Ухвала суду № 23986244, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4702/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь»до Ірпінської об'єднанної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року позовні вимоги Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь»до Ірпінської об'єднанної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області від 22 вересня 2011 року №0003801501 визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у звязку з відсутністю законодавчо-нормативного обґрунтування права платника при наявності боргу за минулі періоди погашати поточні зобовязання, апелянт вважає, що надходження сум на сплату податків, зборів (обовязкових платежів) мають спрямовуватись на погашення податкових зобовязань (податкового боргу) платника податків у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2011 року та 21 вересня 2011 року Ірпінською ОДПІ Київської області було проведено камеральні перевірки своєчасності сплати Ірпінським комунальним житлово-експлуатаційним підприємством «Ірпінь»податку на додану вартість за період з 30 червня 2010 року по 15 вересня 2010 року, за результатами яких складено акти від 23 серпня 2011 року №1574/15-3/32231096 та від 21 вересня 2011 року №1881/15-3/32231096, якими встановлено порушення вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто порушення терміну сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акту від 23 серпня 2011 року та розрахунку штрафних санкцій до акту від 21 вересня 2011 року, на думку відповідача, позивачем несвоєчасно сплачена самостійно визначена в декларації №23589 від 15 червня 2010 року та №58148 від 12 листопада 2010 року сума податку на додану вартість, у звязку з чим розраховані штрафні санкції.

На підставі акту перевірки від 21 вересня 2011 року №1881/15-3/32231096 Ірпінською ОДПІ Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2011 року №0003801501, згідно якого позивача за порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 289 календарних днів сплати узгодженої суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 54873,45 грн. зобовязано сплатити штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 10974,69 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2011 року №0003801501, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 10974,69 грн., діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації, що для подачі декларації з податку на додану вартість за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, становить 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року позивачем подано 15 червня 2010 року (згідно штампу відповідача за вхідним №23589), в якій позивачем самостійно визначено суму податку до сплати в розмірі 69782 грн. Платіжними дорученнями №436, №437 від 24 червня 2010 року, №440, №442 від 25 червня 2010 року, №443, №444 від 29 червня 2010 року позивачем перераховано до державного бюджету кошти в сумі 69782 грн. із зазначенням призначення платежу - податок на додану вартість за травень 2010 року.

12 листопада 2010 року позивачем подано до Ірпінської ОДПІ декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (згідно штампу відповідача за вхідним №58148) з самостійним визначенням суми податку до сплати в розмірі 98391 грн., яка сплачена платіжними дорученнями №988 від 18 листопада 2010 року, №993 від 19 листопада 2010 року, №995, №996 від 22 листопада 2010 року, №1008 від 23 листопада 2010 року, №1020 від 24 листопада 2010 року до бюджету із зазначенням призначення платежу: податок на додану вартість за жовтень 2010 року.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року та жовтень 2010 року подані, а визначені в них суми податкового зобовязання сплачені у повному обсязі, у строки, встановлені законодавством, чинним на час подачі податкової декларації та сплати податку на додану вартість, що свідчить про відсутність податкового боргу за зазначений період з податку на додану вартість.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 вищенаведеного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, а тому суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»станом на час сплати позивачем податкових зобовязань право визначення призначення платежу у відповідності до чинного законодавства належало виключно платнику податків. Вищенаведеним Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак, серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а тому дії відповідача щодо спрямування на погашення податкового боргу сум, сплачених позивачем платіжними дорученнями в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, не ґрунтуються на нормах законодавства, що було чинним на час вчинення зазначених дій.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо неможливості застосування до спірних правовідносин п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, оскільки на момент сплати позивачем грошового зобовязання діяли норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», натомість, Податковий кодекс України, на норми якого посилається апелянт, вступив в силу лише 01 січня 2011 року та в силу ст.58 Конституції України не має зворотньої дії в часі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0003801501 від 22 вересня 2011 року, яким до позивача за порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі ст.126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість у сумі 10974,69 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.