Ухвала суду № 23948695, 05.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р.Справа № 2а-5255/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі № 2а-5255/11/2070

за позовом Приватного підприємства фірма "Мрія-94"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство Фірма «МРІЯ-94», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкові від 15.11.2010 року №0002072302 про призначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновок акту перевірки № 9493/23/22650371 від 01.11.2010р. про безпідставність формування податкового кредиту по ПДВ внаслідок придбання товарів за цінами вищими за звичайні ціни на такий товар є помилковим, у спірних правовідносинах ПДВ обраховано правильно, митна вартість імпортованого товару хибно ототожнена податковим органом із звичайною ціною, законодавчо встановлений порядок визначення звичайних цін відповідачем не дотриманий.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. адміністративний позов задоволено: скасовано рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова від 15.11.2010 року №0002072302 про визначення ПП фірма "Мрія 94" зобов'язань із застосуванням звичайних цін по ПДВ у розмірі 1650093,00 грн..

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач, приватне підприємство Фірма «МРІЯ-94», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Московському районі міста Харкова.

З 14.09.2010р. по 25.10.2010р. ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ПП Фірма «МРІЯ-94»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р.

Згідно з наказом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.10.2010 №1091 прийнято рішення про застосування звичайних цін, розрахованих при визначенні податкових зобов'язань по ПДВ в ході планової виїзної перевірки ПП Фірма «Мрія-94».

Результати перевірки оформлені актом від 01.11.2010р. № 9493/23/22650371.

15.11.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ у Московському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення рішення №0002072302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 650 093,0грн. (за основним платежем -1 100 062,0 грн., за штрафними санкціями -550 031,0 грн.).

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті від 01.11.2010р. № 9493/23/22650371 висновок ДПІ у Московському районі міста Харкова про порушення ПП Фірма «МРІЯ-94» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту по ПДВ, яке сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту податку у складі вартості придбаного товару, вартість якого перевищує на більш ніж на 20% звичайну ціну на такий товар.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем, ПП Фірма «МРІЯ-94»(в якості покупця), та ПП «Компанія Таурус» (в якості продавця) 17.07.2008р. був укладений договір купівлі-продажу № КТ0718-1п. За договором продавець зобов'язується передати у власність покупця Товар, найменування, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити кошти за Товар в порядку та на умовах цього договору. За специфікаціями Товар визначався як поліетилен різних видів (із вказанням виду та особливих властивостей).

За умовами договору товар передається продавцем партіями на умовах франко-автомобіль (вагон) (п. 3.2 договору), а саме, продавець здійснював навантаження товару на транспортний засіб покупця, а останній здійснював перевезення товару власними транспортними засобами, копії реєстраційних документів на вантажні автомобілі знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, сторонами були укладені додаткові угоди від 29.12.08р. №2 та від 29.12.09р. №5, якими продовжувався строк дії договору від 17.07.08р. № КТ0718-1п та збільшувалась загальна сума договору.

Вартість поліетилену, придбаного за договором № КТ0718-1п від 17.07.08р., в податковому обліку по ПДВ Позивача відображалась у складі податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Компанія Таурус» 66 податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Встановлено, що реальність господарських операцій між ПП Фірма «МРІЯ-94» та ПП «Компанія Таурус» за договором № КТ0718-1п від 17.07.08р. та здійснення безготівкових розрахунків за ними підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується, акт перевірки не містить висновків про фіктивність (удаваність) названих господарських операцій.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення став відображений в акті від 01.11.2010р. № 9493/23/22650371 висновок ДПІ у Московському районі міста Харкова про порушення ПП Фірма «МРІЯ-94»вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту по ПДВ, яке сталося внаслідок придбання товару, вартість якого перевищує більш ніж на 20% звичайну ціну на такий товар, та як наслідок, включення до складу податкового кредиту вартості придбаного товару.

З апеляційної скарги вбачається, що висновок ДПІ у Московському районі м. Харкова про невідповідність рівню звичайних цін вартості товару ґрунтується на отриманих від митниці даних співставлення митної вартості товару при його імпортуванні в Україну ПП «Компанія Таурус», та вартості цього ж товару при подальшому продажу ПП Фірма «МРІЯ-94».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Встановлено, що при винесенні спірного рішення відповідачем позивачу не надавався запит з вимогою обґрунтувати рівень договірних цін.

Згідно з положенням п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем не проводилось дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів (дослідження інформації про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах). При цьому митна вартість при поставці товару на Україну не може бути визначена яке звичайна ціна в спірних відносинах, оскільки в даному випадку товар після митного оформлення реалізовувався на ринку України. Відповідно дослідженню підлягала ціна на ринку України, що не було зроблено податковим органом.

Акт перевірки не містить відомостей, які б свідчили про неможливість визначити рівень звичайних цін на товар згідно з нормами п.п. 1.20.1-1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, з акту перевірки не вбачається, як ДПІ для обґрунтування звичайної ціни використовувала правила, встановлені національними стандартами бухгалтерського обліку.

Відповідачем не доведено, що саме визначена ним ціна є звичайною, а також не доведено, що ціна договору від 17.07.08 № КТ0718-1п не відповідає рівню справедливих ринкових цін, враховуючи, що сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично (не є пов'язаними особами). Тому, виходячи з положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд вважає, що визначена сторонами договору від 17.07.08 № КТ0718-1п ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін і тому є звичайною.

Таким чином, безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення суми податкового кредиту за період липень 2009 року - березень 2010 року, що призвело до прийняття спірного рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятого податкового повідомлення - рішення.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі № 2а-5255/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Григоров А.М.Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2012 р.