Рішення № 23965067, 08.11.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 рік м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Тухтарян О.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Лев», ЗАТ» Академрембуд» треті особи Інститут Біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю прокуратури Одеської області про визнання права власності на 312/1000 частин будівлі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 представника Інститут Біології Південних морів ім.. Ковалевського в особі Одеської філії на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2011 року,

встановила:

У квітні 2005 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати за нею право власності на 312/1000 частин житлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та складається у цілому із однієї основної будівлі під літ. «А», загальною площею 139,2 кв.м. в тому числі жилою площею 79.2 кв.м. При цьому позивач вказує, що підставою для набуття нею права власності є договір оренди з викупом нежитлових приміщень, укладений 02.11.1998 року між ЗАТ «Академрембуд» та ПП «Лев», а також договір оренди з наступним викупом, укладений 21.11.2001 року між позивачем та ПП «Лев». Позивачем були виконані зобов'язання за договором у повному обсязі, посилаючись на положення ст. 128 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який діяв на час укладання Договору оренди з викупом, право власності (право оперативного управління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а також ст. 12 ЗУ України «Про власність», діючого на момент укладення договору, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і положення ст. 328 діючого Цивільного Кодексу України, позивач стверджує, що набула право власності на об'єкт оренди.

Позивач, уточнила вимоги відносно предмету позову, вказуючи, що станом на теперішній час спірні приміщення є жилими, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9245 від 28.10.2005, Технічним висновком про можливість переводу нежитлової будівлі літери «А» в житлову за адресою АДРЕСА_1, наданому КП «Співдружність», та Технічним паспортом на житловий будинок від 01.02.2007 року. Відповідно до технічної документації загальна площа приміщення складає 139,2 кв.м, в тому числі жила 79,2 кв.м. Вказані зміни відносно статусу приміщення та площі встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2006р.

Позивач обґрунтовує уточнені позовні вимоги положеннями ст. 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5. - ОСОБА_7 уточнені позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача ЗАТ «Академрембуд» позов не визнав

Відповідач ПП «Лев» позов визнав.

Представник третьої особи Інституту біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії ОСОБА_4 позовн не визнав.

Треті особи: ОСОБА_2. та ОСОБА_3. позов визнали.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2011 року позов задоволений. Визнати за ОСОБА_9 право власності на 312/1000 частин житлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. та складається у цілому із однієї основної будівлі під літ. «А», загальною площею 139,2 кв.м. в тому числі жилою площею 79,2 кв.м.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_4 представник Інституту Біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на те, що 02.11.1998 року між ЗАТ «Академрембуд» та ПП «Лев» було укладено Договір оренди з викупом нежитлових приміщень виробничої бази, а також флігелю 4-кімнатного, розташованого в місті АДРЕСА_1. З наданого Договору вбачається, що ЗАТ «Академрембуд» володіє приміщеннями, які передає в оренду на підставі договору купівлі-продажу державного майна цілісною майнового комплексу, укладеного 25 липня 1995 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та організацією орендарів орендною підприємства РБУ «Академрембуд» та посвідченому нотаріально. На підставі даною договору купівлі-продажу від 14.05.1996 року орендне підприємство РБУ «Академрембуд» отримало Свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу, до складу якого входило спірне майно (пункт 2.6. Акту прийому-передачі майна № 279 від 14.05.1996 року). Пунктами 3.1 - 3.4. вказаного Договору встановлено порядок розрахунку та викупу. Зокрема, пунктом 3.1. Договору визначена сума викупу майна, яка складає 36 960.00 (тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. або 11 200.00 (одинадцять тисяч двісті) у.о. за курсом НБУ. Пунктом 3.3. Договору встановлено, що при досягненні суми виплат 11 200 у.о. в гривнях за курсом Національного Банку України на момент оплати, право власності переходить до орендатора, тобто до ГІН «Лев».

Відповідно до вказаного Договору оренди з викупом, ПП «Лев» в період з 16.11.1998 року по 21.04.1999 року було сплачено орендну плату загальною сумою 37 590,16 гри. (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто грн. 16 коп.). що підтверджується відповідними квитанціями та податковими накладними.

Положеннями ст.128 Цивільною Кодексу У PCP 1963 року, який діяв па час укладання Договору оренди з викупом, закріплено, що право власності (право оперативного управління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з пунктом 6 Додатку 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року .№ 121 (діючої на час укладання договору), договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності є правовстановлюючими документами.

Тобто, позивачем доведено, що у зв'язку зі сплатою у повному обсязі коштів за договором оренди з викупом, право власності на нежитлові приміщення виробничої бази, а також флігелю, розташованого в АДРЕСА_1. перейшло до ПП «Лев».

В подальшому, 21.11.2001 року між позивачем та ПП «Лев» було укладено Договір оренди з наступним викупом, згідно з яким позивачу було передано приміщення, яке згідно з технічним паспортом від 02.04.1999 року позначено літ.«А». загальною площею 146, 16 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 1390 кв.м. Пунктами 4.1.- 4.2. даного Договору визначено розмір орендної плати та порядок розрахунків та викупу. Так. згідно з пунктом 4.3. Договору, право власності на об'єкт оренди переходить з моменту виплати суми, визначеної пунктом 4.1. Договору, яка складає 10 000, 00 (десять тисяч) грн. Позивачем були виконані зобов'язання за договором у повному обсязі та сплачено вказану суму, що підтверджується відповідними квитанціями приходних касових ордерів (копії містяться в матеріалах справи). Відповідно до ст. 128 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який діяв на час укладання Договору оренди з викупом, право власності (право оперативного управління) у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Ст. 12 ЗУ України «Про власність», діючою на момент укладення договору, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Ті ж самі положення закріплені в ст. 328 діючого Цивільного Кодексу України.

Таким чином, позивачем підтверджено, що вона набула право власності на об'єкт оренди відповідно до діючого на гой час законодавства України, також виконала умови договору оренди з викупом, укладеного 21.11.2001 року між нею та ПП «Лев» щодо майна, яке належало ПП «Лев» на підставі договору оренди з викупом від 02.11.1998 року, укладеного між ЗАТ «Академрембуд» та ПП «Лев», та сплату суми викупу за договором у повному обсязі.

Позивач, уточнивши вимоги відносно предмету позову, вказала, що станом на теперішній час спірні приміщення є жилими, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9245 від 28.10.2005 року, технічним висновком про можливість переводу нежитлової будівлі літери «А» в житлову за адресою АДРЕСА_1, наданим КП «Співдружність», та технічним паспортом на житловий будинок від 01.02.2007 року. Відповідно до технічної документації загальна площа приміщення складає 139,2 кв.м, в тому числі жила - 79,2 кв.м. Вказані зміни відносно статусу приміщення та площі встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2006 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 25.07.1995 року Регіональне відділення Фонду держмайна України продало, а організація орендарів орендного підприємства РБУ «Академрембуд» придбала державне майно цілісного майнового комплексу, в тому числі і складські приміщення Одеської дільниці,будівлю флігеля, площа земельної ділянки 1800 кв.м за адресою АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору купівлі-продажу та акту прийому передачі від14.05.1996 року ЗАТ «Академрембуд» отримало свідоцтво про право власності на будівлі господарського призначення, видане Виконавчим комітетом Одеської міськради 8.07.1999року. Вказаним свідоцтвом визнано право власності на будівлі господарського призначення, які в цілому складаються з чотирьох будівель літ. «А». «Б». «В», «Д».

Таким чином, надана інвентарна картка № 1 обліку основних засобів в бюджетній установі не містить інформації відносно адреси об'єкту, так як в ній вказано - споруда в Чорноморці / 7 кімнат, 112,4 кв.м/, а також розпорядження Виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящихся № 37 від 9.01.1954р. про передачу земельної ділянки Академії наук УРСР для розміщення Одеської біологічної станції за адресою с. Чорноморка, вулиця Леніна, № 84, 123, 125 з, прилеглою земельною ділянкою загальною площею 4600кв.м, не є доказом того, що це є земельна ділянка по АДРЕСА_1 Наданий технічний паспорт від 17.09.1997 року не є правовстановлюючим документом, тому судом першої інстанції не був прийнятий до уваги.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що Інститутом біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії не надано правовстановлюючих документів, передбачених законодавством починаючи з 1990-х років, так і на цей час, на спірні приміщення, в зв'язку з чим заперечення на позов є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд першої інстанції вважав уточнені позовні вимоги ОСОБА_5. доведеними, обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія не погоджується.

Відповідно до матеріалів справи 312/1000 частин житлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. та складається у цілому із однієї основної будівлі під літ. «А», загальною площею 139,2 кв.м. в тому числі жилою площею 79,2 кв.м., є самочинним будівництвом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до змісту пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Згідно до положень ст. 26 Закону України "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

До матеріалів справи на надано доказів того, що позивачці належить земельна ділянка, або знаходиться у користуванні, на який розташована спірна будівля, відсутній докази зміни статусу спірної будівлі з нежитлової на житлову, до участі у справі не залучені органи місцевого самоврядування до компетенції яких належить прийняття реконструйованого будинку до експлуатації.

Посилання судом першої інстанції що станом на теперішній час спірні приміщення є жилими, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9245 від 28.10.2005 року, технічним висновком про можливість переводу нежитлової будівлі літери «А» в житлову за адресою АДРЕСА_1, наданим КП «Співдружність», та технічним паспортом на житловий будинок від 01.02.2007 року те, що відповідно до технічної документації загальна площа приміщення складає 139,2 кв.м, в тому числі жила - 79,2 кв.м. Вказані зміни відносно статусу приміщення та площі встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2006 року, не свідчать, що позивачка в установленому законом порядку набула право власності на спірну будівлю, оскільки відсутні докази прийняття в прийняття в експлуатацію спірного будинку.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що ПП «Лев» було власником спірного будинку і мало право на його відчуження, Сплата ПП «Лев» в період з 16.11.1998 року по 21.04.1999 року орендної плати загальною сумою 37 590,16 гри. не свідчить про набуття права власності ПП «Лев» на спірну будівлю оскільки не надано доказів того, що зазначена будівля перебувала на балансі ПП «Лев». Також не надано доказів того, що на час укладання договору оренди ПП «Лев» з відповідачкою спірна будівля була житловим будинком.

На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Ухвалюючи рішення колегія стягує з Інститут Біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії не сплачені при поданні апеляційної скарги судові витрати в сумі 170 грн.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 представника Інститут Біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Лев», ЗАТ» Академрембуд» треті особи «Інститут Біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю прокуратури Одеської області про визнання права власності на 312/1000 частин будівлі що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та складається у цілому із однієї основної будівлі під літ. «А», загальною площею 139,2 кв.м. в тому числі жилою площею 79,2 кв.м.

Стягнути з Інститут Біології Південних морів ім. Ковалевського в особі Одеської філії судовий збір в сумі 170 грн. на наступні реквізити: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПУ 23213460, Р/р 31216206700007, МФО 828011, Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, Код 02892913, Пункт 1 КБК 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий Підпис: О.А. Ступаков

Судді Підпис: О.Д. Варикаша

Підпис: В.А. Станкевич