Ухвала суду № 23987142, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5772/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Служба міжнародних автомобільних перевезень»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року № 0011192305, № 0011202305.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Служба міжнародних автомобільних перевезень»(далі - позивач, ДП «СМАП») пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2010 року № 0011202305, № 0011192305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 30 вересня 2010 року по 10 листопада 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ДП «СМАП»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 959/1-23-30-33880040 від 24 листопада 2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

10 грудня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011202305 , яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 62 757,52 грн. (4 480,00 грн. + 26 898,76 грн. х 2) за порушення п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (том 1 а.с.9); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0011192305, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 462 683,30 грн. (291 381,66 грн. х 5) за порушення п.п. 1, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. № 265/95-ВР (том 1, а.с.10).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 09 лютого 2011 року № 1200/10/25-214 скаргу позивача було задоволено, скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10 грудня 2010 року № 0011192305 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн. (за не роздрукування фіскальних звітних чеків за 05.01.2009 р., 06.01.2009р., які були вихідними днями).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 31 березня 2011 року № 6311/6/25-0415 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які є предметом оскарження у даній справі, з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 09.02.2011р. № 1200/10/25-214, залишені без змін.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій було виявлення під час перевірки Східного територіального управління ДП «СМАП»порушення щодо : 1) здійснення в період з 23 березня 2009 року по 30 червня 2010 року послуг з видачі дозволів на кордоні у підпорядкованих Східному територіальному управлінню ДП «СМАП»відділах «Успенка», «Просяне», «Танюшівка», «Керч»та «Керч-паром»з отриманням готівкових грошових коштів за прибутковими касовими ордерами. Сума отриманих готівкових коштів за надані послуги протягом зазначеного періоду становить 289 525,98 грн. Вказана діяльність здійснювалась з використанням зареєстрованих у встановленому порядку реєстраторів розрахункових операцій та є діяльністю у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому всі операції з отримання готівкових грошових коштів на загальну суму 289 525,98 грн., на думку перевіряючих, повинні були здійснюватись відділками ДП «СМАП»через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій; 2) перевищення ліміту залишку готівки в касі за період з 23.03.2009 р. по 21.04.2009 р. на загальну суму 26 898,76 грн.; 3) незабезпечення зберігання позивачем в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у кількості 17 штук; 4) проведення розрахункової операції з продажу продуктів харчування за готівкові грошові кошти на загальну суму 1 854,68 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.

З приводу висновку відповідача про необхідність використанням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні діяльності по наданню послуг з видачі дозволів на кордоні слід зазначити наступне.

Відповідно до вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 статті 9 цього Закону в редакції Закону від 04.10.2001р. № 2746-ІІІ дозволяється не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «СМАП»є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Згідно із витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.08.2010 року основним видом діяльності ДП «СМАП»є «Допоміжна діяльність у сфері державного управління»(том 1, а.с. 131).

Відповідно до частини 10 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням ними законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.

Таким чином, ДП «СМАП»діє відповідно до вимог законодавства та Статуту, затвердженого Міністерством транспорту та зв'язку України та виконує функції уповноваженого органу стосовно видачі автомобільним перевізникам дозволів для в'їзду, транзитного проїзду через територію держав -учасниць міжнародних угод, а також для здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.

Діяльність з видачі дозвільних документів є основним видом діяльності ДП «СМАП»та не потребує використанням реєстраторів розрахункових операцій, оскільки вказана діяльність підпадає під дію пункту 1 статті 9 Закону України № 265/95-ВР. Діяльність з видачі дозволів на кордоні за готівкові грошові кошти здійснювалась підпорядкованими відділеннями ДП «СМАП»з оформленням прибуткових касових ордерів у встановленому порядку.

Стосовно здійснення позивачем в особі Східного територіального управління крім основної діяльності з видачі дозволів на кордоні, також діяльності у сфері торгівлі та громадського харчування (відкриття закусочної) слід зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, вказана діяльність здійснювалась позивачем через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій «Телекарт-001»зав. № АА 00004572 та № АА 00004757 фіскальний № 2650007282, № 2650007558.

Стаття 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, пунктом 1 цієї статті визначено, що при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку

Діяльність закусочних у Східному територіальному управлінні ДП «СМАП» не означає, що «СМАП» є підприємством торгівлі , на яке не розповсюджується дія п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Для того, щоб операція вважалась розрахунковою з метою застосування РРО, необхідно дотримання певних вимог, здійснення розрахункової операції у сфері торгівлі та послуг, прийняття готівкових коштів за товар, прийняття їх за місцем реалізації товару.

Відтак, колегія суддів зазначає, що при здійсненні діяльності по видачі дозвільних документів на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні ДП «СМАП»правомірно керувалося нормами пункту 1 статті 9 Закону України № 265/95-ВР, яка дозволяє не використовувати РРО при наданні послуг власного виробництва (власними силами), проводячи розрахунки за надані послуги через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, а тому висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій є помилковим.

З приводу висновку відповідача про перевищення ліміту залишку готівки в касі за період з 23.03.2009 року по 21.04.2009 рік на загальну суму 26 898,76 грн. слід зазначити наступне.

Так, перевіркою Східного територіального управління ДП «СМАП»було встановлено порушення порядку здійснення касових операцій, яке полягало у видачі 02.02.2009 р. без підпису одержувача 3 580,00 грн. Як зазначено в Акті перевірки, ліміт каси встановлено на рівні 7 000,00 грн., згідно листа касової книги 22 від 02.02.2009 р. залишок готівки на кінець дня склав 7 900,00 грн. У зв'язку з відсутністю підпису одержувача у видатковому касовому ордері без номеру від 02 лютого 2009 року на суму 3 580,00 грн. вказана сума була включена до залишку готівки в касі (3 580,00 грн. + 7 900,00 грн.), у зв'язку з чим встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 4 480,00 грн. (том 1, а.с. 55).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі також -«Положення № 637»).

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 3.4 зазначеного Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (пункт 7.24 Положення).

Відповідно до п. 2.10 Положення № 637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів , уключаючи день одержання готівки в банку.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.

З касової книги ДП «СМАП»за 02 лютого 2009 року вбачається, що залишок готівки в касі на початок дня склав 36 442,83 грн. Цього ж дня до каси підприємства було оприбутковано згідно прибуткових ордерів грошові кошти на загальну суму 13 352,78 грн. та видано грошові кошти у розмірі 38 220,00 грн. для виплати заробітної плати працівникам (авансу за січень 2009р.) за видатковим касовим ордером № 109 від 02.02.2009р. (том 1, а.с. 78).

Згідно платіжної відомості № СМ-000704 за січень 2009 року вказані грошові кошти (38 220,00 грн.) було виплачену в якості заробітної плати працівникам підприємства (том. 1 а.с. 74-76).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2009 року ДП «СМАП»не перевищило встановлений ліміт готівки в касі, оскільки грошові кошти у розмірі 3 620,00 грн. були призначені для оплати праці працівників підприємства та відповідно до п. 2.10 Положення № 637 могли зберігатись у касі підприємства понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів.

Крім того, перевіркою дотримання Східним територіальним управлінням ДП «СМАП»(далі -СТУ ДП «СМАП») встановленого ліміту залишку готівки в касі за період з 23.03.2009 р. по 30.06.2010 р. було встановлено перевищення встановленого ліміту на загальну суму 26 898,76 грн.

Відповідно до п.5.4 Положення № 637 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію.

Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Матеріали справи свідчать, що ліміт залишку готівки в касі у ДП «СМАП»з 01 квітня 2006 року був встановлений в сумі 7 000,00 грн. відповідно до Наказу ДП «СМАП»№ 3/Б від 01.04.2006р. (том 1, а.с. 151).

Крім того, дані про те, що ліміт каси у ДП «СМАП»був встановлений саме в такому розмірі, підтверджується також Актом перевірки, де вказано, що «встановлений залишок ліміту готівки на рівні 7 000,00 грн.» (том 1, а.с. 55).

З касової книги за 23-24.03.2009 року, 26.03.2009 року, 03.04.2009 року, 09.04.2009 року, 10.04.2009 року,15-16.04.2009 року та 21.04.2009 року можна зробити висновок, що залишок готівки на підприємстві на кінець відповідних робочих днів (з врахуванням здавання готівки в банк) не перевищував встановленого на підприємстві ліміту залишків готівки в касі, який станом на момент перевірки дорівнював 7 000,00 грн. Вказане підтверджується також даними про залишок готівки за період з 23.03.2009 р. по 21.04.2009 р., зафіксованими безпосередньо в акті перевірки (том 1. а.с. 57).

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що зібраними у справі доказами не було підтверджено визначені в Акті перевірки розміри перевищення ліміту готівки в касі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що, твердження представника відповідача про відсутність встановленого на підприємстві ліміту залишку готівки у період до 23.04.2009р. (коли він був визначений згідно з Наказом № 215 від 23.04.2009р.) є безпідставними.

Крім того, суд першої інстанції наголошував на пропуск відповідачем строку застосування штрафних (фінансових) санкцій за даний вид порушення.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено під час розгляду справи, факти перевищення ДП «СМАП»ліміту залишку готівки в касі були виявлені за 02.02.2009р. , за 23.03.2009 р ., за 24.03.2009 р. , за 26.03.2009 р. , за 03.04.2009 р. , за 09.04.2009 р. , за 10.04.2009 р. , за 15.04.2009 р. , за 16.04.2009 р. та за 21.04.2009 р.

Перевірка дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги) була проведена податковим органом у період з 30.09.2010 р. по 10.11.2010р., рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказане порушення прийнято 10 грудня 2010 року , тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушень.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у сумі 53 797,52 грн. (26 898,76 грн. х 2) за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

З приводу висновку відповідача про незабезпечення зберігання позивачем в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків слід зазначити наступне.

Під час перевірки згідно касової книги та Книги обліку розрахункових операцій № 26500056123р/3 було встановлено факт не роздрукування позивачем фіскальних звітних чеків у кількості 17 штук, а саме: за 23.09.2009р., 24.09.2009р., 16.10.2008р., 22.10.2008р., 05.10.2009р., 23.10.2008р., 24.10.2008р., 22.10.2009р., 23.10.2009р., 05.01.2009р., 06.01.2009р., 31.12.2009р., 05.01.2010р., 06.01.2010 р., 26.01.2009р., 27.01.2009р., 05.03.2010р.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Судом встановлено на підставі огляду фіскальних звітних чеків (том 2, а.с. ___), книг КОРО № 2650005613р/2 та № 2650005613р/3, пред'явлених в судовому засіданні, що не роздрукування звітних чеків позивачем дійсно мало місце у дні, про які йде мова в акті перевірки. Як встановлено в судовому засіданні, ДП «СМАП»дійсно не було забезпечено роздрукування фіскальних звітних чеків за 23.09.2009р. та 24.09.2009р., за 16.10.2008р. та 22.10.2008р., 05.10.2009р., за 23.10.2008р. та 24.10.2008р., 22.10.2009р. та 23.10.2009р., за 05.01.2009р. та 06.01.2009р., за 31.12.2009р., за 05.01.2010р. та 06.01.2010 р., за 26.01.2009р. та 27.01.2009р., а також за 05.03.2010р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2009р. та 06.01.2009р., за 05.01.2010р. та 06.01.2010 р. на підприємстві були вихідними на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 407-к від 03.12.2008 року, відповідно до Наказу ДП «СМАП»від 26.12.2008р. № 648 та на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 168 від 17.12.2009 р. та відповідно до Наказу директора ДП «СМАП»від 28.12.2009р. № 566 (а.с. -90,91,95,96).

Відповідно до розпорядження ДП «СМАП»від 03.03.2010р. № 18 для працівників їдальні було оголошено неробочим днем 05 березня 2010 року з нагоди святкування 8 Березня (том 2, а.с. 128).

Відповідно до наказу ДП «СМАП»від 31.12.2009р. № 595 для працівників їдальні було оголошено неробочим днем 31 грудня 2009 року в зв'язку з нагоди святкування Новорічних та Різдвяних свят (том 2, а.с. 129).

В той же час, жодними законодавчими актами підприємства не зобов'язуються роздруковувати фіскальні звітні чеки у неробочі дні.

Як зазначено, зокрема, у листі Державної податкової адміністрації України від 07.11.2002 № 7501/6/23-2119 у разі коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, то, відповідно, і фіскальні звітні чеки не друкуються .

Таким чином, ДП «СМАП»не повинно було роздруковувати фіскальний звітний чек за вказані вище дати.

Суд зазначає також, що з аналогічних підстав рішенням ДПА у м. Києві від 09.02.2011р. № 1200/10/25-214 скаргу позивача було часткового задоволено та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.12.2010р. № 0011192305 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн. за не роздрукування фіскальних звітних чеків за 05.01.2009 р., 06.01.2009р., тобто вищестоящим податковим органом було визнано неправомірність висновків відповідача щодо обов'язку позивача роздруковувати фіскальні звітні чеки у вихідні дні.

В той же час, пояснення представника позивача стосовно того, що не роздрукування фіскальних звітних чеків за 22.10.2008р., за 23.10.2008р. та 24.10.2008р., за 26.01.2009р. та 27.01.2009р., за 23.09.2009р. та 24.09.2009р., а також за 22.10.2009р. та 23.10.2009р. не було здійснено з огляду на те, що вказані дні були санітарними; а 16.10.2008р. та 05.10.2009р. працівники їдальні проходили медогляд судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Враховуючи такі обставини та аналізуючи приписи п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що правила про щоденне друкування фіскальних звітних чеків суб'єкту господарювання слід дотримуватися в усі робочі дні, незалежно від того, буде рух коштів у той день чи ні, реєстратор розрахункових операцій має бути обов'язково включеним для щоденного друку фіскального звітного чека.

Зважаючи на те, що факти здійснення не роздрукування позивачем фіскальних звітних чеків (в частині, що визнана судом) мали місце 16.10.2008р., 22.10.2008р., 23.10.2008р., 24.10.2008р., 05.01.2009р., 06.01.2009р., 26.01.2009р., 27.01.2009р., 23.09.2009р., 24.09.2009р., 05.10.2009р., 22.10.2009р. та 23.10.2009р. , а рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказані порушення прийнято 10 грудня 2010 року , тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушень, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне з порушень (п. 4 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР) було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

З приводу висновку відповідача про проведення розрахункової операції з продажу продуктів харчування за готівкові грошові кошти на суму 1 854,68 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Згідно з наведеним в абзаці п'ятнадцятому статті 2 Закону визначенням розрахунковим документом є документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі -РРО) або заповнений вручну.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось позивачем, що СТУ ДП «СМАП»було отримано готівкові грошові кошти у розмірі 1 854,68 грн. за реалізовані підприємством продукти харчування (пиво, вода, напої, чипси, ветчина, яловичина, ковбасні вироби, сметана) без застосування реєстратора розрахункових операцій (том 1, а.с. 54). Вказана операція була оформлена шляхом складання прибуткового касового ордера № 223 від 04.09.2009р. на суму 1 854,68 грн.

В той же час, штрафні (фінансові) санкції за дане порушення до позивача застосовані бути не могли, з огляду на закінчення на момент прийняття відповідного рішення строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуюче те, що факт здійснення позивачем розрахункової операції без використання реєстратора розрахункової операції мав місце 04 вересня 2009 року, а рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за вказане порушення прийнято 10 грудня 2010 року, тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (ч. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР) за дане порушення було здійснено після закінчення одного року з дня його вчинення, що є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.