Ухвала суду № 23965049, 08.11.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О. А.

суддів: Варикаші О.Д, Станкевича В.А

при секретарі: Тухтарян О.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення із квартири та стягнення коштів на утримання загального сумісного майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 5 липня 2011 року,

встановила:

У червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про виселення із квартири та стягнення коштів на утримання загального сумісного майна.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що 10 липня 1999 року нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була придбана згідно договору купівлі-продажу № 99,07-536 однокімнатна квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 7100 грн. У вказаний час вони знаходилися у шлюбі. Але з 28.08.2001 року шлюб розірваний.

Згідно рішення Суворовського айонного суду міста Одеси від 22.11.2002 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнане право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках. Відповідно до ст. 360 ЦК України Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.»

ОСОБА_3 ухилявся від сплати витрат на утримання загального майна, співвласниками котрого вони є за рішенням суду - квартири АДРЕСА_1. Сплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги вони повинні були разом, оскільки були співвласниками, а лицевий рахунок у них був єдиний. Але ОСОБА_3 ухилявся від сплата своєї доли (1/2) рахунків за користування водою, споживання електроенергії і інших житлово-комунальних послуг. Так нею вже на цей час сплачені вказані рахунки на утримання квартири на суму 10857,60 грн.

Позивачка зазначила, що ОСОБА_3 повинен відшкодувати їй 6786,00 грн. /10857,60 : 2= 5428.80 х 1,25 = 6786,00 грн/ - пільга надана їй. Крім того .ОСОБА_3 повинен їй відшкодувати 1/2 частини коштів - сплаченого нею авансу згідно угоди при укладенні договору купівлі - продажу 1982,50грн /3965,00 грн. : 2/, сплачених нею коштів за придбану газову плиту -795,51 грн. (1591,02 грн. : 2), котра була встановлена в їх квартирі, повинен їй відшкодувати -1533,50грн. (1/2 частина від 3067,00 грн.) сплачених нею коштів за установку метало пластикових вікон в їх квартирі, відшкодувати - 454.50грн. (989,00грн. : 2) за придбання та установку водонагрівача «Термес», а також ОСОБА_3 повинен відшкодувати сплачені позивачкою кошті за установку та абонплату за утримання телефону - 813,05 грн. (1626,10 : 2), відшкодувати згідно видаткової накладної за витрати матеріали поточного ремонту сантехніки та електроприборів котрі були сплачені позивачкою на ремонт спільної квартирі -551,24 грн. (1102,48; 2). Крім того ОСОБА_3 повинен відшкодувати 1/2 частину коштів заборгованості по сплати згідно Договору Запозичення - 13877,50 грн. (27755,00грн. : 2), послуги нотаріуса -235,50 грн. (475,00грн:2), а також повинний відшкодувати 852,00грн. (1704,00грн:2) витрати за послуги кабельного телебачення та повинен сплатити 937,48 грн. заборгованість перед ЖЄУ.

Також позивачка зазначила, що ОСОБА_3 без її відома і згоди поміняв замки на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1, в зв'язку з чим вона зверталася по допомогу до TOB «Платан» з проханням відімкнути двері, в зв'язку з чим їй був спричинений збиток на суму 90,00 грн., котрий ОСОБА_3 також їй зобов'язаний відшкодувати.

Загальна сума збитків які позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 складає 28950,80 грн.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 5 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що 10 липня 1999 року сторонами була придбана згідно договору купівлі-продажу однокімнатна квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 17100 грн.

28.08.2001 року шлюб між сторонами розірваний.

Щодо сплати авансу,згідно угоди при укладенні договору купівлі - продажу 1982,50 грн. від 15 травня 1999 року, то в цей час сторони перебували в шлюбі, тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Вимоги позивачки в цей частині позову не можуть бути задоволені, оскільки в час придбання квартири, гроші були спільної власністю подружжя, також, сплив строк позовної давності для звернення до суду.

Газова плита придбана позивачкою 22.12.2006 року, після розірвання шлюбу, є її власністю, залишилася в її користуванні, тому не має підстав щодо стягнення з відповідача 1/2 частини її вартості.

25 жовтня 2005 року на підставі договору ОСОБА_2 уклала договір щодо встановлення металево пластикових вікон. Відповідач не надавав згоду на встановлення цих вікон.

20.12.2007 року позивачка встановила водонагрівач « Термес», котрий залишився в її користуванні, тому не може бути стягнена 1/2 частина вартості водонагрівача з ОСОБА_3 на користь позивачки, оскільки ця річ є власністю позивача.

22.03.2005 року позивачка встановила телефон ( а.с. 18-20), котрий залишився в її користуванні, тому не може бути стягнена !4 частина вартості установки телефону з ОСОБА_3 на користь позивачки, оскільки ця річ є власністю позивача.

Не може бути предметом стягнення 1/2 частина боргу з відповідача відповідно до договору займу від 15.05.1999 року, оскільки в той час сторони перебували в шлюбі, крім того, це було бажання тільки позивачки,котра в судовому засіданні не надала будь яких доказів того, що взагалі ці гроші були предметом займу. 2 липня 2001 року позивачка оформила договір позики з ОСОБА_5, знов не поставив відповідача до відома. Також ця обставина підтверджена Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси № 2-236 від 22.11.2002 року ( а.с. 22,23, 24,86-87).

07.01.2003 року позивач уклала договір в ТРК « Бриз» про надання послуг. Вона зобов'язана щомісячно сплачувати абонентську плату.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що у спірної квартирі він не проживає з 2000 року. Відповідно до довідки від 07.07.2009 року, за ОСОБА_3 є заборгованість по комунальним послугам в розмірі 937,00 грн. З 14.11.2006 року та по цей час сплата за комунальні послуги не нараховується.

Відповідно до довідки № 256 від 01.08.2001 року ОСОБА_3 перебуває в красному кутку ТОВ «Одеський портовий холодильник» у зв'язку з тім, що його дружина перешкоджає йому в користуванні квартирою.

На підставі акту від 26 вересня 2007 року, ОСОБА_3 не проживає у спірної квартирі з липня 2000 року.( а.с. 85)

Що стосується вимог щодо стягнення 90,00 грн. за роботи виконані фірмою «Платан», суд першої інстанції вважав, що в цей частині позов не підлягає задоволенню, оскільки сплив строк позовної давнини, а позивач в судовому засіданні не ставила питання щодо поновлення строку позовної давнини та не надала будь-яких доказів стосовно поважності його пропуску.

Питання щодо стягнення вартості проведення експертизи, також не підлягає задоволенню, оскільки воно вирішено в рішенні Суворовського районного суду міста Одеси від 9 лютого 2010 року ( а. с. 61,107-114 ).

Позивач в судовому засіданні не оспорювала ствердження відповідача, що він не проживає у спірної квартирі, більш того, він в неї не зареєстрований, але вона стверджувала про те, що іноді позивач приходить до неї в гості. Суд першої інстанції зазначив, що неможливо виселити з квартири людину, котра в неї не проживає.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги повністю ідентичні змісту позовних вимог належну оцінку яким дав суд першої інстанції постановляючи рішення.

Посилання в письмових поясненнях до апеляційної скарги на неправомірність висновку суду, що відповідач не проживає в належній позивачці квартирі, що підтверджується рішеннями судів про вселення позивача в квартиру від 22.02.2002 року, 31.05.2006 року колегія вважає помилковими оскільки зазначені рішення суду навпаки свідчать про те, що позивачка перешкоджає позивачу в проживанні в квартирі. Крім того відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеса від 09.02.2010 року (а.с. 91) позивачка звертаючись в суд з позовом до відповідача про припинення права власності на Ѕ частину квартири по АДРЕСА_1 зазначила, що позивач в зазначеній квартирі не проживає.

Інші доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів на утримання загального сумісного майна колегія вважає також помилковими оскільки як зазначалося вище, суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним позовним вимогам. Крім того матеріалами справи встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами у серпні 2001 року, позивач в спірній квартирі не проживав, оскільки позивачка перешкоджала йому в цьому. Позивачка одноособово користувалася спірною квартирою, тому відсутні підстави стягнення з відповідача витрат на утримання квартири. Намагання відповідача вселитися в спірну квартині на підставі рішень суду, здійсненні інших дій направлених на вселення в квартиру не свідчать про проживання відповідача в квартирі, а свідчать лише на його спроби вселитися і користуватися спірною квартирою.

На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права про ухваленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 5 липня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 266 грн. 77 коп. на наступні реквізити: Отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПУ 23213460, Р/р 31216206700007, МФО 828011, Банк отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: Судовий збір, Код 02892913, Пункт 1 КБК 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий О.А. Ступаков

Судді О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич