Ухвала суду № 23992166, 28.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-524/11/11/0170

28.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

представника позивача, ОСОБА_2, довіреність №9410/10/10-0 від 25.08.2011

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 14.07.11 у справі № 2а-524/11/11/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм.Ульянова, буд.2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

до Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт»(пл. Моряків, 1, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2011 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АРК про стягнення заборгованості в сумі 211601,30грн. відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити за викладеними в ній мотивами.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у м.Євпаторії проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприжємсвта «євпаторійський морський торгівельний порт», за наслідками якої складено акт №940/23-2/01125583 від 02.06.2010.

Зазначеним актом встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п. 4.2 ст. 4 Закону України 03.04.97 г. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", унаслідок якого позивач завищив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216052грн.,

- пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", унаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 472000грн.

На підставі зазначених висновків акта перевірки відповідачем прийнято 09.11.2010 рішення №0000012302 та №0000022302, якими із посиланням на п. 4.3 ст. 4, а також пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181), із застосуванням непрямих методів, було визначено:

- податковим рішенням №0000022302 податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 110033,30грн., утому числі 84641грн. з основного платежу та 25392,30грн. штрафних (фінансових) санкцій,

- та податковим рішенням №0000012302 податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101568грн., у тому числі 67712грн. з основного платежу та 33856грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для прийняття вказаних податкових рішень стали наступні обставини:

Згідно договору №62 від 01.04.2009 позивач реалізує морський пісок з кар'єру на оз.Донузлав на умовах франко-борт рефулерних судів ТОВ «Чорноморстройсервіс», вартість піску складає 20,00грн. з ПДВ за одну тону піску на борту судна. Але фактично ціна реалізацій 1 тони піску, яка затверджена наказом начальника ДП «Євпаторійський міський торгівельний порт»№113 від 05.05.2009 на умовах продажу франко-борт судно становить в сумі 25,00грн. за 1 тону.

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що за період з 01.07.2009 по 01.08.2009 згідно договору позивачем реалізований морський пісок ТОВ «Чорноморстройсервіс»за ціною нижче ніж ціна, яка встановлена наказом порту №113 від 05.05.2009. Так, морський пісок в кількості 27084,940тн. реалізований ТОВ «Чорномростройсервіс»за ціною 20,00грн. з ПДВ за 1 тону на суму 451415,67грн., ПДВ 90283,13грн. Таким чином, реалізація за заниженою вартістю призвела до не донарахування і відповідно недоотримання портом доходів в сумі 338561,75грн. та заниження відповідно податкових зобов'язань.

Разом з тим, податковий орган вважає, що згідно аналогічних укладених договорів між портом та іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг з перевалки піску на причалах оз.Донузлав (Північна коса), а також наказу начальника ДП «Євпаторійській морський торгівельний порт»від 05.05.2009 №113 «Про введення в дію цін на пісок»з 01.05.2009 були встановлені відпускні ціни на послуги франко-борт судів у причалів п/п «Кримський»для контрагентів з обсягом доставки понад 100000 тон щорічно в розмірі 35грн. з ПДВ.

Але, податковим органом не прийнято до уваги при проведенні перевірки, іншого наказу №81 від 27.03.2009 начальника ДП «Євпаторійський морський торгівельний порт»«Про введення в дію цін на пісок», яким були встановлені акордні ціни на складові операції продавця піску морського, які у сукупності й складають звичайну ціну з відпуску такого товару, встановлену наказом №113 від 05.05.2009.

Так, відповідно до зазначеного наказу №81 відпускні ціни встановлені на наступні послуги з урахуванням ПДВ за 1 тону товару - франко-бот судно в розмірі 20,00грн., відвантаження піску на склад п/п «Кримський»в Донузлаві (Коса Північна) -7,25грн., завантаження піску на морський транспорт зі складу на п/п «Кримський»на Донузлаві -7,25грн., завантаження на автомобільний транспорт зі складу п/п «Кримський»на Донузлаві (Коса Північна) -12,25грн., зберігання піску на складі п/п «Кримський»в Донузлаві (Коса Північна) - 0,50грн., зберігання та зміряння ваги товару на складі п/п «Кримський»в Донузлаві (Коса Північна) -4,50грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення про застосування непрямих методів визначення звичайної ціни піску морського за договором від 01.04.2009 №62, ДПІ у м.Євпаторії порушила межі визначеної компетенції щодо порядку застосування непрямих методів та не довела суду у контексті положень ст.ст.71, 72 КАС України правомірності прийнятих рішень про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181 методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами врегульовано ст. 4 Закону N 2181. Зазначений Закон містить вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів та передбачає, що застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону).

Так, відповідно до пункту 4.3.1. статті 4 Закону якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Зі змісту акту перевірки не вбачається, на підставі яких саме норм податковий орган визначив звичайну ціну з урахуванням приписів ст.4 Закону України №2181.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування податковим органом при прийнятті рішення від 09.11.2010 №0000022302 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін саме п.7.1.1 ст.7.1 ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»є протиправним, оскільки не доведено факт порушення підприємством саме цієї норми Закону.

Так, підпунктом 7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону передбачено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Поняття бартерної операції визначено п.1.19 ст.1 цього Закону, відповідно до якої бартер (товарний обмін) -господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (робот, послуги) у будь-якій формі, іншій ніж грошова включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Однак, акт перевірки не містить, а податковим органом не надано належних доказів того, що відповідачем в рамках договору №62 від 01.04.2009, укладеного з ТОВ «Чорноморстройсервіс», були здійснені саме бартерні операції, тобто позивачем не доведено отримання портом від ТОВ «Чорноморстройсервіс»будь якого виду компенсації, у будь-якій формі, в іншій ніж грошова, за поставлений пісок.

Крім того, згідно з п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону (у редакції, яка діяла на час проведення перевірки) у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону про прибуток (із урахуванням змін та доповнень) містить наступні положення щодо терміну "звичайна ціна".

Так, відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону про прибуток обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Проте в акті перевірки позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснював реалізацію морського піску іншим контрагентам за ціною вище ніж 20,00грн. за тонну на тих самих умовах, на яких було здійснено відвантаження піску ТОВ «Чорноморстройсервіс»за договором №62 від 01.04.2009, та ціна за вказаним договором не є звичайною.

Таким чином, судом першої інстанції постановлено обгрунтований висновок, що наказ №113 начальника ДП «Євпаторійській морський торгівельний порт»від 05.05.2009 покладений в основу висновків податкового органу про реалізацію відповідачем товару за заниженою вартістю не може бути належним доказом щодо звичайної ціни здобутого піску оскільки не містить переліку змісту послуг, які входять до калькуляції загальної собівартості проданого товару порівняно з калькуляцією акордних цін, встановлених наказом №81 від 27.03.2009. Будь-яких інших доказів на підтвердження невідповідності вартості реалізованого ТОВ «Чорноморстройсервіс»піску морського за договором №62 від 01.04.2009 рівню звичайних цін позивач не надав.

На підставі викладеного правомірним вбачається постановлений судом першої інстанції висновок, що позивач визначив суми податкових зобов'язань відповідача внаслідок застосування звичайних цін з недотриманням вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для стягнення необґрунтовано нарахованих податкових зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановивши обставини справи, дав їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.11 у справі № 2а-524/11/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 року

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова