Ухвала суду № 23986422, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4693/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, в якому просило визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення -рішення №0000692353 від 23.09.2011 року, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на недоведеність фіктивності або безтоварності операції по поставці пшениці, проведеної між позивачем та ТОВ «Агроюг-Сервіс».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, за підсумками якої складено акт від 06 вересня 2011 р. №328/23-011/00951770 та виявлені порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4. та п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692353 від 23 вересня 2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5918,00 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім пшениці від ТОВ «Агроюг-Сервіс»за договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки ТОВ «Агроюг-Сервіс»з питань дотримання вимог законодавства під час здійснення операцій по господарських відносинах з ПП «Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Югтрансагро»за період з 10.06.2008 року по 20.04.2011 року, за наслідками перевірки якого встановлено документальне придбання товару та послуг у підприємств, у яких відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій купівлі -продажу та які задіяні в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності сумнівних угод придбання товарно-матеріальних цінностей, безтоварних операцій та формуванні штучного кредиту інших суб'єктів господарської діяльності, які ухиляються від слати податків в особливо великих розмірах. Оскільки названі підприємства фактично не здійснювали операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей / послуг, то і реалізувати їх на адресу ТОВ «Агроюг-Сервіс»не мали можливості. Тому, зазначеним товариством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, березень -грудень 2010 року та січень -лютий 2011 року, сформовані за рахунок вищевказаних підприємств.

Виявлення зазначених обставин і стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок погашення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість позивачу у розмірі 5918,00 грн., яка сформована в результаті виконання договірних відносин позивачем та ТОВ «Агроюг-Сервіс».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 26 листопада 2010 року на адресу позивача від ТОВ «Агроюг-Сервіс»надійшов товар, а саме пшениця вагою 26300,00 тон.

Факт поставки та отримання позивачем пшениці підтверджується рахунком -фактурою №СФ-11-26-1 від 26.11.2010 року, товарно-транспортною накладною, витягом з книги щодо здійснення зважування поставленого товару, видатковою накладною та випискою з банку про проведення розрахунку позивача з постачальником.

На підтвердження факту використання поставленого товару -пшениці позивачем також надано вимогу -накладну №ТЗ-0005807 від 25.11.2010 року про відпуск сировини зі складу позивача у виробництво.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкову накладну ТОВ «Агроюг-Сервіс», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагенти його контрагента не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не надав жодних доказів однопредметності договорів, укладених між ПП «Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Югтрансагро»та ТОВ «Агроюг-Сервіс»та між останнім і позивачем, нікчемність характеру перших з яких стала підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що актом перевірки не встановлені обставини, які б позбавляли позивача права на отримання бюджетного відшкодування, визначені в п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками суду про безпідставність зменшення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5918,00 грн.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.