Ухвала суду № 23986325, 28.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8064/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Омельченко О.О.

представника відповідача Мазніченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 року № 01912305, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 року № 01912305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2011 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

До суду з'явився представник відповідача, який проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2011 року Нікопольська ОДПІ провела фактичну перевірку господарської одиниці - АЗС, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. К. Лібкнехта, 143а, - та належить СП TOB «Кершер», за результатами якої було складено Акт від 03 лютого 2011 року № 04070021/2340/25196004.

В ході перевірки було встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем зберігання нафтопродуктів, які знаходяться в резервуарах АЗС на загальну суму 471 853, 25 грн. та відсутні накладні на оприбуткування інших товарних запасів, які знаходяться в магазині АЗС на загальну суму 11 668, 85 грн.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496.

12 березня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001912305, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та на підставі підпункту 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до СП TOB «Кершер»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 967 044, 20 грн. (483 522, 10 грн. х 2 = 967 044, 20 грн.).

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Колегія суддів не може погодитись з твердженням представника позивача про те, що весь товар був облікований, а інформацію щодо залишків товару представники відповідача взяли тільки з х-звіту, що є достатнім документом для обліку товарних запасів.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Враховуючи вищевикладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що ведення обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, на складах та/або за місцем їх реалізації підтверджується саме первинними документами. Відсутність таких документів є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, відповідно до п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН (товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) у чотирьох примірниках, з яких: перший -залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий -використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду -залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий -засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. Форма ТТН передбачена в Додатку № 3 до Інструкції.

Підпунктом 10.2.1 Інструкції передбачено, що приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з підпунктом 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

ТТН в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»визнаються первинними документами.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14) (підпункт 10.2.10 Інструкції).

Водночас, змінний звіт АЗС та Журнал обліку надходження нафтопродуктів не є первинними документами, що також випливає зі змісту положень п. 16.1, п. 16.2, п. 16.3 Інструкції. Записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП та дані в змінний звіт за формою № 17-НП заносяться на виключно на підставі первинного документу - ТТН.

Факт відсутності ТТН та накладних на інші види товарів, встановлений в акті перевірки, підтверджується письмовими поясненнями начальника АЗС № 03012/0 ОСОБА_4 від 03 лютого 2011 року та не був спростований позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки на АЗС були відсутні первинні позументи, а саме, товарно-транспортні накладні, то позивачем порушено вимоги чинного законодавства, що заперечується позивачем.

Що ж стосується посилання позивача на необхідність зберігання первинних документів в бухгалтерії суб'єкта господарювання, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року, № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, не встановлюють обов'язку зберігання первинних документів в бухгалтерії саме підприємства, а також передбачає зберігання первинних документів в зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 затверджено Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

У відповідності до підпункту 5.1 Методичних рекомендацій, бухгалтерська служба перевіряє одержані первинні документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників та правильність арифметичних підрахунків.

З акту перевірки та додатка до нього вбачається, що на момент перевірки були відсутні первинні документи на нафтопродукти на загальну суму 471 853, 25 грн. та на товари на загальну суму 11 668, 85 грн. у магазині позивача.

Так, згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій згідно із податковим повідомленням-рішенням від 12 березня 2011 року №0001912305 у розмірі 967 044,20 грн. колегія суддів вважає правомірним.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2011 року за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 року № 01912305 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.