Ухвала суду № 23954497, 19.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 р.Справа № 2а-16631/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунов Ю.А.

представник відповідача: ОСОБА_1

представник позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі № 2а-16631/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1"

до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 року № 0000442320/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830248,50 грн. (основний платіж - 553499 грн., штрафні санкції - 276749,5 грн.), та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 року № 0000452320/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 246699 грн. (основний платіж - 164466 грн., штрафні санкції - 82233 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про необгрунтованість здійснених податковим органом податкових зобов'язань, оскільки первинні документи, отримані від ТОВ «Нова Ера», ПП «Служба доставки», ПП «Служба безпеки», ПП «Імпекон», СПДФО ОСОБА_3, складені за результатами реально здійснених господарських операцій з такими контрагентами та були надані під час перевірки. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обгрунтованості прийнятого судового рішення. Стверджує про відсутність на час проведення перевірки належно оформлених документів первинного обліку, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій. Просить залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, а прийняте судове рішення без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляд було встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Торгівельна мережа №1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.2008 р. по 31.12.2009 р. було складено акт перевірки від 21.06.2010 року № 3247/23-206/36225023.

У висновках акту перевірки зазначалося про виявлені порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 . п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст.5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податоку на прибуток на суму 553501 грн.,

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 164466 грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 352166 грн. по послугах, які не пов'язані з веденням господарської діяльності,

- п.п.6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та вимог п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в період що перевірявся на суму 45,37 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 року № 0000442320/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830251,50 грн. (основний платіж - 553 501 грн., штрафні санкції - 276 750,50 грн.) та № 0000452320/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 246699 грн. (основний платіж - 164466,00 грн., штрафні санкції - 82 233,00 грн.).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем законно, підстав для їх скасування не встановлено, з чим погоджується колегія суддів, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин сторін.

Спірні питання формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість на час спірних правовідносин були врегульовані вимогами Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 якого передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна ца такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого Використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Щодо рішення суб'єкта владних повноважень про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, то оцінку його правомірності слід здійснювати за нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'', відповідно до п.5.1 ст.5 якого, валові витрати - виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у; грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, правомірність формування платником податку валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту за податком на додану вартість залежить не лише від наявності належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку щодо здійснення господарської операції, а в першу чергу від підтверження факту реальності здійснення такої господарської операції.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, донарахування спірних податкових зобов'язань було пов'язане з відсутністю належних підтверджень реального характеру господарських операцій позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Нова Ера», ПП «Служба доставки», ПП «Служба безпеки», ПП «Імпекон», СПДФО ОСОБА_3

Щодо обставин виконання укладеного 01.02.2009 року між ПП «Торгівельна мережа №1» та ТОВ «Нова Ера» договору №9/02 на поставку продовольчих товарів.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язувався постачати партіями покупцю продовольчі товари, а покупець зобов'язується приймати товар і своєчасно його оплачувати на умовах, передбачених цим договором.

Виконання договору зафіксовано видатковою накладною № 1 від 31.03.2009 року, податковою накладною №6 від 31.03.2009 року (т. 1 а.с. 44, 45) на загальну суму 1920994,39 грн. (в тому числі ПДВ 320165,72 грн.). Оплата за товар на адресу ТОВ «Нова Ера» здійснена в повному обсязі (т. 1 а.с.46-57, т.6 а.с.105-114).

Разом з тим, матеріали справи містять докази того, що придбаний у ТОВ "Нова Ера" товар (вода "Боржомі", "Миргородська", "Моршинська", "Сорочинська", "Старий Миргород", "Трускавецька Аква Єко") в той же день був реалізований позивачем ДП "Молторг" за ціною 1920994,39 грн. (в тому числі ПДВ 320165,73 грн.), тобто за такою ж вартістю, як було придбано у ТОВ "Нова Ера".

На вимогу суду апеляційної інстанції щодо надання пояснень з питань наявності під час здійснення спірної господарської операції ділової мети (економічної вигоди) позивачем було надано письмові пояснення від 19.04.2012 року про здійснення такої господарської операції в результаті прояву недостатньої професійної підготовки персоналу та керівництва позивача на той час, оскільки після придбання товару виявилось про недостатність складських приміщень через великий обсяг товару.

Разом з поясненнями представником позивача надані товарно-транспортні накладні про перевезення товару 31.03.2009 року від ТОВ "Нова Ера" (Харків, вул. Морозова, 11) на склад позивача (Харків, пр-т Московський, 259). Тобто, за змістом наданих документів весь придбаний товар був розміщений на складі позивача, що спростовує доводи апелянта про наявність обгрунтованих причин продажу товару в той же день іншій особі.

Оцінюючи надані позивачем докази колегія суддів зауважує про їх недоліки оформлення (заповнення) та суперечність фактичним обставинам справи. Зокрема, товарно-транспортні накладні не містять відомостей про вантажно-розвантажувальні операції (час їх виконання), що викликає сумнів у реальності здійснення перевезення за такими документами первинного бухгалтерського обліку, з огляду на великий обсяг товару, що перевозився в один день одними і тими ж вантажними автомобілями за різними товарно-транспортними накладними.

При цьому зауважується, що зазначені товарно-транспортні накладні були надані позивачем лише під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а не під час перевірки та під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що за умовами договору (а.с. 58 т. 1) перевезення товару здійснюється за рахунок постачальника, ТОВ "Нова Ера", проте під час судового розгляду було встановлено, що перевезення здійснювалося за рахунок позивача, відповідно до укладеного договору з ПП "Служба Доставки", про що відображено у товарно-транспортних накладних.

Тобто здійснення операції з придбання та одночасного продажу товару за спірними господарськими операціями мало збитковий для позивача результат.

Відсутність реального характеру придбання товару додатково підтверджується суперечливими поясненнями позивача щодо перевезення всієї кількості придбаного товару в той же день (31.03.2009 року) до складського приміщення ПП "Компанія "Торгівельна мережа № 1" у м. Лозова Харківської області за укладеним договором відповідального зберігання. Крім об'єктивних сумнівів у реальності здійснення таких господарських операцій пояснення позивача містять додаткові підтвердження здійснення ним значних витрат на транспортування товару, які не були відшкодовані (відсутність ділової мети).

Щодо виконання укладеного між позивачем та ПП «Служба безпеки» 01.03.2009 року договору №11 про надання юридичних послуг та додаткової угод №1 до цього договору, а також договору від 01.05.2009 року №5 на надання послуг з охорони.

На підтвердження виконання умов вказаних правочинів позивач надав суду виписані ПП «Служба безпеки» податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт з деякими розшифровками до них, платіжні доручення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недостатньості зазначених документів в якості належних доказів реальності отримання таких послуг, з огляду на відсутність підтверджень дійсного надання як юридичних, так і охоронних послуг. Зокрема, позивач не підтвердив використання у власній господарській діяльності таких послуг як узгодження договорів з контрагентами, оформлення претензій, внесення змін до засновницьких документів, представлення інтересів перед контролюючими органами, як це передбачено умовами договору № 11 від 1.03.2009 року в якості обов'язку ПП "Служба безпеки". При цьому зауважується про значну суму вартості сплачених послуг, які за поясненням представника позивача стосувалися лише розроблення типових договорів, що ставить під сумнів наявність ділової мети для укладення такого правочину.

Щодо отримання позивачем послуг продавців-консультантів, складських послуг (організація прийому та складування товару), послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню, згідно умов укладеного договору надання послуг №49 від 01.11.2009 року з ТОВ «Імпекон».

На підтвердження правомірності формування складу валових витрат позивач посилається на наявність належним чином оформленої податкової накладної та акту здачі-приймання виконаних робіт, платіжних доручень про оплату послуг. Проте, зазначені документи не містять змісту та доказів фактичного здійснення господарських операцій (місця, дати чи періоду їх здійснення у певному обсязі за допомогою відповідної кількості технічного персоналу та техніки, т.п. відомості, що деталізують обставини надання послуг, які є суттєвими для визначення дійсності та повноти їх виконання).

Щодо укладеного з ПП «Служба доставки» 15.04.2009 року договору №8 про надання послуг транспортної логістики (забезпечення виконавцем своєчасної доставки вантажів (товар, тара) покупцям замовника, а також перевезення повернень товару (або тари) від покупців замовника на його склад, як власними транспортними засобами, так і за допомогою залучення (за необхідністю) третіх осіб - перевізників).

На підтвердження виконання транспортних послуг ПП «Служба доставки» надані податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), платіжні доручення про розрахунок безготівковим шляхом, довідку щодо товарно-транспортних накладних за період з 15.04.2009 року по 31.12.2009 року.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем, зважаючи на значний обсяг здійснених перевезень, надані вибірково товарно-транспортні накладні, в тому числі за жовтень 2009 року. Колегія суддів, досліджуючи надані докази на предмет їх належності та достатності, виявила суперечності наданих документів фактичним обставинам справи, що ставить під сумнів дійсне виконання таких послуг з транспортування товару саме ПП "Служба доставки".

Зокрема, за 2 жовтня 2009 року надано до матеріалів справи 59 товарно-транспортних накладних (том 10), оформлених на автомобілі: ISUZU NQR-71-P реєстр. номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_5) - 17 накладних, Богдан реєстр. номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_4.) - 19 накладних, ISUZU NQR-71-P реєстр. номер НОМЕР_3 (водій ОСОБА_6.) - 6 накладних, ISUZU NQR-71-P реєстр. номер НОМЕР_4 (водій ОСОБА_7.) - 17 накладних.

Їх дослідження виявило суперечності щодо одночасного перевезення зазначеними автомобілями в один день зі складу у АДРЕСА_1, значного обсягу продовольчих товарів до різних торгівельних об'єктів, що розташовані у різних населених пунктах, в тому числі за межами Харківської області. Зазначені суперечності викликають сумнів у реальності здійснення перевезень, зважаючи на відсутність заповнення у товарно-транспортних накладних відомостей про вантажно-розвантажувальні операції, відстані перевезень, часу вибуття та прибуття та інших відомостей про фактичне надання транспортних послуг.

При цьому колегія суддів керується вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, які повинні мати в якості обов'язкових реквізитів зміст та обсяг господарської операції. Зазначені вимоги стосуються безпосередньо товарно-транспортної накладної, яка у відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20.02.1998 року за № 128/2568, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2009 року попередньої оплати вартості товарів, робіт, послуг на загальну суму 203410,35 грн.

Позивачем не спростовано, що зазначена сплата коштів була здійснена на користь суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж визначеною ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненими від сплати цього податку, або не є його суб'єктами (платниками такого податку).

Крім цього, позивачем не підтверджено в ході судового розгляду фактичне отримання на зазначену суму сплачених коштів послуг та товарів за відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, в тому числі актів виконаних робіт та звітів про їх виконання.

Будь-яких заперечень щодо висновків акту перевірки про зайве віднесення вартості придбаних основних фондів у 4 кварталі 2009 року вартістю 13342 грн. (профіль ценовий на суму 8392 грн. та сердечник циліндру вартістю 4950 грн.), чим порушено п.п 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем теж не зазначено ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.

Також, позивачем не спростовано факт неправомірного віднесення у 4 кварталі 2009 року до складу валових витрат перерахованих СПДФО ОСОБА_3 21261,0 грн. на відшкодування податку на землю, оскільки зазначена сума коштів не є сумою орендної плати за використання приміщення для здійснення господарської діяльності платником податків.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновкоми суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 року № 0000442320/0 в частині визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 830248,50 грн. та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 16.07.2010 року № 0000452320/0 про визначення Приватному підприємству «Торгівельна мережа № 1» податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 246699,00 грн. винесені відповідачем правомірно та обгрунтовано, а тому позов Приватного підприємства «Торгівельна мережа №1» не підлягає задоволенню.

Оскільки обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно та правильно застосовані при вирішенні справи норми матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, що зумовлює відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі № 2а-16631/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2012 р.