Рішення № 23965194, 20.10.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» жовтня 2011р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Каранфілової В.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Шевляковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа Приватне підприємство «Егіна» про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Приватного підприємства «Егіна», ОСОБА_2 про визнання договорів комісії та іпотеки недійсними за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.02.2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулось до суду з позовом до ПП «Егіна», ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартири, належної на праві власності відповідачу ОСОБА_1, за рахунок погашення заборгованості за договором комісії від 07.05.2008 року в розмірі 97303,28 євро, що еквівалентно 1 135 666,10грн. (а.с.3-7).

01.07.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» змінив позовні вимоги, за якими відповідачем зазначив тільки ОСОБА_1, а ПП «Егіна» - у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Остаточно просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу і стягнути з нього судові витрати.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що 30.03.2005 року між ПП "Егіна" та іноземним підприємством SIXTY ACTIVE S.р.A. укладено Договір №30/03-SА/Е, відповідно до умов якого, SIXTY ACTIVE S.р.A. (постачальник) зобов'язалося поставити ПП "Егіна" (покупець) певний товар, а останнє - здійснити оплату відповідно до умов цього договору та його наступних змін згідно Додатку №1 від 01.07.2005 року і додатку №21\04-SА\Е від 21.04.2008 року (а.с.18-20, 21, 22).

07.05.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (комісіонер) та ПП "Егіна" (комітент) укладено Договір комісії №2404/15/GUR про відкриття банківської гарантії (далі - Договір комісії), відповідно до умов якого ЗАТ КБ "ПриватБанк" гарантував виконання грошового зобов'язання ПП "Егіна", яке виникло внаслідок укладання вищевказаної угоди з SIXTY ACTIVE S.р.A. (а.с.15-17).

08.05.2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно умов якого, останній передав в іпотеку належну йому квартиру в забезпечення виконання зобов'язання ПП "Егіна", яке виникло у підприємства внаслідок укладення договору комісії (а.с.25-27).

Відповідно до умов Договору комісії Банк виконав зобов'язання перед підприємством SIXTY S.р.A., правонаступником SIXTY ACTIVE S.р.A., здійснивши оплату за меморіальним ордером №8 від 28.05.2009 року в розмірі 89 816,09 євро. Враховуючи те, що ПП «Егіна» не виконала зобов'язання по вказаному Договору, не надала Банку кошти, необхідні для здійснення платежу по гарантії (п.2.2.4) та не повернула заборгованість, що передбачено п.2.2.5. цього договору, позивач вважає, що у нього виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, на спірну квартиру, належну ОСОБА_1 (а.с.3-6, 78-80).

01.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк», ПП «Егіна», в якому просив визнати частково недійсним договір комісії №2404/15/GUR та визнати недійсним договір іпотеки від 08.05.2008 року, посилаючись на те, що він уклав договір іпотеки під впливом омани та під впливом помилки (а.с.83-86).

Справу по суті розглянуто у відсутності сторін та третьої особи.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення в цій частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищевказаній нормі права рішення суду в частині відмови в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «ПриватБанк», суд виходив з того, що позивачем не доведені обставини виконання Банком в строк до 14.05.2009 року обов'язку по банківській гарантії за Договором комісії №2404/15GUR за вимогами бенефіціара SIXTY ACTIVE S.р.A., а також виникнення заборгованості ПП «Егіна» перед Банком та невиконання підприємством умов договору по її погашенню. В зв'язку з чим позивачем не доведена наявність законних підстав для вимоги Банку по зверненню стягнення на предмет іпотеки за договором від 08.05.2008 року на підставі ст.ст. 12, 17, 33 Закону України «Про іпотеку» та п.п.18.8.1. - 18.8.3 Договору іпотеки.

При цьому суд керувався вищевказаними нормами права і пунктами договору, та вимогами ст.ст.560, 561, 569 ЦК України.

Між тим колегія з висновками суду погодитись не може.

Встановлено, що 30.03.2005 року між ПП «Егіна» та іноземним підприємством SIXTY ACTIVE S.р.A. укладено Договір №30/03-SА/Е, відповідно до умов якого, SIXTY ACTIVE S.р.A. зобов'язалося поставити ПП "Егіна" певний товар, а останнє - здійснити оплату згідно умов Договору (а.с.18-20).

В наступному сторони внесли зміни в договір відповідно до Додатку №1 від 01.07.2005 року та Додатку №21\04-SА\Е від 21.04.2008 року. Згідно останнього Додатку, у зв'язку з поглиненням компанії «SIXTY ACTIVE S.р.A.» компанією «SIXTY S.р.A.», у тексті Договору №30/03-SА/Е від 30.03.2005 року слова «SIXTY ACTIVE S.р.A.» в усіх відмінках замінено відповідно словами «SIXTY S.р.A.» (а.с.22).

07.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Егіна» укладено Договір комісії №2404/15GUR про відкриття банківської гарантії (а.с.14-16).

Згідно цього Договору комітент ПП «Егіна» доручає, а комісіонер ПАТ КБ «ПриватБанк» приймає на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок комітента надати на користь SIXTY ACTIVE S.р.A. (Бенефіціара) гарантію на суму 100 000,00 EUR.

При цьому гарантія видана на умовах, викладених в Додатку №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

З Додатку №1 вбачається, що на банк Бенефіціара направлений гарантійний лист із зазначенням назви компанії SIXTY S.р.A., відповідно до Додатку №21\04-SА\Е від 21.04.2008 року (а.с.17).

08.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язання ПП "Егіна", яке виникло у підприємства внаслідок укладення Договору комісії, укладено Договір іпотеки. Предметом цього Договору є надання ОСОБА_1 в іпотеку належну йому на праві власності квартиру під НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з 5-ти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 126 кв.м. та житловою площею 93,4 кв.м. (а.с.25-27).

Оскільки ПП «Егіна» не виконала умови Договору про відкриття банківської гарантії та не надала гроші Банку на оплату товару відповідно до умов Договору від 30.03.2005 року та його наступних змін, Банк відповідно до зобов'язання перерахував кошти в сумі 89 816,09 EUR в ВАNCA NAZIONALE DEL, що підтверджується наданою копією меморіального ордеру від 28.05.2009 року на вищевказану суму.

Цю суму ПП «Егіна» ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернула.

Згідно ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником свого обов'язку.

Ст.569 ЦК України передбачає, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої за гарантією кредиторові.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, колегія вважає, що на підставі вищевказаних норм та умов договорів комісії (п.4.4.) і іпотеки (п.п.18.8.1., 18.8.3.) у позивача виникло право звернення до суду з вимогами як до боржника ПП «Егіна» про стягнення заборгованості, так і до його майнового поручителя - ОСОБА_1 про звернення стягнення в межах суми заборгованості на предмет іпотеки, а саме, на спірну квартиру.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що і було зроблено Банком, який, уточнивши позов, заявив вимоги тільки до ОСОБА_1

Висновки суду про те, що позивачем виконані зобов'язання за банківською гарантією за №2105/1217/GUR, тобто за іншим номером, ніж банківська гарантія №2404/15GUR, яка виникла за договором комісії, і після закінчення строку гарантії - є безпідставні.

Згідно Положення по роботі з міжнародними банківськими гарантіями в системі ПриватБанк, регіональний підрозділ (в даному випадку Івано-Франківська філія), уповноважений укладати з клієнтом договір на відкриття гарантії і присвоювати йму відповідний номер, а Головний банк (м.Дніпропетровськ) вже на підставі цього договору при випуску гарантії присвоює їй свій референт (номер) і надсилає її з цім номером на банк - бенефіціара (іноземний банк - продавця) (п.1.3.).

Саме тому і вся документація між Банком і клієнтом по випущеній гарантії велась з подвійною нумерацією, про що свідчать направлені клієнту - ПП «Егіна» листи від 25.05.2009 року та 11.06.2009 року (а.с.8, 10).

При викладених обставинах, колегія приходить до висновку, що в даному випадку йде мова про одну й ту ж банківську гарантію.

Що стосується строку гарантії, то це є строк, в межах якого претензії бенефіціара має бути отримана гарантом.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги бенефіціара були отримані Банком вперше 30.04.2009 року, тобто в межах строку гарантії, а лист від 25.05.2009 року свідчить про те, що ПП «Егіна» не виконала свої зобов'язання, чим порушила відповідні умови договору комісії.

Висновок суду про те, що позивачем не доведена заборгованість ПП «Егіна» перед Банком, також на думку колегії, не відповідає фактичним обставинам і спростовується копіями INVOICE №514769DD від 25.05.2009 року та меморіального валютного ордеру від 28.05.2009 року на суму 89 816,09 EUR, оглянутими в судовому засіданні (а.с.9).

З цих документів вбачається, що за ПП «Егіна» Банк здійснив платіж по гарантії. Третя особа ПП «Егіна» не оспорювала в установленому законом порядку сплату вказаної грошової суми відповідно до виданої Банком гарантії.

Твердження представника ОСОБА_1 про те, що в Договорі іпотеки вказана інша назва іноземної фірми, є безпідставні, оскільки згідно Додатку №21/04-SA/E від 21.04.2008 року, укладеного між італійською фірмою та ПП «Егіна», який є невід`ємною частиною Основного договору № 30/03-SAE від 30.03.2005 року, обумовлюється нова назва фірми правонаступника - SIXTY S.р.A. замість SIXTY ACTIVE S.р.A. (а.с.22). В договорі іпотеки назва фірми вказана по Основному договору.

Посилання представника відповідача на те, що в договір іпотеки не були внесені відповідні зміни, не можуть служити підставою для відмови в позові по вищевикладеним мотивам.

Пред'являючи позов, позивач посилався на те, що в результаті невиконання умов Договору комісії з боку ПП «Егіна», у підприємства перед Банком виникла заборгованість на загальну суму 97 303,28 EUR, із них: основний борг - 89 816,09 EUR; заборгованість по процентам - 5 061,85 EUR; заборгованість по пені - 2 425,34 EUR.

Заборгованість в гривневому еквіваленті на час пред'явлення позову складала в цілому 1 135 666,10 грн. Даний розрахунок третьою особою також не оспорювався. Інших розрахунків з приводу зміни валютного курсу на протязі розгляду справи Банком не надавалися.

На час ухвалення рішення заборгованість в гривневому еквіваленті з урахуванням курсу валют НБУ складає 1 073 138,2 грн. (97 303, 28 х 11,028798 = 1 073 138,2). Саме в межах вказаної суми у Банку виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 12 Договору іпотеки сторони визначили вартість предмету іпотеки в розмірі 1 322 516, 16 грн. Тому суд вважає, що сума заборгованості по договору комісії фактично співмірна із вартістю іпотечного майна.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду передбачено ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Вибір засобу реалізації предмету іпотеки належить позивачу на підставі ст.12 ЦК України та ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку».

В позовній заяві Банк просив звернути стягнення на спірну квартиру НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з 5-ти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 126 кв.м. та житловою площею 93,4 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори 18.01.2003 року Р№3-157, шляхом її продажу відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Тому суд визначає засіб реалізації предмету іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж вказаної квартири відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку». В зв'язку з тим, що оцінка квартири мала місце при укладанні Договору іпотеки, тобто 08.05.2008 року, і ціна на нерухоме майно з того часу змінилася, то вона повинна визначатися за згодою сторін або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що передбачено вищевказаною нормою права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2010 року в частині відмови в позові Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з 5-ти житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 126 кв.м. та житловою площею 93,4 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори 18.01.2003 року Р№3-157, шляхом продажу вказаної квартири Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Ціну продажу предмета іпотеки встановити за згодою між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

При відсутності такої згоди ціну продажу квартири встановити на підставі її оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Договір купівлі-продажу квартири, укладений відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку», є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

В.М.Каранфілова

В.П.Фальчук

Копія вірна: Суддя апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька