Ухвала суду № 23987130, 03.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10384/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Грищенко Т.М.,

суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі - Рижковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0005932310 та №0005922310 від 04.07.2011 р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2011 р. Позов задоволено, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0005932310 та №0005922310 від 04.07.2011 р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2010 р. за № 716/2-10/31406764. Перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в період, що перевірявся, на суму 219 744, 00 грн., в тому числі по періодам: за 9 місяців 2010 р. - 219 744 грн. та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 175 795 грн., у тому числі по періодах: вересень 2010 р. на суму 175 795 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011р. №0005922310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану

вартість у сумі 219 740,00 грн. з них за основним платежем 175795,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 43949,00 грн. та податкове повідомлення- рішення від 04.07.2011 р. №0005932310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі

274 618,00 грн. з них за основним платежем 219 744,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 54936,00 грн.

Судом встановлено, що між TOB «Сібаріт ЛТД»(Постачальник) та Позивачем (Покупець) укладено договір поставки №10-09/22 від 22.09.2010 р. про придбання зерна кукурудзи 3 класу (надалі по тексту Договір №10-09/22).

Згідно з Договором №10-09/22 вартість за одиницю товару, загальна вартість партії товару зазначається в видаткових накладних до даного договору.

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, складськими квитанціями, банківськими виписками та платіжними дорученнями, рахунками-фактурам (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Колегія зазначає, що Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

У ч. 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не було встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Колегія звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочинам, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

В акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позову, дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі. Матеріали справи містять договір поставки, податкові накладні, видаткові накладні, складські квитанції, банківські виписки та платіжні доручення, рахунки-фактури, також відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати TOB «Сібаріт ЛТД»податку на додану вартість до бюджету.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Судом правильно зазначено, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності, а тому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованої думки про безпідставність висновків податкового органу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2011 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.