Ухвала суду № 23992167, 28.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15291/10/6/0170

28.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, ОСОБА_2, довіреність від 12.01.2010

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському район Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 14.07.11 у справі № 2а-15291/10/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вином»(вул.Леніна, 128, с.Віліне, бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98433)

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул.Сімферопольська, 3, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино»задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 року №000508233 про застосування санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Крим Вино»у сумі 718323,64грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з мотивів викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 №000508233 до позивача на підставі акту перевірки №0530/06/25/23/36551352 від 20.10.2010 застосовані фінансові санкції за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95- ВР від 06.07.1995 ( далі Закон - № 265) на загальну суму 718323,64грн.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що позивач здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями у господарський одиниці - складі, розташованого за адресою м.Житомир, вул..П.Саксаганського, 4. У ході перевірки встановлено факт відсутності обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), накладні та будь-які інші документи, що підтверджують надходження товару на місці реалізації відсутні. До акту додана відомість залишків товарних запасів на суму 359161,82грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання) позивачем не вчинено. Знаходження товару на складі позивача підтверджується відповідними накладними, яки не витребовувалися податковим органом у ході перевірки у відповідальних за ведення бухгалтерського обліку осіб. Крім того, посадові особи податкового органу, що здійснювали перевірку, діяли з перевищенням наданих законом повноважень, здійснивши зняття фактичних залишків товарів, що не віднесено законом до повноважень та компетенції органів державної податкової служби.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Статтею 6 Закону №265 визначено, що облік товарних запасів фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності ведеться в порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (його філією, відділенням, іншим відособленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням ( стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, установлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 21 Закону №265 (яка діяла на час винесення спірного рішення) передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2 статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, відносяться накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи встановлено, що знаходження товару позивача на складі у м.Житомир по вул.Саксаганського, 4 підтверджується накладними на внутрішнє переміщення №АФ-00027 і №АФ-00029 від 01.09.2010, №АФ-00033 і №АФ-00035 від 07.10.2010, накладною №14405 від 13.10.2010, накладними на внутрішнє переміщення №АФ-00037 і №АФ-00038 від 11.10.2010.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що вказані накладні підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п.12 ст.3 Закону №265.

Також вірним є висновок суду першої інстанції, що посадові особи податкового органу при проведенні перевірки діяли з перевищенням наданих законом повноважень, здійснивши зняття фактичних залишків товарів, що не віднесено законом до повноважень та компетенції органів державної податкової служби.

Відповідно до п.15 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом -у присутності понятих та представників підприємств, установ та організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного у протоколі.

Отже, органи державної податкової служби не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію товарів без повідомлення та отримання дозволу на це керівництва підприємства, що перевіряється.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що порушення вимог п.12 ст.3 Закону №256, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції з посиланням на підтвердження матеріалами справи, позивачем не вчинено.

Враховуючи, що відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів правомірності прийнятого спірного рішення про застосування фінансових санкцій, висновки суду першої інстанції є правильними.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановивши обставини справи, дав їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.11 у справі № 2а-15291/10/6/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 року

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова