Ухвала суду № 23986248, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7074/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного зясування обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог лише з урахуванням постанови Вишгородського районного суду від 08 грудня 2010 року, натомість, позивачем надано до суду документи, які свідчать про правомірність дій позивача у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Трастінвестпостач»на підставі належно оформлених податкових накладних.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18 червня 2010 року по 02 липня 2010 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Трастінвестпостач»за період з 01 грудня 2007 року по 31 липня 2008 року, за результатами якої складено акт від 09 липня 2010 року №1349/23-2/25772258, у якому встановлено порушення позивачем положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2192736,14 грн., в тому числі у грудні 2007 року у розмірі 342577,42 грн., в березні 2008 року у розмірі 262840,68 грн., в квітні 2008 року у розмірі 166730,40 грн., в травні 2008 року у розмірі 772557,67 грн., в червні 2008 року у розмірі 67000,92 грн., в липні 2008 року у розмірі 581029,05 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно умов договору №01/12 від 01 грудня 2007 року, укладеного між ТОВ «Трастінвестпостач»в особі директора Божок О.В. (постачальник) та ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»в особі директора Гуменюка О.В. (покупець), ТОВ «Трастінвестпостач»зобовязалося відвантажити будівельні матеріали позивачу. У період з 01 грудня 2007 року по 01 серпня 2008 року ТОВ «Трастінвестпостач»надало позивачу податкові накладні на загальну суму 13057331,91 грн. (в тому числі податок на додану вартість в сумі 2176221,97 грн., на підставі яких ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт» у перевіряємий період сформувало податковий кредит.

Як вбачається з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 січня 2010 року №512/513, експертом встановлено, що договір, податкові накладні, специфікації, видаткові накладні, які були надані для проведення експертного дослідження та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 2192736,14 грн., підписані не Божок О.В., а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Відповідно до висновку експертного дослідження з питань, викладених у листі ДПІ у Вишгородському районі, №0009 від 18 березня 2010 року експертом встановлено, що виходячи з наданих на дослідження матеріалів, враховуючи висновок експертного дослідження щодо підробки підпису Божок О.В. та її пояснень, нормативно та документально підтверджується та обставина, що ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт» по операціям з придбання товару за договором поставки, укладеного з ТОВ «Трастінвестпостач», та відповідно до податкових накладних, які були надані ТОВ «Трастінвестпостач», сформувало податковий кредит з порушенням приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01 грудня 2007 року по 31 липня 2008 року у розмірі 2169429,74 грн. Крім того, у ході експертного дослідження встановлено, що у липні 2008 року позивач до податкового кредиту включив грошові кошти у розмірі 23306,40 грн. на підставі податкової накладної №237 від 31 липня 2008 року, наданої ТОВ «Трастінвестпостач», що не була врахована у висновку спеціаліста ДПА в Київській області, а тому загальна сума заниження податку на додану вартість за період з 01 грудня 2007 року по 31 липня 2008 року становить 2192736,14 грн.

На підставі акту перевірки від 09 липня 2010 року №1349/23-2/25772258 ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2010 року №1000542300/0, згідно якого позивачу за порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3289104,21 грн., в тому числі 2192736,14 грн. за основним платежем та 1096368,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2010 року №1000542300/0 діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В той же час, надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.

Враховуючи, що згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 січня 2010 року №512/513 договір, податкові накладні, специфікації, видаткові накладні, які були надані для проведення експертного дослідження та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 2192736,14 грн., підписані не Божок О.В., а іншою особою з наслідуванням її підпису, що також не заперечується і Божок О.В., тому відомості, що містяться у податкових накладних та на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, не є достовірними, внаслідок чого такі податкові накладні не можуть бути підставою для включення сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Як вбачається з постанови Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2010 року у справі №1-256/2010, яка набрала законної сили та в силу ст.72 КАС України є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, директор ДП «Київська дирекція ТОВ «Моноліт»Гуменюк В.В. визнав факт неналежного виконання ним своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них та в порушення вимог пп.7.2.6 п. 7.2, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена відповідними податковими накладними, внаслідок чого у період з 01 грудня 2007 року по 31 липня 2008 року ним до бюджету не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 2192736,14 грн. Вказана грошова сума є тотожною сумі, яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Гуменюком В.В., який у перевіряємий період був директором ДП «Київська дирекція «ТОВ «Моноліт»і діяв від його імені, визнано факт безпідставного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка не підтверджена відповідними податковими накладними, внаслідок чого у період з 01 грудня 2007 року по 31 липня 2008 року до бюджету не було сплачено податок на додану вартість у розмірі 2192736,14 грн., зазначене діяння мало місце та вчинене посадовою особою позивача, про що зазначено у постанові Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2010 року.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, одними з вимог чинності правочину є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України), а також спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). В матеріалах справи відсутні підтвердження намірів керівника ТОВ «Трастінвестпостач»Божок О.В. на здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем, використання її імені з її волі та подальше схвалення нею укладених ТОВ «Трастінвестпостач»з позивачем правочинів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2010 року №1000542300/0, згідно якого позивачу за порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3289104,21 грн., в тому числі 2192736,14 грн. за основним платежем та 1096368,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київська дирекція «Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.