншому періоді, відповідають вищезазначеним нормам Закону України "Про податок на додану вартість», та виписані платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Крім того, проведеною у справі судово-бухгалтерською експертизою (експертний висновок №42/10 від 31.03.2011) підтверджується, що теплова енергія обсягом 11 029,811 Гка, та вартістю за тарифами постачальника 6 210 892,61грн., в тому числі ПДВ 1 035 148,79грн., отримана у лютому - жовтні 2006року за договором №3, була оплачена грошовими коштами у розмірі 3 900 099,05грн., в тому числі ПДВ у розмірі 650 016,51грн., а решта вартості у розмірі 2 310 793,56грн., у тому числі ПДВ 385 132,26грн. обліковується як заборгованість позивача перед СФ «Променерговузол»ОП «КТКЕ»станом на 01.01.2010р. та планується до погашення відповідно до графіку розстрочки. Отримання позивачем зазначеної теплової енергії та її використання у господарській діяльності у повному обсязі підтверджується документами бухгалтерського обліку позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач скористався правом на податковий кредит у травні 2008 року, тобто у межах строку давності (1095 днів), встановленого п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст.15 Закону №2181.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.06.11 у справі № 2а-3229/10/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова