Постанова № 23987318, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3433/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції Чернігівської області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулися у суд з позовом до Головного управління юстиції Чернігівської області, у якому просили скасувати постанову про накладення штрафу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем без поважних причин не було виконано вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження, а реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що 13.04.2011 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа, виданого 25.03.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити перерахунок ОСОБА_3 недосплаченої суми одноразової компенсації згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та забезпечення відповідних виплат.

Зазначеною постановою позивачу було встановлено строк для добровільного виконання рішення суду в семиденний строк з дня отримання постанови. Однак, в строки, встановлені державним виконавцем для добровільного виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 2-а-3885/10, позивач рішення не виконав, що і стало підставою для винесення державним виконавцем постанови від 15.06.2011 року про накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником.

Обговорюючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів зважає на таке.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до приписів абзацу першого ч. 2 ст. 5 цього Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 2 статті 24 вищенаведеного Закону закріплено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що накладення стягнення у вигляді штрафу за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії можливе тільки у разі такої бездіяльності без поважних причин.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, з моменту відкриття виконавчого провадження, позивачем проводились дії щодо виконання рішення суду, а саме рішення Деснянського районного суду м. Чернігова виконано в частині проведення перерахунку ОСОБА_3 недосплаченої суми одноразової компенсації згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та забезпечення відповідних виплат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність з боку позивача невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради -задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року - скасувати.

Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу від 15.06.2011 року ВП №25836254.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Земляна Г.В.

Петрик І.Й.