Ухвала суду № 23953341, 29.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р.Справа № 2а-10952/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по работі з великими платниками податків м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. по справі № 2а-10952/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстрактний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по работі з великими платниками податків м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Вовчанський олійноекстракційний завод» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000040842 від 07.04.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року по справі № 2а-10952/11/2070 позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000040842 від 07.04.2011 року, винесене відповідачем.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод", та зареєстроване як юридична особа 12.05.2010 року Вовчанською РДА Харківської області, знаходиться на податковому обліку у відповідача з 31.01.2011 року (до 31.01.2011 року перебувало на податковому обліку у Вовчанській міжрайонній податковій інспекції в Харківській області), та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем в період з 21.02.2011 року по 22.03.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за період грудень 2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №787/42-013/00373936 від 23.03.2011 року, в якому відповідач відобразив як порушення: формування позивачем податкового кредиту суми ПДВ у листопаді-грудні 2007 року, січні-березні 2008 року податковими накладними, отриманими у періодах відмінних від періоду їх виписки, на суму 100261 грн.; формування податкового кредиту суми ПДВ, пов'язаного з оплатою послуг по розробці Виробничого технологічного регламенту підрядника ТОВ «Зонд» на суму 12000 грн.; формування податкового кредиту суми ПДВ, пов'язаного з оплатою ремонтно-будівельних послуг ТОВ «НПСО «Фокон» на суму 209438 грн., що зумовлює позивачем порушення - завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації) в розмірі 321698,00 грн., чим порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, за рахунок не врахування зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ у сумі 321698,00 грн., визначеного за результатами попередніх перевірок.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 321698,00 грн.

Не погодившись з зазначеними податковим повідомленнями-рішеннями, позивачем було проведено процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої первинна скарга від 21.04.2011 року та повторна скарга від 06.06.2011 року, залишені без задоволення а податкове повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року - без змін, рішеннями ДПА у Харківській області від 31.05.2011 року №2331/10/25-103 та ДПА України від 08.08.2011 року №14287/6/25-0115 відповідно.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 1.3, пункту 1.7, підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За пунктом 1.7 зазначеного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Акт суб'єкту владних повноважень - це рішення уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформлюється у встановленому законом випадку у вигляді письмового документа (акта-документа). Акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні п.1 ст.17 КАС України. Тобто, предметом оскарження в адміністративному суді не можуть бути висновки акту перевірки, оскільки висновки акту перевірки не носять обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не встановлюють, не припиняють та не змінюють правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжують правових наслідків.

Відповідно до п. 13 листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 року № N1619/10/13-09, акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

До того ж відповідно до пп.2.4.3 п.2 Порядку, в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

За матеріалами справи вбачається, що відповідачем в 2009-2010 роках неодноразово проводились перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, з 29.05.2009 року по 13.07.2009 року було проведено планову виїзну перевірку за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за наслідками якої було складено акт № 631/23-00373936 від 20.07.2009 року, 26.08.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "НПСО "Фокон" за період з 01.08.2007 року по 29.02.2008 року, за наслідками якої було складено акт №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року та 17.12.2010 року було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо задекларованих показників в поданій податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, за наслідками якої було складено акт №1761/15-00373936 від 17.12.2010 року.

Права позивача можуть бути порушені прийняттям податкового повідомлення-рішення на підставі акту або ж інших рішень, чи вчиненням дій щодо самостійної зміни податкового зобов'язання платника, проте податкові повідомлення-рішення за наслідками наведених перевірок у даному випадку податковим органом не виносились.

Зважаючи на вищевказане можливо зробити висновок, що акт ревізії та її результатів не є рішенням суб'єкту владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та не є актом індивідуальної дії, він не містить приписів чи вимог про зобов'язання виконання будь-яких дій.

Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача на факт не оскарження в адміністративному або судовому порядку актів даних перевірок, то колегія відхиляє їх на підставі того, що позивач до кожного вказаного акту перевірки подавав заперечення, які не були враховані із посиланням на порушення позивачем правил формування податкового кредиту.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп.5.12.5 п.5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», затверджений в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за № 250/2054, рядок 23.4 декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом. Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Згідно п.8 цього ж Порядку, у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

З матеріалів справи не вбачається доказів притягнення позивача до відповідальності за порушення порядку заповнення податкової декларації з ПДВ за період з серпня 2009 року по листопад 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року належним чином не довів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем були порушенні приписи чинного законодавства під час складання акту перевірки і, як наслідок, винесення податкового повідомлення-рішення № 0000040842 від 07.04.2011 року.

У зв'язку з чим, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що рішення суд першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по работі з великими платниками податків м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012р. по справі № 2а-10952/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.04.2012 р.