Ухвала суду № 23986250, 28.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9089/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Савчука Д.В., Кукоби О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2010 року № 0000292804/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, то колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлень від 30.09.2010 року № 1642/22-01 та від 28.10.2010 року № 1852/22-01 згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання у період з 30.09.2010 року по 17.11.2010 року проведена планова виїзна перевірка СП TOB «Драгон Капітал»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт від 24.11.2010 року №956/1-22-01-30965875 про результати планової виїзної перевірки Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»код за ЄДРПОУ 30965875 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року (далі - Акт перевірки від 24.11.2010 року №956/1-22-01-30965875).

За результатами перевірки встановлено порушення СП TOB «Драгон Капітал», зокрема, вимог п.1.32 ст.1, абз. 3 п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.6.1, п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7, п.16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся у сумі 4 404 948 грн.; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 3 квартали 2008 року у сумі 1 180 935 грн., за 2008 рік у сумі 2 445 627 грн., за 2009 рік у сумі 1 540 342 грн., за півріччя 2010 року у сумі 1 342 494 грн.; завищено збитки окремого обліку фінансових результатів від операцій з іншими цінними паперами.

На підставі Акту перевірки від 24.11.2010 року №956/1-22-01-30965875 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 07 грудня 2010 року №0000292804/0 з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів із зазначенням суми податкового зобов'язання 9 530 994 грн., в тому числі: за основним платежем - 3 989 259 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 541 735 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень, СП TOB «Драгон Капітал»оскаржило їх в адміністративному порядку, надіславши Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва первинну скаргу від 14.12.2010 року №593/12/10 про перегляд податкового повідомлення - рішення від 07 грудня 2010 року №0000292804/0.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.02.2011 року №2203/10/25-011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року №0000292804/0, а скаргу директора СП TOB «Драгон Капітал»Тарабакіна Д.В. від 14.12.2010 року №593/12/10 - без задоволення.

СП TOB «Драгон Капітал»надіслало Державній податковій адміністрації у м. Києві повторну скаргу від 17.02.2011 року №35/02/11 про перегляд податкового повідомлення -рішення від 07 грудня 2010 року №0000292804/0, в якій просило скасувати зазначене податкового повідомлення - рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.04.2011 року №4143/10/25-114 Державна податкова адміністрація у м. Києві залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року №0000292804/0, а скаргу директора СП TOB «Драгон Капітал»Тарабакіна Д.В. від 17.02.2011 року №35/02/11 (вх.№1345/10 ДПА у м. Києві від 17.02.2011 ку) - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач надіслав Державній податковій адміністрації України повторну скаргу від 21.04.2011 року №108/04/11 про перегляд податкового повідомлення - рішення від 07 грудня 2010 року №0000292804/0 (податок на прибуток підприємств - 3 989 259 грн.; штрафні санкції - 5 541 735 грн.), за результатами розгляду якої Державна податкова адміністрація України винесла рішення про результати розгляду скарги від 17.06.2011 року №11203/6/25-0115, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07 грудня 2010 року №0000292804/0 та рішення ДПА у м. Києві від 18.04.2011 року №4143/10/25-114, прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Так, із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення позивачем п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як не включено наростаючим підсумком до декларації з податку на прибуток за 2008 рік суму 1 515 000 грн. (винагорода повіреного).

З таким висновком колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З наведених норм випливає, що відображення показників господарської операції в податковому обліку з податку на прибуток є наслідком здійснення такої господарської операції в господарській діяльності платника податку. За відсутності самої господарської операції, відсутні підстави для відображення показників цієї господарської операції в податковому обліку.

Як вбачається з додатку 9 до Акту перевірки -письмових пояснень, щодо помилкового включення до валового доходу у III кварталі 2008 року другої частини винагороди повіреного (1 515 000 грн.) із загальної суми винагороди у розмірі 3 030 000 грн. за Договором доручення з продажу цінних паперів № 8/03497-Б від 12.06.2008 р., виявивши помилково відображену в попередньому податковому періоді суму валових доходів, позивач надалі наростаючим підсумком відображав у податкових деклараціях реальну (правильну) суму валових доходів, що виникли у 2008 році внаслідок виконання Договору № 8/03497-Б, без врахування помилково відображеної суми. Тобто, до річної декларації за 2008 рік позивачем не було включено наростаючим підсумком суму у розмірі 1 515 000 грн., оскільки вона утворилася в результаті помилки, а податковим законодавством від платника податків не вимагається продовження декларування наростаючим підсумком сум, що були помилково відображені у попередніх податкових періодах.

Крім того, згідно з умовами Договору № 8/03497-Б, відповідно до якого позивач виступав повіреним щодо продажу цінних паперів, загальна сума винагороди позивача сплачувалася йому по факту виконання ним всіх умов договору (укладення договору купівлі-продажу цінних паперів з покупцем, отримання оплати від покупця, перерахування відповідної суми продавцю), а не лише по факту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів з покупцем. При цьому свою винагороду позивач отримував із сум остаточного розрахунку, яку він отримував від покупця для продавця (замовника).

Оскільки остаточний розрахунок за укладеним позивачем як повіреним в інтересах довірителя договором №8/03559/0001/2006/8-5 купівлі-продажу акцій від 20.06.2008 відповідно до додаткової угоди між довірителем та покупцем від 01.07.2009 було перенесено на II квартал 2010, то і фактичне отримання такої другої частини винагороди (1 515 000 грн.) та фактичне завершення надання послуг відбулося вже після закінчення 2008 року.

Таким чином, відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок позивача щодо включення до валового доходу суми отриманої винагороди (1 515 000 грн.) виникав у позивача лише при складенні податкової декларації за період, в якому Позивач отримував такий доход.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем був занижений валовий доход від операцій з продажу цінних паперів на суму 1 854 768 грн., оскільки він здійснював збиткові операції з цінними паперами (продав пакети цінних паперів за ціною нижче придбання).

З таким висновком колегія суддів також не може погодитись з огляду на наступне.

Порядок включення до валового доходу доходів від торгівлі цінними паперами визначений п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами враховуючи витрати з придбання цінних паперів та доходи від продажу цінних паперів. При цьому під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. А доходами вважається сума коштів або вартість майна, отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Вищезазначені норми Закону не встановлюють жодних обмежень або особливостей щодо формування витрат чи доходів при купівлі-продажу цінних паперів за ціною нижче їх придбання.

При цьому доводи відповідача про заниження позивачем валового доходу за збитковими операціями з цінними паперами є безпідставними, оскільки п.7.6 Закону не передбачено, що умовою формування доходів та витрат за операціями з цінними паперами є отримання прибутку за кожною окремою операцією з купівлі-продажу цінних паперів. Разом з тим, аналіз всього портфелю цінних паперів позивача за період перевірки може свідчити, що збиток у розрізі окремих пакетів цінних паперів перекривається прибутком за іншими пакетами цінних паперів, показуючи підтримку ліквідності активів позивача в цілому.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем було занижено валовий доход за три квартали 2008 року на суму 53 319 грн. і за три квартали 2009 року на суму 1 797 719 грн., чим порушено п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ця позиція обґрунтовується тим, що згідно із Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкова декларація з податку на прибуток розраховується наростаючим підсумком. Позивачем було порушено цю норму, оскільки ним задекларовано менше валового доходу за треті квартали 2008 та 2009 років, ніж півріччя 2008 та 2009 років відповідно. Різниця у даних показниках, а саме 53 319 грн. між півріччям та третім кварталом 2008 року та 1 797 719 грн. між півріччям та третім кварталом 2009 року становить суму заниження валового доходу.

Разом з тим, позивачем було завищено валовий доход у зв'язку з помилковим включення до складу валового доходу суми переоцінки своїх активів. При поданні податкових декларацій за треті квартали 2008 та 2009 року ці помилки були виправлені. Як наслідок, у позивача виявився меншим валовий доход за треті квартали 2008 та 2009 років, ніж за півріччя цих років.

Виправлення помилок було проведено позивачем у повній відповідності до чинного на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до абз. 2 п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Тому, на думку колегії суддів, немає жодних підстав для висновку про порушення позивачем вимоги щодо розрахунку податкової декларації наростаючим підсумком та заниження ним валового доходу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що виходячи з природи формування валового доходу, визначеного ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для того, щоб говорити про його заниження, необхідно ідентифікувати ті конкретні господарські операції (з посиланням на первинні документи), за яким це заниження відбулося. Наразі, в Акті перевірки відсутні посилання на такі господарські операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, суд першої інстанції вважає, що позивач завищив валові витрати на суму 1 394 686 грн. (витрати на рекламу) та 306 697 грн. (витрати зі сплати банківських відсотків та комісій), оскільки, порушивши п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», він не використовував рекламні послуги та кредитні кошти з метою отримання доходу.

Так, відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, Закон не ставить можливість формування валових витрат за зазначеними господарськими операціями у залежність від фінансового результату платника податку.

Пункт 5.1 зазначеного Закону передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абз. 4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу п. 5.4.4 Закону зазначає, що до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до п. 5.5.1. Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, відповідно до наведених вище норм Закону про прибуток, платник податків має право на включення відповідних сум до складу своїх валових витрат незалежно від того, чи є його діяльність збитковою чи прибутковою.

Крім того, у листі від 29.07.2008 № 15176/7/15-0217 Державна податкова адміністрація України зазначила, що для включення витрат на маркетинг (рекламу) до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю платника податку. Жодним нормативно-правовим актом не встановлена вимога щодо документального підтвердження платником податку отримання доходу від споживання придбаних рекламних послуг.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на рекламу та витрати зі сплати банківських відсотків та комісій.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивач неправомірно відобразив коригування валових витрат на суму курсових різниць (11 752 174 грн.), оскільки під час перевірки не надав документальні підтвердження щодо не включення цих сум до складу валових витрат у періоді, який перевірений попередньою перевіркою.

Як вбачається з матеріалів справи, в першому півріччі 2009 року позивач виявив невраховані витрати за друге півріччя 2008 року на суму 11 752 174 грн., які виникли внаслідок різкого падіння курсу гривні до долара США, що відбулося після укладення позивачем відповідних договорів купівлі-продажу цінних паперів. Вищезазначені витрати були розраховані позивачем та віднесені до складу валових витрат згідно з пп. 7.3.1, 7.3.2, п.7.3.4 п. 7.3 та п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому такі витрати виникли в результаті проведення розрахунків в іноземній валюті з продавцем цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів, що були укладені протягом третього та четвертого кварталів 2008 року.

Таким чином, вказані суми валових витрат (11 752 174 грн.) не відносяться до періоду, який був перевірений попередньою перевіркою (до кінця першого півріччя 2008 року), а отже висновок суду першої інстанції про те, що позивач відкоригував витрати вже перевіреного періоду, є безпідставними.

Також, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто, законом чітко передбачена необхідність відповідного підтвердження витрат, що включаються платником податків до складу валових витрат платника податку, а не якогось документального підтвердження не включення певних сум до складу валових витрат, як це зазначено в Акті перевірки.

В матеріалах справи містяться всі необхідні документи, що підтверджують правомірність включення до складу валових витрат вищезазначених сум витрат, які виникли внаслідок перерахування вартості іноземної валюти, використаної в операціях з розрахунками в іноземній валюті.

Таким чином, позивач виконав вимоги передбачені пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо документального підтвердження витрат.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 197, 199, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Драгон Капітал»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року -скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 07.12.2010 року № 0000292804/0.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.