Ухвала суду № 23947878, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-14605/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Ламанової Т.В.

представника відповідача Бондаренка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-14605/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

до Публічного акціонерного товариства " Євроцемент - Україна "

про зобов`зання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великим платниками податків у місті Харкові (далі по тексту СДПІ ВПП у м. Харкові, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Євроцемент - Україна (далі по тексту ПАТ Євроцемент - Україна, відповідач), в якому просив прийняти рішення, яким нарахувати та зобов'язати відповідача сплатити до Державного бюджету України грошове зобов'язання, визначене СДПІ ВПП у податковому повідомленні-рішення від 05.10.2011 року № 0000390843, у розмірі 8891746,50 грн., з яких: 5927831,00грн. - основний платіж та 2963915,5 грн. - штрафні фінансові санкції

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. по справі № 2а-14605/11/2070 в задоволенні адміністративного позову СДПІ ВПП у місті Харкові до ПАТ "Євроцемент - Україна" про нарахування та зобов'язання сплатити грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 91746,50грн. - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. по справі № 2а-14605/11/2070 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги СДПІ ВПП у м. Харкові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.129 Конституції України, ст.159 КАС України, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, пп.1.20.1, пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств. Стверджує, що позивачем було завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму 5716399 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з придбання природного газу у ТОВ Алекс-А ЛТД та ТОВ "Ріоніт" за цінами, що значно вищі за звичайні.

Відповідач в наданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу СДПІ ВПП у м. Харкові без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що відповідачем при визначенні рівня звичайної ціни на природний газ не було встановлено необхідних для цього обставин, а саме: кількості постачальників природного газу, які постачали природний газ протягом липня 2011 року для промислових підприємств, що розташовані на території м. Харкова, ціни, за якою здійснювалось постачання природного газу протягом липня 2011 року; не сформовано середньої ціни природного газу, який постачався для промислових підприємств, що розташовані на території м. Харкова протягом липня 2011 року; не порівняно середньої ціни природного газу, який постачався для промислових підприємств, що розташовані на території м. Харкова протягом липня 2011 року, з ціною, за якою постачався природний газ для ПАТ Євроцемент - Україна ТОВ "Алекс -А ЛТД та ТОВ "Ріоніт". Посилаючись на Постанову Національної комісії з регулювання електроенергетики від 30.06.2011 року №1112, вказує, що з 01.07.2011 року затверджено граничний рівень ціни на природній газ для промислових споживачів та інших субєктів господарювання за регульованим тарифом - 3023,50 грн. за тис. куб.м. Вказує, що ТОВ "Алекс-А ЛТД" та ТОВ "Ріоніт" є постачальниками природного газу за нерегульованими тарифами, відповідно до наявних ліцензій та вказані підприємства у липні 2011 року запропонували ціну на газ нижчою за визначену НКРЄ - 3006,83 грн. за тис. куб.м. Враховуючи викладене, стверджує, що позивачем невірно було визначено рівень звичайної ціни на природний газ в липні 2011 року, а відтак відповідачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит по операціям з придбання природного газу у ТОВ "Алекс-А ЛТД" та ТОВ "Ріоніт" .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ по РВПП у м.Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ Євроцемент - Україна" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 р. по правовим відносинам з ТОВ "Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД".

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 23.09.2011 р. №2031/45-011/00293060 (а.с.24-34), яким зафіксовано порушення ПАТ Євроцемент - Україна вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5927831,00 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000400845 від 05.10.2011 року про збільшення ПАТ Євроцемент - Україна податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8891746,50 грн., в т.ч. за основним платежем 5927831,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2963915,50 грн. (а.с.135).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ПАТ Євроцемент-Україна до ДПА в Харківській області.

За результатами розгляду даної скарги ДПА в Харківській області було прийнято рішення № 4764/10/25-103 від 25.10.2011 року, яким з посиланням на п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735, відповідача було повідомлено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, та зобов`язано СДПІ ВПП у м. Харкові звернутися до суду з позовом про збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість, із застосуванням звичайних цін (а.с.87).

На виконання зазначеної вказівки позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості заявленої вимоги до відповідача на загальну суму 8891746,50 грн., та не подано до суду доказів наявності у спірних правовідносинах визначених ст.37 Податкового кодексу України підстав виникнення податкового обов'язку.

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що передумовою для звернення СДПІ ВПП у м. Харкові до суду з даним позовом слугував висновок акту перевірки від 23.09.2011 р. №2031/45-011/00293060 року про порушення ПАТ Євроцемент - Україна вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5927831,00 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), утому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.1 п. 198.3); право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз.2 п. 198.3).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для висновку про порушення відповідачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України стало включення відповідачем до складу податкового кредиту у липні 2011р. сум ПДВ, що були нараховані на вартість придбаного у "Алекс-А ЛТД" та ТОВ "Ріоніт" природного газу по ціні 3006,83 грн. за тис.м.куб., яка, на думку позивача, перевищує рівень звичайних цін на даний товар.

Колегія суддів вважає таке твердження позивача необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин положення ст.39 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок визначення звичайних цін, не набрали чинності, при наданні оцінки правомірності формування рівня звичайної ціни у спірних правовідносинах підлягають положення п.1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств. При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період проведення перевірки (23.09.2011 р.), регламентовано Податковим кодексом України.

Як встановлено п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

З положень наведеної норми закону слідує, що за загальним правилом звичайною ціною товару є ціна договору, котрий був укладений між взаємно незалежними (як юридично, так і фактично) сторонами, за наявності у сторін добровільного наміру досягти згоди з істотних умов договору, за умови можливості реального виконання зобов'язань за договором без докладання сторонами значних додаткових зусиль (в тому числі й витрат).

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.04.2011 р. між ПАТ Євроцемент - Україна" (в якості покупця) та ТОВ "Алекс - А ЛТД (в якості продавця) було укладено договір №04/13-ПГ №0722, предметом якого є купівля - продажу природного газу (а.с.96-99).

Крім того, 05.05.2011 року між ПАТ Євроцемент - Україна" (в якості покупця) та ТОВ "Ріоніт (в якості продавця) було укладено договір №04/02-ПГ №0726, предметом якого є купівля - продажу природного газу (а.с.101-104).

Як встановлено судом першої інстанції та визнається відповідачем в акті перевірки, що у липні 2011 р. ПАТ Євроцемент - Україна" було включено до складу податкового кредиту ПДВ по складеним за даним договорам ТОВ Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" податковим накладним на загальну суму 5927831грн.

Вартість тис.м.куб. природного газу за переліченими накладними склала - 3006,83 грн., цільова надбавка - 60,137 грн., ПДВ - 613,39 грн.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, позивач вважає звичайною ціною на природний газ у липні 2011 року ціну в розмірі 1150,00 грн., яка склалася в рамках поставки природного газу ТОВ "Енерго - сервісна компанія "Еско-Північ" на адресу ТОВ "Октоген", який, у свою чергу, є постачальником ТОВ Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД".

Однак, слід відмітити, що податковим органом не наведено жодних фактичних даних, які б засвідчували співставність умов господарських операцій з поставки природного газу в кожній з ланок поставки природного газу у спірних правовідносинах, а саме: ПАТ Євроцемент - Україна" - ТОВ Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД"- ТОВ "Октоген"- ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ".

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного акту, СДПІ ВПП у м. Харкові не досліджувались питання кількості (обсягу) товарів за правочинами, що були вчинені при поставці товару в кожній окремій ланці, питання строків виконання зобов'язань за цими правочинами, питання умов платежів, ані питання наявності у ПАТ Євроцемент - Україна" реальної можливості без вжиття додаткових зусиль укласти договір поставки з ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" та здійснити транспортування газу до місцезнаходження виробничих об'єктів ПАТ без додаткових зусиль, будь-які інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну товару.

Колегія суддів зауважує, що рівень звичайної ціни на природний газ у липні 2011 року позивачем визначено, виходячи виключно з даних зазначених в податкових накладних та даних АІС "Архів електронної звітності" ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" на постачання природного газу ТОВ "Октоген", тобто, договори та первинні документи по правочинам між вказаними контрагентами не досліджувались, а умови вказаних договорів не порівнювались із умовами договору між ПАТ Євроцемент - Україна" - ТОВ Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД".

Колегія суддів також зазначає, що постановою НКРЕ від 30.06.2011 року № 1112 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання", чинною на час виникнення спірних правовідносин, затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 3023,50 грн. за 1000 м3.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що відповідач ПАТ Євроцемент-Україна, котрий є кінцевим промисловим споживачем природного газу, здійснював придбання природного газу у ТОВ Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" у липні 2010 р. за ціною (3006,83 грн. за тис.куб.м. без ПДВ), що не перевищує ціни, встановленої постановою НКРЕ від 30.06.2011р. №1112.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним висновок СДПІ ВПП у м. Харкові про придбання позивачем природного газу у ПАТ Євроцемент - Україна" - ТОВ Ріоніт" та ТОВ "Алекс-А ЛТД" у липні 2011 року за ціною, що перевищує звичайну.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.п.20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати саме податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін.

Підпунктом 14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.265 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що чинним законодавством не передбачено звернення податкового органу до суду з вимогою про зобов'язання платника податків нарахувати та оплатити штрафну (фінансову) санкцію, оскільки на платника податків у судовому порядку може бути покладений обов'язок лише по нарахуванню та оплаті податкового зобов'язання.

У відповідності до ст.37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В порушення наведеної норми, позивач не довів суду належним чином наявності підстав для виникнення у позивача податкового зобов`язання з ПДВ, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання нарахувати та сплатити до бюджету податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8891746,50 грн., в т.ч. за основним платежем 5927831,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2963915,50 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-14605/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис)Дюкарєва С.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.